Рішення № 10001057, 03.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.10 р.                     Справа № 7/55                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер-2000” м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Техноінженерінг” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості – 31000, 00 грн., інфляційні – 912, 80 грн., 3% річних – 192, 53 грн.

За участю представників:

від позивача: Бєломєстнов А.Ю. - дов.

від відповідача: Бондаренко В.О. - дов.

СУТЬ СПОРУ:           

У судовому засіданні 31.05.2010р. оголошувалась перерва до 03.06.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.           

Товариство з обмеженою відповідальністю „Партнер-2000” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Техноінженерінг” м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 32884, 30 грн., інфляційних у сумі 1263, 48 грн., 3% річних у сумі 317, 39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №25 від 29.01.2008р.; довіреність №911866 від 29.01.2008р.; лист №44Б від 10.11.2009р.; акт звірки взаєморозрахунків за 2009р.; лист №122 від 12.11.2009р.; акт звіреки взаєморозрахунків станом на 01.01.2010р.; вимогу про сплату за поставлену продукцію б/н на суму 33884, 30 грн.; описи вкладення від 05.02.2010р. та поштові квитанції №9490 від 05.02.2010р., №9491 від 05.02.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.02.2010р.

У клопотання від 24.03.2010р. позивач також просить стягнути з відповідача суму витрат на послуги адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Заявою від 08.04.2010р., проданою в порядку ст..22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість – 32000, 00 грн., інфляційні – 912, 80 грн., 3% річних – 146, 98 грн.

Заявою від 08.04.2010р., проданою в порядку ст..22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість – 31000, 00 грн., інфляційні – 912, 80 грн., 3% річних – 192, 53 грн.

Зазначені заяви розглянуті та прийняті господарським судом.

У письмових поясненнях щодо обґрунтування розміру оплати послуг адвоката, позивач зазначив, що норми діючого законодавства не містять граничних розмірів оплати послуг адвоката у господарському процесі, у зв’язку з чим, понесені витрати позивача на послуги адвоката, які є наслідком неправомірних дій з боку відповідача – несплата отриманого товару, повинні бути відшкодовані відповідачем.

В поясненнях від 13.05.2010р. позивач зазначив, що діючим законодавством не передбачена форма вимоги, яку кредитор повинен виставляти боржнику в порядку ст. 530 ЦК України. Повідомив про повторне направлення вимоги на сплату спірної суми відповідачу №28/04-10 від 28.04.2010р., яка отримана останнім 29.04.2010р., про що зроблено відповідну відмітку на самій вимозі. Копію такої вимоги надав для залучення у справу.

За клопотанням позивача від 26.04.2010р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

У відзивах та у судовому засіданні відповідач факт отримання продукції від позивача та наявності заборгованості, зазначених позивачем у позові підтвердив, разом з цим, вважає, що право вимоги спірної суми з ТОВ „Будівельна компанія „Техноінженерінг” у позивача не настало, оскільки вимога про сплату спірної суми, на яку посилається позивач, та яка була направлена 05.02.2010р., була не підписана позивачем, а отже не може вважатись вимогою про сплату суми боргу. Стосовно спірної суми боргу, відповідач підтвердив факт отримання товару за спірною накладною та факт несплати спірної суми боргу на користь позивача. Відповідач також повідомив про часткову сплату суми боргу у розмірі 884, 30 грн. платіжним дорученням №198 від 16.03.2010р., просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що факт пред’явлення вимоги відповідачу позивачем є недоведеним, рахунки на сплату спірної суми відповідачу також не виставлялись.

Разом із супровідним листом від 24.03.2010р. відповідач надав суду не підписану вимогу на оплату 33884,30 грн., на яку він посилається в обґрунтування своїх заперечень, та інші додаткові документи для залучення їх у справу.

У доповненні до відзиву відповідач зазначив, що вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3500,00 грн. є завищеними та не підлягають задоволенню, просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

За видатковою накладною №25 від 29.01.2008р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 94884, 30 грн. Факт отримання товару повноважним представником відповідача підтверджений матеріалами справи (довіреність №911866 від 29.01.2008р.) та обома сторонами.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, у тому числі, правочини.

Під правочином, згідно з приписами ст.202 Цивільного кодексу України, мається на увазі дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи із приписів ст.ст. 202, 203, 205 Цивільного кодексу України між сторонами відбувся правочин.

Зі статті 174 Господарського кодексу України вбачається, що зобов’язання можуть виникати, в тому числі, із угод між суб’єктами господарської діяльності, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

У зв’язку з неотриманням коштів у повному обсязі за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н про сплату 33884, 30 грн. боргу. Зазначена вимога направлена відповідачу 05.02.2010р. та отримана останнім, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться описи вкладення від 05.02.2010р. та поштові квитанції №9490 від 05.02.2010р., №9491 від 05.02.2010р., два повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.02.2010р.

Факт отримання вказаної вимоги також підтверджений відповідачем у письмових та усних поясненнях.

Разом з цим, посилаючись на той факт, що зазначена вимога, отримана відповідачем, не містила підпису, відповідач вважає, що право на оплату спірного товару у нього ще не виникло та просить у задоволенні позову відмовити.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши всі матеріали справи, у тому числі надану ТОВ „Будівельна компанія „Техноінженерінг” не підписану вимогу на сплату суми боргу по спірній поставці, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не довів того факту, що він отримав саме цю (не підписану) вимогу, яка представлена суду та залучена у справу, оскільки отримавши її, він не надіслав позивачу відповідного акта (складеного на поштовому вузлу зв’язку, на підприємстві тощо), не відповів позивачу про отримання не підписаної вимоги, яку він не приймає тощо.

До того ж, позивач по справі наполягає на тому, що направив вимогу на оплату 05.02.2010р. підписану директором підприємства, в підтвердження чого надав саму письмову вимогу на оплату, описи вкладення від 05.02.2010р. та поштові квитанції №9490 від 05.02.2010р., №9491 від 05.02.2010р., два повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.02.2010р.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позивач пред’явив відповідачу вимогу на оплату 33884, 30 грн. в порядку, передбаченому статтею 530 Цивільного кодексу України і іншого відповідачем не доведено.

Посилання відповідача на той факт, що пред’явлення вимоги без попереднього пред’явлення рахунків на сплату вартості отриманого товару судом до уваги не приймається з огляду на те, що між сторонами не укладалось договорів на спірну поставку, згоди про обов’язкове виставлення рахунків на сплату отриманого товару сторони не дійшли, а чинне законодавство передбачає довільну форму складення вимоги (претензії тощо) на оплату, яка пред’являється в порядку ст.530 Цивільного кодексу України.

У зв’язку з наведеним, враховуючи той факт, що відповідач до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути 31000, 00 грн. у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 31000, 00 грн. підтверджена матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами звірки розрахунків, та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 13.02.2010р. по 15.03.2010р. 3% річних в сумі 192, 53 грн. та інфляційні за цей же період в сумі 912, 80грн.

Інфляційні та 3% річних нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів чинного законодавства та правильність нарахування перевірена судом.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарським судом розглянуто клопотання позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 3500,00 грн.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи:

- в підтвердження надання послуг адвоката позивачу надано адвокатську угоду №26-02/10 від 26.02.2010р., предметом якої є проведення аналізу документів, складення позовної заяви та представлення інтересів замовника (позивача) у господарському суді Донецької області у справі про стягнення з ТОВ „Будівельна компанія „Техноінженерінг” заборгованості у сумі 32884, 30 грн., яка виникла внаслідок неоплати за накладною №25 від 29.01.2008р.;

- в підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн. надані протокол угоди про вартість послуг за адвокатською угодою (додаток №1 до угоди №26-02/10 від 26.02.2010р.) та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 26.02.2010р.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Денисова О.С. у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи 7/55, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 3500,00 грн. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та з обсягом виконаних робіт по цій справі, а також завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність правовідносин у справі №7/55, з огляду на той факт, що адвокат брав участь не у всіх судових засіданнях (лише у двох з шести) для представлення інтересів позивача (у судових засіданнях 26.04.2010р., 13.05.2010р., 31.05.2010р. та 03.06.2010р. був відсутнім, а інтереси позивача представляв інший представник), суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на послуги адвоката, який має бути стягнений з відповідача по справі, сумою в 1000,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 202-205, 509, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 174, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про адвокатуру”, Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, Закону України „Про адвокатуру”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 44, 48, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер-2000” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Техноінженерінг” м.Донецьк про стягнення заборгованості – 31000, 00 грн., інфляційні – 912, 80 грн., 3% річних – 192, 53 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Техноінженерінг” (83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, 109-А, ЄДРПОУ 32727749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер-2000” (83004, м.Донецьк, вул.батищева. 2, ЄДРПОУ 30838635, р/р 26009712370176 у відділенні №22 Донецької філії ВАТ „ВТБ Банк” у м.Донецьку, МФО 335571) – заборгованість у сумі 31000,00 грн., інфляційні у сумі 912,80грн., 3% річних у сумі 192,53 грн., державне мито у сумі 321,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219,84 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 1000,00 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 03.06.2010р.

Суддя