Рішення № 100008809, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/8320/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з відповідача на користь позивача вартість санаторно-курортної путівки із супроводжуючим в розмірі 129 132,00 грн. за 2018 рік, вартість проїзду позивача та супроводжуючого туди й назад в розмірі 7 787,28 грн., моральну шкоду в розмірім129 132,00 грн. за ненадання, не оплату путівки в 2018 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як інвалід 1-ї групи безстроково потребує санаторно-курортного лікування в м. Саки з супроводжуючим, однак відповідачем протиправно відмовлено у наданні та оплаті позивачу відповідної путівки із супроводжуючим, що, у свою чергу, призвело до моральних страждань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 червня 2019 року до суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням їх необґрунтованості. Також, відповідачем зазначено, що позивач не поставлений на облік осіб, які потребують санаторно-курортного лікування.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

01 березня 1984 року позивач, при будівництві «Водогрязелечебницы», за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 34, внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове каліцтво, про що був складений відповідний акт №91 про нещасний випадок на виробництві та акт від 12 березня 1984 року.

Згідно довідки серії ВТЕ-20 №033365, виданої лікарсько-трудовою експертною комісією, позивачу була встановлена інвалідність першої групи безстроково зі 100% втратою професійної працездатності.

Відповідно до довідки про результати виявлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потребі в додаткових видах допомоги, складеної 31 липня 2001 року спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією внаслідок проведеного огляду, позивач потребує санаторно-курортного лікування. Вказані відомості також підтверджуються медичним висновком № 679/15 від 29 березня 2002 року.

15 березня 2018 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві із заявою, в якій просив надати йому путівку у спеціалізований спинальний санаторій із супроводжуючим або придбати путівку у спеціалізований спинальний санаторій із супроводжуючим або оплатити вартість санаторно-курортної путівки для нього та путівки для супроводжуючої особи (без лікування) у спеціалізований спинальний санаторій ім. Н.Н. Бурденко м. Саки в розмірі 137 135,53 гривень за 2018 рік; оплатити вартість проїзду його та супроводжуючого туди й назад в розмірі 3 858,08 грн.

До поданої заяви позивачем додано рахунок на оплату №УС00-000244 від 01 березня 2018 року.

Листом від 11 квітня 2018 року №1837-43 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у наданні санаторно-курортного лікування, оскільки до Управління заява від імені позивача не подавалась, при цьому Управління неодноразово зверталось до позивача з пропозицією і черговий раз пропонує подати власноручну заяву про бажання отримувати страхові виплати, після чого вона буде розглянута комісією, яка прийме відповідне рішення.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

За змістом частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» потерпілому, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а особам з інвалідністю I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування особу з інвалідністю, якій за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Механізм забезпечення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду) та її управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління виконавчої дирекції Фонду), відділеннями в районах та містах обласного значення (далі - Відділення) потерпілих, які стали інвалідами (далі-потерпілі) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, санаторно-курортним лікуванням визначає Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 жовтня 2007 року №49 (далі - Положення № 49).

Пунктом 3.1 Положення №49 передбачено, що облік потерпілих, які потребують санаторно-курортного лікування відповідно до Закону 1105-14 та Положення, здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням особової справи на підставі висновку МСЕК та заяви потерпілого.

Згідно пункту Положення №49 для взяття на облік для санаторно-курортного лікування потерпілі (або уповноважені ними особи) подають до робочих органів такі документи: заяву за встановленою формою (додаток 1); висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні; медичну довідку лікувальної установи за формою N 070/о va302282-99; індивідуальну програму реабілітації (у разі наявності).

Заява реєструється в журналі обліку (додаток 2). Датою взяття на облік потерпілого вважається дата подання заяви.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому повідомлення (додаток 3), за яким він (або уповноважена ним особа) має отримати путівку впродовж строку, зазначеного у повідомленні, або подати заяву про відмову від санаторно-курортної путівки. Факт санаторно-курортного лікування зазначається у заяві за формою, визначеною в додатку 1 до Положення.

У разі небажання або неможливості потерпілого оформити свою відмову, відповідальною особою робочих органів виконавчої дирекції Фонду складається акт про відмову за підписами: відповідальної особи, яка склала акт, начальника Відділення. Письмова відмова або акт вкладається в особову справу потерпілого. Ця путівка надається наступному за чергою потерпілому.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №49 підставою для забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), індивідуальна програма реабілітації інваліда (у разі наявності).

Згідно пункту 2.15 Положення №49 у разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о va302282-99 до санаторію, з яким укладено договір відповідно до вимог законодавства її вартість компенсується за ціною путівки, зазначеною в умовах договору з санаторієм, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.

У разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о va302282-99 до санаторію, з яким не укладено договір її вартість компенсується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірі не більше вартості путівок у санаторії відповідного профілю, з якими робочими органами виконавчої дирекції Фонду укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що особи, які стали особами з інвалідністю унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, мають право на забезпечення або компенсацію вартості санаторно-курортного лікування.

Водночас, таке право реалізовується шляхом постановки на облік потерпілих, які потребують санаторно-курортного лікування та подання документів, визначених пунктами 2.2, 2.5, а також пункту 2.15 Положення №49.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач не звертався до відповідача із заявою та відповідними документами про постановку на облік осіб, які потребують санаторно-курортного лікування.

Доказів того, що позивач постановлений на облік осіб, які потребують санаторно-курортного лікування матеріали справи також не містять.

Відсутні також і докази оскарження позивачем бездіяльності відповідача щодо не постановки його на такий облік. У свою чергу, вказана бездіяльність не є предметом даного спору.

Окрім того, судом встановлено, що соціальні виплати позивачу припинені за його ж заявою, тобто, позивач добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році у Голосіївському відділі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача.

На вказаних обставинах наголосив також і Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2018 року по справі №755/7182/16-ц.

Відповідно до пункту 2.14 Положення №49 у разі невикористання потерпілим права на санаторно-курортне лікування у зв`язку з відмовою потерпілого від санаторно-курортного лікування вартість путівки йому не компенсується.

Окрім того, слід звернути увагу, що наведеними нормами передбачено забезпечення санаторно-курортним лікуванням шляхом надання путівки або оплати вартості самостійно придбаної путівки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути вартість санаторно-курортного лікування, яке позивачем сплачено самостійно не було.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про відшкодування шкоди завданої каліцтвом.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві (03062. м.Київ, пр-кт Перемоги, 92/2, код ЄДРПОУ 41312290).

Суддя В.І. Келеберда