Рішення № 10000793, 03.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.10 р. Справа № 20/133пн

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „ДЕОНИСИЙ”, м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про визнання права власності

За участю представників:

від позивача: Смотров В.Л. дов.

від відповідача: ОСОБА_3 фізична особа-підприємець

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство „ДЕОНИСИЙ”, м.Донецьк, із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк.

У своєму позові позивач просить суд визнати за Приватним підприємством „ДЕОНИСИЙ” право власності на будівлю магазину загальною площею 76,3 кв.м., розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9в.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди від 18.01.10 р., договір оренди земельної ділянки від 16.05.2000 р., рішення виконкому Донецької міської ради від 25.04.00 р. № 142/14, висновки Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 10.11.06 р. № 01/14-5240, договір на користування земельною ділянкою від 20.04.07 р., Технічний паспорт, Технічний висновок, рішення виконавчого комітету Петровської районної у м.Донецьку ради від 10.03.10 р. № 54/2.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив, про що надав суду письмовий відзив.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

16 травня 2000 року між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Деонисий” (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Крамною І.Р. та зареєстровано в реєстрі за № 1149.

Відповідно до п.4.1 вищезазначеного договору, земельна ділянка передавалась в оренду для розміщення торгового павільйону у Петровському районі.

Як стверджує позивач, після закінчення терміну зазначеного договору оренди земельної ділянки позивач розпочав підготовку документів, необхідних для його продовження та отримав висновки Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 10.11.06 р. № 01/14-5240, Центрально-Донецької регіональної екологічної інспекції від 21.02.05 р. № 37/253, Донецького обласного краєзнавчого музею від 21.02.05 р. № 3966, дозволи виконкому Донецької міської ради на розробку документації щодо землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

20 квітня 2007 року між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Приватним підприємством „ДЕОНИСИЙ” було укладено договір користування земельною ділянкою площею 68 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9, для експлуатації торгового павільйону, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Відповідно до п.3.1 зазначеного договору, строк його дії до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладених документів позивач здійснив на земельній ділянці будівництво торгового павільйону, площа якого відповідно до Технічного паспорту, складеного КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” станом 31.03.10 р., складає 76,3 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Петровської районної у м.Донецьку ради від 10.03.10 р. № 54/2 зазначеній будівлі присвоєно адресу: вул.Шуйська, 9в.

18 січня 2010 року між Приватним підприємством „ДЕОНИСИЙ” (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди будівлі (далі-Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове користування будівлю магазину, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9в.

Відповідно до п.3.2 зазначеного договору, Орендодавець повинен виїхати з обєкта, що орендується, та підготувати його до передачі Орендареві, а Орендар зобовязаний приступити до використання обєкта та сплати орендної плати протягом 7 днів з дня підписання договору.

Позивач направив на адресу відповідача лист-претензію, в якій просив відповідача протягом одного банківського дня перерахувати на поточний рахунок ПП „ДЕОНИСИЙ” заборгованість з орендної плати.

Листом від 29.04.10 р. відповідач повідомив про відмову виконувати умови Договору, посилаючись на відсутність у ПП „ДЕОНИСИЙ” права власності на обєкт нерухомості щодо якого укладено договір оренди.

Посилаючись на вищевикладене та на те, що своїми діями відповідач порушує права та інтереси ПП „ДЕОНИСИЙ”, як власника орендованої нерухомості, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати за Приватним підприємством „ДЕОНИСИЙ” право власності на будівлю магазину загальною площею 76,3 кв.м., розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9в.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

З наявного в матеріалах справи технічного висновку АТЗТ ПВП “Донбасреконструкція” вбачається, що конструкція будівлі магазину знаходиться у нормальному стані; будівля магазину є капітальним будівництвом; будівля магазину по вул.Шуйській у Петровському районі м.Донецька до подальшої експлуатації придатна.

Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Будівництво магазину було здійснено позивачем за власні кошти та власними силами. Крім того, як свідчить Технічний паспорт, складений КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, будівництво було здійснено протягом 2000 2005 років, тобто до укладення 20.04.07 р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ПП „ДЕОНИСИЙ” договору користування земельною ділянкою.

Отже, виконавчий комітет Донецької міської ради надав позивачу земельну ділянку в користування після зведення обєкту нерухомості, що відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за позивачем права власності на цей обєкт нерухомості.

Факт набуття позивачем права власності на спірне майно підтверджується наявними у справі документами, зокрема, договором оренди від 18.01.10 р., договором оренди земельної ділянки від 16.05.2000 р., рішенням виконкому Донецької міської ради від 25.04.00 р. № 142/14, висновком Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 10.11.06 р. № 01/14-5240, договором на користування земельною ділянкою від 20.04.07 р., Технічним паспортом, Технічним висновком, рішенням виконавчого комітету Петровської районної у м.Донецьку ради від 10.03.10 р. № 54/2.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог матеріалами справи та про необхідність задоволення позову.

Отже, за позивачем слід визнати право власності на будівлю магазину загальною площею 76,3 кв.м., розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9в.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 316, 238, 331 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „ДЕОНИСИЙ”, м.Донецьк, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством „ДЕОНИСИЙ” (83038, м.Донецьк, вул.Зональна, 11; ЗКПО 25335931, поточний рахунок 26005301749600 в ГУ „Промінвестбанк” м.Донецьк, МФО 334635, ЗКПО 09334636) право власності на будівлю магазину загальною площею 76,3 кв.м., розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Шуйська, 9в.

Повний текст рішення оголошено 03.06.10 р.

Суддя

Надруковано 3 примірники:

1-позивачеві;

1 відповідачеві;

1 у справу

Вик.Канаховська В.В.