Рішення № 10000668, 04.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.06.10 р.                     Справа № 24/6                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої

При секретарі судового засідання Петровій В.П.

за участю:

Представників сторін:

від позивача: Поспелов О.С. – довір.

від відповідача: Лаврік Д.В. – довір.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія”, м.Маріуполь

про стягнення 45 317 грн. 04 коп.

СУТЬ СПОРУ:           

У судовому засіданні 27.05.2010р. оголошено перерву до 04.06.2010р. згідно ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія”, м.Маріуполь про стягнення 45 317 грн. 04 коп., з яких 41520 грн. 43 коп. – боргу, 234 грн. 07 коп. – пені, 31 грн. 93 коп. – 3% річних, 125грн. 41 коп. – збитки, 3405 грн. 20 коп. – штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу №080918-196/ФЛ-Ю-А від 18.09.2008р. з додатками до нього, акт прийому-передачі майна від 13.10.2008р., додаткову угоду № 1 від 18.09.20089р. до договору №080918-196/ФЛ-Ю-А від 18.09.2008р., рахунки-фактури, довідки про нарахування лізингових платежів, приписи статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Позивач наполягав на задоволенні позову.

Одночасно з позовом позивач надав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат.

Судом заявлене клопотання не задоволено у зв’язку з необґрунтованістю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем не було представлено жодних доказів, з яких би вбачалось, що саме не вжиття такого запобіжного заходу, як накладання арешту на грошові кошти відповідача утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду справи № 24/6. Тобто клопотання базується лише на припущеннях позивача і жодного документу ним в обґрунтування клопотання не надано.

Відповідач відзивом на позов та доповнення до нього, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилався на той факт, що всупереч п. 3.4.1 договору, позивач не повідомив його про зміну вартості гривні, у зв’язку з чим вважає, що оплата лізингових платежів повинна відповідати сумам, визначеним в графіку сплати. При цьому вважає, що коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США призвели до фундаментальної зміни рівноваги договірних обов’язків сторін в силу збільшення для лізингоодержувача вартості виконання договору та виконання даного договору на укладених умовах безумовно порушує співвідношення майнових інтересів сторін, тобто вважає, що позивач своїми діями збільшує вартість майна за договором і у нього відсутнє право вимагати суму більшу, ніж визначеному у графіку сплати лізингових платежів, оскільки обов’язок по надсиланню на його адресу письмового повідомлення визначеного в договорі не виконав.

Також позивач вважає ч. 2 п. 3.5 договору такою, що порушує і обмежує його право на розпорядження своїми коштами.

Строк розгляду справи продовжено ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія”, м. Маріуполь (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 080918-196/ФЛ-Ю-А (надалі – договір лізингу), який підписаний обома сторонами. Договір укладено з додатковою угодою № 1 від 18.09.2008р. Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов’язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 18.1. договору лізингу).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингу, предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток№2 до Договору) – далі за текстом Договору – “Майно” або “предмет лізингу”, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

На виконання умов договору позивачем було передано у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу предмет лізингу відповідно до специфікації, що є додатком № 2 до договору лізингу.

Додатковою угодою № 1 від 18.09.2008р. сторони домовились про внесення змін до специфікації.

Факт передачі майна лізингоотримувачу підтверджується актом прийому – передачі від 13.10.2008р., в якому визначено, що відповідачу передано майно – автомобіль ГАЗ 3302-414 подовжений, колір кузова юніор, 2008 року випуску, державний номер АА0336НХ, номер кузова 33020080534291, моделі 3302-414; євро-тент висотою 2 м, газобалонна апаратура „Пропан”, євро-2, балон 90 літрів, загальною вартістю 85130 грн., в т.ч. ПДВ.

Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п.1.2. договору лізингу).

Відповідно до 3.1 договору лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору, лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.

Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів )додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) в порядку, встановленому п.3.4.1 договору.

Позивач наполягає на стягненні заборгованості з лізингових платежів за періодами оплати 26.03.-26.06.2009р. та дострокової оплати залишково неоплаченої частини загальної вартості майна, яка є боргом у зв’язку із простроченням оплати чергових лізингових платежів та розірванням договору, в загальній сумі 41520 грн. 43 коп.

Суд вважає безпідставним довід відповідача, що ч. 2 п. 3.5 договору не відповідає законодавству та порушує його права, оскільки відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд визнає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем умов договору (п.п. 3.4.1-3.4.5), які призводять до безпідставного збільшення вартості переданого майна та відсутність заборгованості з його боку з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з врахуванням коригування вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що платежі за договорами здійснюють в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у порядку, визначеному пунктом 3.4.1 договору, який встановлює, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансого платежу) та даний пункт договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

Відповідно до п 3.4.2. договору порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів – винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5).

Згідно п. 3.9 договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Розрахунок розміру винагороди, що підлягає сплаті, наведений у довідках по рахунках за договором фінансового лізингу № 080918-196/ФЛ-Ю-А. Проаналізувавши умови вищезазначеного договору в частині здійснення коригування лізингових платежів, суд дійшов висновку, що при здійсненні такого коригування факт зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договору, адже коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1.-3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів, а саме – комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, у той час як сума, що відшкодовує частину вартості майна, залишається незмінною.

Згідно з умовами договору позивач направляв довідку банківської установи, яку відповідач отримав 09.12.2008р. (докази отримання містяться в матеріалах справи). З долучених до матеріалів справи рахунків вбачається, що позивачем нараховані лише „відшкодування частини вартості майна”, „комісія лізингодавця” (складові чергових лізингових платежів). Курсова різниця позивачем відповідачеві не нараховувалась.

Лізингоотримувач, всупереч прийнятим на себе обов’язків за договором, свої зобов’язання щодо сплати періодичних лізингових платежів виконував не у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач.

Відповідно до п. 14.8 договору, в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов’язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем вищевказаної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав.

Відповідна вимога обґрунтовано направлена відповідачу 03.07.2009р. (№ 3235), яка отримана останнім 13.07.2009р.

Таким чином строк погашення суми неоплаченої частини загальної вартості майна в силу зазначеної умови договору настав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного вимога про стягнення боргу з оплати лізингового платежу та заборгованості з дострокової оплати несплаченої частини загальної вартості майна в розмірі 41520 грн. 43 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 234 грн. 07 коп. за період з 31.05.2009р. по 08.07.2009р.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором – пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення заборгованості з дострокової оплати несплаченої частини загальної вартості майна, у позивача настало право на нарахування пені за порушення обов’язку щодо оплати несплаченої частини загальної вартості майна.

Разом з тим, нарахована пеня за порушення обов’язку щодо оплати несплаченої частини загальної вартості майна за період з 07.07.2009р. по 08.07.2009р. не відповідає умовам договору і у позивача відсутнє право на нарахування пені саме за цей період.

Пеня в сумі 50 грн. 06 коп. щодо цього зобов’язання стягненню не підлягає у зв’язку з безпідставністю нарахування.

Пеня, нарахована у зв’язку з простроченням оплати лізингових платежів зі строком оплати 26.03.2009р.-26.06.2009, позивачем нарахована вірно і підлягає стягненню в розмірі 184грн. 01коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 184грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 125 грн. 41 коп. індексу інфляції та 31грн.93 коп. 3% річних за період з 31.05.2009р. по 08.07.2009р.

Вказані суми нараховані відповідно до діючого законодавства і підлягають стягненню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов п. 8.2.1 договору, просить стягнути 3405 грн. 20 коп. штрафу.

Відповідно до п. 8.2.1 договору, лізингоодержувач зобов’язаний, щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до договору).

Позивач посилається на той факт, що відповідач з 4 кварталу 2008р. по 3 квартал 2009р. звіт в установленій формі відповідач не надав, звернувся з вимогою про стягнення штрафу до суду.

Згідно з п. 11.2.3 договору, лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю штрафні санкції, а саме: за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утриманням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 договору, порушення умов п.14.7., 18.3 договору – штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що штраф не може бути застосований, оскільки в договорі не вказаний граничний строк надання звітності про стан та місцезнаходження майна, виходячи з наступного.

Пунктом 8.2.1 договору чітко визначено, що лізингоодержувач зобов’язаний, щоквартально, тобто до останнього дня поточного кварталу, письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна.

Також відповідач посилається на те, що позивач самостійно міг перевірити стан та місцезнаходження майна.

Зазначене пояснення суд визнає як хибне, оскільки сторонами укладено договір, яким чітко визначено на яких умовах настає відповідальність за те чи інше порушення, а відповідно до п. 8.2 договору, перевіряти стан майна є правом лізингодавця, а не обов’язком.

Таким чином сума штрафу в розмірі 3405 грн. 20 коп. нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія”, м.Маріуполь про стягнення 45 317 грн. 04 коп. підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           На підставі ст.ст. 204, 526, 527, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 38, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія”, м.Маріуполь про стягнення 45 317 грн. 04 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Луніна, б. 89, ідентифікаційний код 35014876, п/р 26004115163681 в УСБ м. Маріуполь, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 г, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ “ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) 41520грн. 43 коп. – боргу з оплати лізингових платежів та дострокової оплати несплаченої частини загальної вартості майна, 184 грн. 01 коп. – пені, 31 грн. 93 коп. – 3% річних, 125грн. 41 коп. – індексу інфляції, 3405 грн. 20 коп. - штрафу, 452 грн. 67 коп. - державного мита та 235 грн. 74 коп. - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписаний 04.06.2010р.

Суддя