Рішення № 100006678, 28.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8337/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1546 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини А1546 про:

- визнання протиправними дій військової частини А1546 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті йому різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі його грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язання військову частину А1546 провести перерахунок (донарахування) та виплатити йому різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі його грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням проведеної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу командира військової частини А1515 від 22.12.2017 №350 у грудні 2017 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога по звільненню без урахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служб, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/8337/21; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.08.2021 до суду надано відзив. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що у розрахунок одноразової грошової допомоги (вихідної допомоги) не було включено щомісячну грошову винагороду у розмірі 60%. Відповідно до пункту 38.1 наказу МОУ від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" вихідна допомога виплачується з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за кожний повний календарний рік, (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася. Відповідно до пункту 1 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом МОУ №550 від 24.10.2016, визначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода є винагородою. Враховуючи вищевикладене, за доводами відповідача, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається для розрахунку вихідної допомоги. Крім того, Військова частина А1546 фінансується виключно з Державного бюджету України, тому відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України є бюджетною неприбутковою установою, яка входить до складу Міністерства оборони України. На даний час країна фактично перебуває у стані війни, а тому видатки Міністерства оборони України спрямовані на виплату грошового забезпечення та задоволення першочергових витрат на посилення обороноздатності держави /а.с. 17-19/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1515 (по стройовій частині) від 22.12.2017 №350, старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника військової команди протипожежного захисту та рятувальних робіт, звільнено в зв`язку з закінченням контракту та вислугою років згідно статті 26 Закону України за пунктами 6, 10 частини шостої (посилання на пункт та частину статті "Про військовий обов`язок і військову службу"), вказано вважати його таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Миргородського районного військового комісаріату, а також зазначено про необхідність виплатити останньому одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 за 25 календарних років /а.с. 23/.

Відповідно до платіжного доручення від 20.12.2017, реєстру №125 від 20.12.2017 військовослужбовців В/Ч А1515 для зарахування на карткові рахунки грошового забезпечення та вихідної допомоги військовослужбовців при звільненні в Приватбанк за грудень 2017 року та розрахунково-платіжної відомості №129, позивачу у грудні виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби /а.с. 20-22/.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що військова частина А1546 є правонаступником військової частини А1515.

Позивач звернувся до командира військової частини А1546 з листом від 05.05.2021, у якому, зокрема, просив здійснити перерахунок (донарахування) і виплатити йому різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі його грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди /а.с. 6/.

Листом від 05.07.2021 №478 військова частина А1546 повідомила позивача, що для виплати одноразової грошової допомоги при його звільненні в сумі 63390,00 грн бралися такі значення: оклад за військовим званням, посадовий оклад, вислуга років 40%, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія 95%. При цьому, у командування військової частини не має підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди /а.с. 7-8/.

Позивач не погодився з такою відповіддю відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби в зв`язку з закінченням контракту та вислугою років згідно з пунктами 6, 10 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". На момент звільнення позивача його календарна вислуга років у Збройних Силах України складає 25 років 01 місяць, отже, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (яка діяла на час звільнення позивача) вирішені питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Так, відповідно до пункту 2 пункту 1 зазначеної Постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01.04.2013 - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013 - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 01.01.2014 - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 01.04.2014 - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 01.07.2014 - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З відповіді військової частини А1546 від 05.07.2021 №478 та відзиву на позовну заяву вбачається, що у розрахунок одноразової грошової допомоги (вихідної допомоги) позивача не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% відповідно до пункту 38.1 наказу МОУ від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" /а.с. 7-8, 17/.

Отже, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено, розмір цієї допомоги обчислено, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії - без урахування положень частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таке не включення обґрунтоване відповідачем нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказу МОУ від 11.06.2008 №260, а саме пунктами 38.1, 38.6 її розділу XXXVIII, за змістом яких додаткова грошова допомога, передбачена Постановою КМ України №889, не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Аналогічні норми щодо не включення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, видана на виконання Постанови КМ України №889.

У подальшому тотожне регулювання цього питання запроваджено з прийняттям Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550.

Разом із цим, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

За цих обставин суд зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Відповідно до частини другої та частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Відповідачем не заперечується та обставина, що перед звільненням додаткова грошова винагорода на підставі постанови Кабінету Міністрів України №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця. За цих обставин така винагорода не може вважатися одноразовою.

Отже спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №802/955/17, від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач, на переконання суду, протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМ України №889.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправними дій військової частини А1546 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", а також зобов`язання військову частину А1546 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням вже проведених виплат.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до військової частини А1546 (просп. Свободи, 69-Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код 08347306) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А1546 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов`язати військову частину А1546 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням вже проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава