Рішення № 10000546, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-2/2038-2010 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, мн. Повсталих, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" (97507, Сімферопольський район, с. Білоглинка , вул. Салгірна, 23, кв.9)

про стягнення 331 500,96 грн. та розірвання договору купівлі-продажу

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Косарев О.М. – головний спеціаліст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач – Регіональне відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" про стягнення неустойки до Державного бюджету України за несплату за об’єкт приватизації у встановлений термін у розмірі 331 500,96 грн. та розірвання договору купівлі-продажу від 14.12.2009 р. №216/409.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 14.12.2009 р. №216/409 об’єкту аукціону у складі об’єкту приватизації – об’єкту незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований. Відповідно до умов договору покупець зобов’язаний внести грошову суму за придбаний об’єкт аукціону протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Позивачем було спрямовано претензію на адресу відповідача , проте, до наступного часу вартість об’єкту приватизації не сплачена, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

3 червня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Косарева О.М. – головний спеціаліст (довіреність у справі), відповідач вже вдруге у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” №2171-ХІІ від 06.03.1992 р. передбачено, що об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Покупцями об’єктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України №2171, можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств", тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Відповідно до вимог ст.. 11 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, визначається законодавством.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» Покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладання чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рішення про викуп об'єкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню.

Відповідно до вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації» установлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України «Про приватизацію державного майна» термін коштів за об'єкт приватизації, становить 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт. Неустойка сплачується протягом двадцяти календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за об'єкт приватизації та зараховується до позабюджетного Державного фонду приватизації.

Між Регіональнім відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, як продавцем, та TOB «ДЮМА-УКРАЇНА», як покупцем, був укладений договір №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований.

Предметом вказаного договору є передача продавцем у власність покупцю об’єкта аукціону, а саме: об'єкту приватизації державної власності - об'єкту незавершеного будівництва: 87-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим магазином, що розташований за адресою: 97546, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул.. Жовтневої Революції, разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований Об'єкт приватизації, площею 5 953,0 кв. метрів, розташована за адресою: 97546, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул.. Жовтневої Революції.

Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу від 14.12.2009 р. № 216/40 Покупець зобов'язаний внести 1 657 504,80 грн., у тому числі податок на додану вартість у повному обсязі за придбаний об'єкт аукціону протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору. Строк сплати може бети продовжений ще на 30 календарних днів на умовах, якщо Покупець вніс не менш 50 відсотків ціни продажу Об'єкта аукціону з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 8.2. договору купівлі-продажу від 14.12.2009 року № 216/40 у разі якщо протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору Покупець не сплатить повну суму за об'єкт аукціону, він зобов'язаний сплатити на користь Продавця неустойку в розмірі, що становить 20 відсотків ціни продажу Об'єкта аукціону (з урахуванням ПДВ). При цьому результати аукціону підлягають анулюванню, а Договір -розірванню.

Враховуючі, що договір №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. 14 грудня 2009 року та зареєстровано в реєстрі за № 3166, то Покупець зобов'язаний був: у строк до 14 січня 2010 року сплатити вартість об'єкту аукціону у розмірі 1 657 504,80 грн.

Проте, відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору №216/40 від 14 грудня 2009 року та вимоги діючого законодавства України щодо своєчасної та у повному об’ємі сплати ціни продажу Об'єкта аукціону.

26 лютого 2010 року вих.. № 11-03-00783 Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі на адресу TOB «ДЮМА-УКРАЇНА» надіслана претензія з вимогою сплатити за об'єкт приватизації.

Відповідь на вказаний лист позивачем не отримано, TOB «ДЮМА-УКРАЇНА» не сплатило а ні 276250,8 грн. податку на додану вартість, а ні 1 657 504,80 грн. за придбаний об'єкт приватизації.

Враховуючи, що ціна за яку куплено об'єкт аукціону склала 1 657 504,80 грн. з урахуванням ПДВ, то неустойка, яку повинен сплатити Покупець складає 331 500,96 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення неустойки у розмірі 331 500,96 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про розірвання договору №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, в частині сплати належним чином та у встановлені строки ціни продажу Об'єкта аукціону з урахуванням ПДВ.

Тоді як, відповідно до вимог п. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» Покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладання чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рішення про викуп об'єкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню.

Відповідно до п. 8.2. договору купівлі-продажу від 14.12.2009 року № 216/40 у разі якщо протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору Покупець не сплатить повну суму за об'єкт аукціону, він зобов'язаний сплатити на користь Продавця неустойку в розмірі, що становить 20 відсотків ціни продажу Об'єкта аукціону (з урахуванням ПДВ). При цьому результати аукціону підлягають анулюванню, а Договір -розірванню.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконані зобов'язання визначені договором №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, то, при таких обстави нах, відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем вказаного договору в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита і інформаційно-технічних послуг з первісного та зустрічного позовів відносяться на відповідача.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 15.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 15.6.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір №216/40 від 14 грудня 2009 року купівлі продажу об'єкту аукціону у складі об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, мн. Повсталих, 6, р/р 39210824510016 банк: УДК у м.Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 20677058, реєстраційний номер 0661102000028/6) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" (97507, Сімферопольський район, с. Білоглинка , вул. Салгірна, 23, кв.9, р/р 26004049097001 у ПАТ філія АТ «Імексбанк» в АРК, МФО 308304, ЄДРПОУ 34671405)

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" (97507, Сімферопольський район, с. Білоглинка , вул. Салгірна, 23, кв.9, р/р 26004049097001 у ПАТ філія АТ «Імексбанк» в АРК, МФО 308304, ЄДРПОУ 34671405) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, мн. Повсталих, 6, р/р 37185500900001 банк: УДКУ у м.Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 20677058, отримувач Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі) неустойки у розмірі 331 500,96 грн.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" (97507, Сімферопольський район, с. Білоглинка , вул. Салгірна, 23, кв.9, р/р 26004049097001 у ПАТ філія АТ «Імексбанк» в АРК, МФО 308304, ЄДРПОУ 34671405) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 3400,00грн. державного мита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюма-Україна" (97507, Сімферопольський район, с. Білоглинка , вул. Салгірна, 23, кв.9, р/р 26004049097001 у ПАТ філія АТ «Імексбанк» в АРК, МФО 308304, ЄДРПОУ 34671405)удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.