Рішення № 100005207, 30.09.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/695/19

Номер провадження 2/623/23/2021

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С. В.

розглянувши у порядку загального позовного провадженняв місті Ізюмі справу № 623/695/19 за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-.

В С Т А Н О В И В :

15.02.2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у сумі 32455,67 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі ІКПТМ) надає відповідачу послуги з централізованого теплопостачання. На ОСОБА_1 відкритий абонентський рахунок № НОМЕР_1 для оплати послуг, що надає Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж. Відповідач своєчасно отримує послуги з теплопостачання, однак в порушення діючого законодавства не вносить плату за отриманні послуги. Про суму та факт існування заборгованості споживач повідомлявся, шляхом направлення квитанції на оплату послуг з зазначенням суми боргу. Станом на січень 2019 року за Споживачем числиться заборгованість в розмірі 32455,67 гривень (за період з жовтня 2016 року по січень 2019 року) в межах позовної давності. Через несплату спожитих послуг ІКПТМ несе матеріальні збитки та вимушено звернутись до суду. Зазначає, що ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2019 року по справі № 623/4700/18 було скасовано судовий наказ виданий Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 26 грудня 2018 року по справі № 623/4700/18.

Ухвалою судді від 26 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.(том 1 а.с. 15-16)

07.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.(том 1 а.с. 19-30)

Ухвало суду від 12.03.2019 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. (том 1 а.с. 44)

7.3.2019року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якій вказує що заборгованість існує хіба що в їх буйній хворобливій уяві і це неспростовно підтверджує сам їх позов в якому не наведено і не додано ні одного належного та допустимого доказу про наявність такої заборгованості. Так званий позивач задля введення суду в оману в якості так званих доказів свій трамбував неналежними доказами які не мають ніякого значення для доказу наявності у нього перед ним якогось боргу який існує виключно в їх пере-збудженій уяві. Адвокат який представляє так званого позивача зловживаючи своїм становищем порушив адвокатську етику й вимогу до адвокатів діяти виключно в межах передбачених Законом та керуючись Законом згідно чого він своїм клієнтам зобов`язаний роз`яснити та запобігти тому щоб ті кого він представляє не порушували своїм становищем до чого відноситься й їх намагання ввести суд в оману затрамбував свій так званий позов неналежними доказами й в такий спосіб змушуючи його доводити та надавати докази про неналежність та недопустимість тих так званих доказів зловживаючи своїми правами та намагаючись ввести суд в оману затрамбували свій так званий позов. Просить відмовити вимагачу в задоволенні його надуманих позовних вимог оскільки ним не надано ні одного належного та допустимого доказу про наявність в мене перед ними будь-якої заборгованості. (том 1 а.с. 31-40)

07.03.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яка була в подальшому уточнена до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Вказавши як відкриття ослбового рахунку свідчить про те що відповідач незаконно збирали, зберігають, обробляють та використовують мої персональні дані й це вони підтвердили ще й у вигляді таблиці нарахування на нього боргу існуючого хіба що в їх перезуй уяві. Тож на підставі чого ними відкритий на нього той рахунок в своїй заяві вони не вказують хоча з наведеного в заяві випливає що рахунок вони відкрили на підставі того що вважають себе його рабовласниками і їм дуже хочеться в будь-який спосіб заволодіти його коштами. В той час як згідно закону рахунок на нього може бути відкрито на підставі його добровільного бажання отримувати від когось якісь послуги й Закон визначає що це бажання має бути закріплене в письмовому договорі. Мало того так згідно Закону України " Про захист персональних даних" для відкриття якогось рахунку необхідно щоб персональні данні надав він особисто та надав письмовий дозвіл на їх використання, а в разі самовільного збирання й використання будь-чиїх персональних даних та особа має бути негайно повідомлена про це. Ніяких персональних даних він заявнику не надавав, а відповідно і дозволу на їх використання, і про їх збирання та використання заявник його не повідомляв. Отже в цій заяві заявник надав доказ вчинення злочину про незаконне збирання та використання його персональних даних чим з особливим цинізмом порушив його права та свободи закріплені в ст.32 Конституції України. Він вже звернувся до відповідних органів з Заявою про порушення кримінальної справи за цим фактом скоєння відносно нього злочину цим злочинним угрупуванням. Тож оскільки ніякого письмового договору ні в якій формі між ним і так званим позивачем не існує оскільки в нього в помешканні взагалі відсутнє централізоване опалення тож в них немає навіть фізичної можливості подавати йому їх надумані послуги з централізованого опалення. Й це до заявника вже декілька років тому декілька разів було доведено і навіть надавався Акт про відсутність в його помешканні централізованого опалення тож оскільки заявник і так про це знав, то ніяк проти цього не заперечував та не присилав ніяких спеціалістів щоб це спростувати складанням відповідного Акту про фізичну наявність можливості надання в його помешкання централізованого опалення.

А от про те що вони його помешкання систематично заливають з труб які йдуть по горищу нашого будинку по яких вони качають якусь хімічну рідину так про це вони чомусь мовчать як риби хоча згідно закону вони мають відшкодовувати збитки спричинені як йому так і іншим мешканцям тою хімічною рідиною яку качають по гнилим трубам які йдуть по горищу нашого будинку. З-за цих труб тобто з-за того що з них час від часу хлище якась хімічна рідина яка руйнує їх оселі й все майно в квартирі вони не можуть нікуди поїхати ні до родичів ні на відпочинок бо сидимо і вартуємо коли з горища потече з тих дірявих труб хімічна рідина та щоб спасати свої речі та інше різноманітне майно від нищення його тою хімічною рідиною яка поллється з тих дірявих труб і прямо нам в хату. От чергове це відбулося 20.01.2018р. в 23 34 вже рікою потекла до мого помешкання та хімічна рідина й попсувала стіни, шпалери, двері, меблі, а він ж тільки ремонт в квартирі зробив ще недороблений в прихожій. Мало того так по перше ніде нема інформації на які номери дзвонити в такому разі, а ті номери що мені дати сусіди як такі що по ним повинні приїжджати їх служби та показати ті діри в їх трубах не відповідають тож довелось дзвонити в міськвиконком черговому по місту й тільки він мабуть через їх керівництво викликав до нього якихось їх слюсарів які забили в ті дірки в трубах дерев`яними чопиками як вони це роблять завжди й з труб текти перестало, а от зі стелі текло ще тиждень оскільки горище замощене керамзитом тож з нього ще в продовж місяця текло до нього в квартиру. Він навіть отруївся так воняла та хімічна рідина що затопила всю його квартиру та ще продовжувала текти зі стелі. А він тільки ремонт зробив тож серце кров`ю обливалось і до сих пір обливається треба робити ремонт. Отже такими своїми діями так званий позивач спричинив мені матеріальні збитки у сумі 35276,46 гривень та 8 000грн. за упущену вигоду. А також спричинив йому моральну шкоду у сумі 250 000грн. яка спричиняється й до сих пір й аж допоки не буде все вищевказане компенсоване або усунуто.

Просить суд зобов`язати так званого позивача по первинному позову АДРЕСА_1 замінити труби опалення в горищному приміщенні над квартирою АДРЕСА_2 , згідно ч.5,6 ет.7 Закону «Про теплопостачання» на такі що не гниють чи неметалеві і в подальшому щоб вони не текли й не затопляли квартиру. Зобов`язати знищити всі персональні данні про нього та його оселю з бази так званого позивача по первинному позову АДРЕСА_1 . Винести окрему постанову та направити до прокуратури про притягнення до відповідальності винних в скоєнні злочину передбаченого законом «Про персональні данні» за незаконне придбання, тримання, використання та розповсюдження персональних даних. Стягнути з так званого позивача по первинному позову АДРЕСА_1 , на його користь за заподіяні матеріальні збитки кошти у сумі 32 500грн. Стягнути з так званого позивача по первинному позову АДРЕСА_1 , на його користь за заподіяну моральну шкоду у сумі 25 000грн.( том 1 а.с. 93-104, том 2 а.с. 11-12)

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.(том 1 а.с. 182)

У судове засідання представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 не з`явився надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, на кожне судове засідання відповідачем надавалася заява про перенесення судового засідання у зв`язку з карантином. В клопотаннях ОСОБА_1 не конкретизував, які саме карантинні обмеження перешкоджають йому з`явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може. Відповідачем не подано доказів самоізоляції, або хвороби. Наведені у заявах ОСОБА_1 обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість його участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином не перешкоджали йому з`явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України користувачі комунальних послуг, до яких відносяться й послуги з теплопостачання, зобов`язані своєчасно здійснювати їх оплату по тарифам, затвердженим в установленому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 01 квітня 2016 року (том 1 а.с.14)

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору, за наявності надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем - не звільняє відповідача від сплати заборгованості за надані послуги, оскільки цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Тобто, відповідачі отримують надані позивачем послуги, а позивач надав та продовжує надавати вказані послуги, матеріали справи не містяться звернення відповідачів у встановленому законом порядку з претензіями до позивача з приводу кількісних та якісних показників отриманих послуг.

При цьому відсутність договору не є підставою не сплачувати за надані та спожиті послуги (ст. 11 ЦК України), що підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 вересня 2018 року № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року № 642/2858/16.

Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг.

Також відповідно до актів від 11.10.2015 року, 12.10.2016 року, 15.10.2017 року, 22.10.2018 року складених представниками ІКПТМ та КЖРЕП -1 житловий будинок підключено до системи централізованого опалення. (том 1 а.с. 230)

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. п. 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативними (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг та форма оплати послуг визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 року (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України № 2454-VIII від 07.06.2018 року) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 0858 від 13.12.2017 року ь встановлено тарифи на теплову енергію для потреб населення та послуги з централізованого опалення, що надаються населенню Ізюмським КПТМ. (том 1 а.с. 8)

Згідно розрахунку заборгованості за житлово – комунальні послуги – постачання теплової енергії (теплопостачання) заборгованість відповідача за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року становить 32455,67 грн.(том 1 а.с.4).

Згідно зі ст. ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Ізюмської міської ради № 1864 від 31 травня 2013 року «Про визнання виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді територіальної громади м. Ізюм Харківської області» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж.

Зазначений будинок за адресою: АДРЕСА_4 знаходиться у комунальній власності територіальної громади і його теплопостачання забезпечує ІКПТМ.

Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані послуги з постачання теплової енергії на опалення.

Оскільки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 01 квітня 2016 року та будинок підключений до системи централізованого опалення. Відповідачем не надано належних документів про відключення квартири від централізованого опалення та встановлення системи індивідуального опалення.

Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Також в судовому засідання був допитаний свідок ОСОБА_4 , яка пояснила, що в її обов`яки входить присутність при підключенні будинку, будинок підключений до централізованого теплопостачання. Вона розносить квитанції про сплату послуг за теплопостачання раз на місяць шляхом залишення в поштовій скриньці, також ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 13, 88 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

За змістом статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, суд приймає до уваги саме висновок експерта, яким зокрема визначено розмір матеріальних збитків внаслідок залиття квартири, оскільки він є належним доказом.

Позивачем за зустрічним позовом не надано висновку експерта про залиття квартири з визначенням розміру збитків.

Також не надано висновку про необхідність заміни труб на горищі.

Згідно з ч. 1ст. 1167ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пунктами 3, 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

На обґрунтування моральної шкоди позивач зазначає, що залиття його квартири призвело не тільки до пошкодження майна, але й зумовило моральні переживання.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів залиття квартири та причини такого залиття, якщо таке існувало, яке могло б порушити звичайний спосіб життя ОСОБА_1 , яке завдало душевних страждань, з огляду на незручності проживання в пошкодженій квартирі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформація» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних - це дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних».

Частиною 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися (ч. 8 ст. 6 Закону).

Також ст. 32 Конституції України і ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» передбачене право на вилучення інформації та знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право:

1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;

3) на доступ до своїх персональних даних;

4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;

5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;

6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;

7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;

9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;

10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;

11) відкликати згоду на обробку персональних даних;

12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;

13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

В судовому засіданні встановлено, що в зв`язку з наданням позивачу за зустрічним позовом ряду послуг, надання яких передбачало обробку персональних даних, такі дані ОСОБА_1 зберігаються в електронних базах даних (ІКПТМ за отриманими послугами).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом згідно платіжного доручення № 215 від 06.02.2019 року на користь позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу за зустрічним позовом відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

У відповідності до ч.5 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст 12, 13, 77,81, 141,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, код ЄДРПОУ 32284148, п/р НОМЕР_3 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2016 року по 31.12.2019 року в розмірі 32455,67 гривень (тридцять дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, код ЄДРПОУ 32284148, п/р НОМЕР_3 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) судовий збір 1762,00 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити повністю.

Судовий збір в розмірі 768,40 гривень віднести за рахунок держави.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 22 вересня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 30 вересня 2021 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова