Рішення № 100003975, 30.09.2021, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/986/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 28 червня 2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Велінець Валерієм Миколайовичем винесено постанову серії ДП 18 № 804062 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень. Згідно вказаної постанови 28 червня 2021 року о 01 год. 37 хв. водій ОСОБА_1 під час керування автомобілем MAN TGX 26.440, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD Classic 30-3, д/н НОМЕР_2 на автошляху М-14 + 159 км, перевозив негабаритний вантаж без супроводження машини прикриття, чип порушив п. п. 22.5 ПДР України.

Позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною та незаконною. Зазначає, що під час його зупинки працівником поліції та винесення оскаржуваної постанови, він надав працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, а також Дозвіл № 2021-13851201-593 НГ від 22 червня 2021 року. Відповідно до вказаного дозволу ОСОБА_1 має право на перевезення вантажу, параметри якого не більше: ширина 3,5 м, довжина – до 22 м., висота – до 4,49 м., загальною вагою – до 46,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь – до 12 т. та вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3 м. Позивач зазначає, що вказаним дозволом не передбачено супровід автомобілем прикриття. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом і просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 804062, винесену 28 червня 2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Велінець Валерієм Миколайовичем, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 132-1 КпАП України закрити. Крім того позивач просить стягнути на свою користь 454 гривні судового збору з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Миколаївській області.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день слухання справи сповіщений.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що28 червня 2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Велінець Валерієм Миколайовичем винесено постанову серії ДП 18 № 804062 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Згідно вказаної постанови 28 червня 2021 року о 01 год. 37 хв. водій ОСОБА_1 під час керування автомобілем MAN TGX 26.440, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD Classic 30-3, д/н НОМЕР_2 на автошляху М-14 + 159 км, перевозив негабаритний вантаж без супроводження машини прикриття, чип порушив п. п. 22.5 ПДР України.

Постанова складена на місці зупинки транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази, суд вважає:

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд справи і рішення по справі здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні доказів ними суду своїх доказів та в доказовості перед судом їх переконливості.

Вимогами статті 245 КпАП України визначено: Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КпАП України визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, з положень вказаних вимог закону, безпосередньо визначено, що № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Велінець В.М. при здійснення своїх обов`язків при вирішені питання щодо притягнення особи до адміністративного правопорушення, повинен користуватись, положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Відповідно до ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 276 КпАП України - справа про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення. В даному разі, з оспорюваної постанови вбачається, що її винесено на місці зупинення транспортного засобу – АД М-14 + 159 км.

Згідно ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 1 ст. 132-1 КпАП України.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 132-1 КпАП України виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КпАП України відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.

На підставі викладено, суд вважає правомірними дії інспектора поліції Велінець В.М. щодо складення постанови серії ДП 18 № 804062 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Інспектор Велінець В.М. діяв в межах і в порядку, визначеному законом.

Позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КпАП України. Також, жодним чином не доведено що вантаж, який перебував у причепі його вантажного автомобіля має габаритні розміри, які зазначено у Дозволі № 2021-13851201-593 НГ від 22 червня 2021 року. А саме за умови відповідності вказаним в дозволі розмірам позивач мав право перевезення вантажу без супроводження. В згаданому дозволі відсутній підпис позивача про ознайомлення його з головним положенням та вимогами нормативних документів щодо руху великогабаритних транспортних засобів та адміністративною відповідальністю за їх порушення, що свідчить про необізнаність позивача з умовами перевезення вантажу.

Відповідно до п. 26 Постанови КМУ № 30 від 18 січня 2001 року « Про проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами»:

-Необхідність супроводу великогабаритного та великовагового транспортного засобу спеціального призначення патрульним автомобілем Національної поліції чи автомобілем прикриття визначається уповноваженим підрозділом Національної поліції під час видачі дозволу з урахуванням необхідності забезпечення безпечних умов дорожнього руху.

Відповідно до пункту 27 Постанови КМУ Супровід автомобілем прикриття обов`язковий, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 метри чи довжина 24 метри. Під час супроводу автомобіль прикриття обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. На автомобілі прикриття встановлюється дорожній знак «Об`їзд перешкоди з лівого боку», який повинен відповідати вимогам стандартів.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивачем належним чином не доведено неправомірності дій інспектора Велінець В.М., не спростовано фактів підтверджуючих відсутності в його діях адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП 18 № 804062, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КпАП України, а також стягнення з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України / ЄДРПОУ 40108646 / за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Миколаївській області – відмовити.

Протягом 30 днів з дня його проголошення рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р