Рішення № 100001145, 30.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р. Справа№200/8363/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року, зарахувавши до його загального стажу період роботи з 04.01.19925 року по 24.02.1997 року у ТОВ “Втормет”, визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок загального трудового (страхового) стажу призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року, зарахувавши до його загального стажу період роботи з 04.01.19925 року по 24.02.1997 року у ТОВ “Втормет”, визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок загального трудового (страхового) стажу призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому з 02.01.2021 року призначено пенсію, однак при призначенні пенсії Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 1 від 13.01.2021 року, яким не зарахувало до страхового стажу період роботи у ТОВ «Втормет» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року через відсутність підпису у трудовій книжці відповідальної особи. Позивач вважає, вказане рішення Маріупольського ОУПФУ Донецької області є протиправним, оскільки до вимог чинного законодавства позивач не несе відповідальні за некоректне заповнення записів у трудовій книжці. Позивач вказує на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Отже, зазначав про необхідність зарахування до страхового стажу періодів роботи на ТОВ «Втормент» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року.

Також, позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, час проходження служби протягом, якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах – один місяць служби за три місяці. Позивач вказує, що ним при зверненні за призначенням пенсії були надані документи, які підтверджують проходження строкової військової служби в період з 12.05.1988 року та військову службу за контрактом з 11.10.2016 року по 06.11.2018 року, з 04.06.2019 року по 08.06.2020 року, в тому числі на військовій службі в АТО та ООС (в період бойових дій), з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 24.10.2019 року, а тому зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах як один місяць служби за три місяці.

Враховуючи викладені обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач заперечував проти позову, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

02.01.2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу, нагороди, що внесені до трудової книжки за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідач зазначає, що при розгляді трудової книжки позивача від 23.11.1988 року серії НОМЕР_1 встановлено, що записи 10-11 зроблені з порушенням вимог п. 4.1 Інструкції, а саме запис про звільнення не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою. У зв`язку з чим період роботи у ТОВ «Втормет» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року не зараховано до страхового стажу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року замінено відповідача 2 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 08 вересня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року замінено відповідача 1 Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 10-12).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецьк до м. Краматорськ Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 15.12.2014 року № 1426/17345 (а.с. 13).

Місто Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зареєстровано в якості юридичної особи 27.06.2002 року за № 12661200000008761, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за № 13486010.

9 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України».

Пунктом 2 вищезазначеної Постанови № 925 вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.

Відповідно до зазначеного Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області та Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 84).

Згідно протоколу про призначення пенсії вбачається, що рішенням № 053130006158 від 14 січня 2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 02.01.2021 року, відповідно до абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 80).

13 січня 2021 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 1, яким до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи у ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, через відсутність підпису відповідальної особи (а.с. 15).

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою, відповідно до якої просив роз`яснити підстави не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, а також повідомити підстави за якима період в зоні АТО та ООС був зарахований не в повному об`ємі (а.с. 16).

Листом від 04.02.2021 року № 88-160/А-02/8-0531/21 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача про те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 02.01.2021 року згідно з абз. 6 ч. 3 р. ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, зазначено, що період навчання у навчальному закладі не зараховано при призначенні пенсії за віком, оскільки в наданому дипломі прізвище не збігається з прізвищем за паспортом та період навчання в навчальному закладі. Крім того, вказано, що згідно ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Іншого законодавства не передбачено (а.с. 17-18).

Позивач не погодившись з рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 13.01.2021 року щодо не зарахування періодів роботи з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року у ТОВ «Втормет», та діями Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зараховано періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до статті 57 Закону України Про пенсійне забезпечення військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз .1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону № 1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п. 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, який не врахований відповідачем до загального трудового стажу позивача, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, суд зазначає наступне.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що останній прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ» на посаду слюсаря – збирача (запис № 10); 24.02.1997 року звільнений за власним бажанням (запис № 11) (а.с. 20-26).

З рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 13.01.2021 року встановлено, що періоди роботи позивача на ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року не зараховано до страхового стажу через відсутність підпису відповідальної особи

Записи №№10-11, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , щодо спірного періоду роботи позивача є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки відповідного роботодавця.

Водночас, на переконання відповідача, не зазначення посади та прізвище особи, яка зробила запис про звільнення, позбавляє можливості підтвердити даний період роботи ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з такими доводами пенсійного органу щодо неврахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, оскільки, як зазначалося вище, вказані записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи, не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача щодо спірного періоду роботи позивача з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно вищезазначеного спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або цей період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, вказаному у трудовій книжці ОСОБА_1 , до його загального трудового стажу.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправним.

З огляду на вказані обставини. суд приходить висновку, що рішення № 1 від 13.01.2021 року прийняте Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області без з`ясування усіх обставин, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до загального стажу періоду роботи у ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичної операції та Операції Об`єднаних Сил: з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Так, Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.

За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п. 1 ст. 2 Закону також віднесено і військову службу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 02 жовтня 2017 року (а.с. 27).

Відповідно до довідки Військової частини А0536 від 04.12.2018 р. № 4638 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 29).

З довідки Військової частини А3488 від 05.07.2019 р. № 04/1195 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції (бойових діях), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 31).

Згідно довідки Військової частини А3488 від 05.07.2019 р. № 04/1194 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічені і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 05.07.2019 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічені і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (а.с. 30).

Відповідно до довідки Військової частини А3488 від 09.06.2020 року № 04/704 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічені і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічені і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (а.с. 33).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до розрахунку стажу позивача, періоди проходження позивачем військової служби з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 01.05.2018 року по 17.10.2018 року, з 01.07.2019 року по 20.10.2019 року, з яких позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та Операції Об`єднаних Сил з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року, зарахований Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області позивачеві до загального стажу роботи лише в одинарному розмірі.

При цьому зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та ООС, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Такий правовий висновок у подібних правовідносинах також викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року в адміністративній справі № 348/347/17 та постанові від 30 липня 2019 року в адміністративній справі № 346/1454/17.

За таких обставин, на думку суду, наявні правові підстави для зарахування до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року

З огляду на вищезазначене, не зарахування до загального трудового стажу позивача періодів його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби як три місяці служби є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Пономарьов проти України”, “Рябих проти Росії”, “Нєлюбін проти Росії”), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Серявін та інші проти України” зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, провести з 02 січня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тобто з дати призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, періодів участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, та виплатити пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині визнання протиправним та скасування рішення № 1 Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року про не зарахування періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби як три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 02 січня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, періодів участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три.

Щодо зобов`язання відповідача виконати негайно рішення суду в межах суми нарахування за один місяць.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що суд при вирішенні даного спору не приймав рішення про стягнення присуджених сум, відсутні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року, зарахувавши до його загального стажу період роботи з 04.01.19925 року по 24.02.1997 року у ТОВ “Втормет”, визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок загального трудового (страхового) стажу призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 січня 2021 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1 Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року про не зарахування періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби як три місяці служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) провести з 02 січня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на ТОВ «ВТОРМЕТ» з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, періодів участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 24.04.2017 року по 03.08.2017 року, з 13.08.2017 року по 27.10.2017 року, з 08.01.2018 року по 10.01.2018 року, з 24.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 17.10.2018 року, з 04.06.2019 року по 20.10.2019 року з розрахунку один місяць служби за три.

В частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ТОВ “Втормет” з 04.01.1992 року по 24.02.1997 року, звернення до негайного виконання судового рішення в частині виплати пенсії у межах суми стягнення пенсії за один місяць відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська