Рішення № 100000533, 27.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 р. Справа № 120/5627/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасюк В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Лісуня М.В.,

представниці відповідача Степанової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2

до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо позбавлення позивачів статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" з вимогою повернення раніше виданих позивачам посвідчень "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни";

- зобов`язання відповідача повернути позивачам статус осіб, на яких поширюється Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та видати позивачам нові посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" замість повернутих посвідчень серії № НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ;

- визнання протиправною відмову відповідача у формі листа від 09.11.2020 за № 08-00-008-67196 у наданні (призначенні) позивачам щомісячної матеріальної грошової допомоги за рахунок коштів бюджету Вінницької об`єднаної міської територіальної громади (далі – Вінницька ОМТГ) на виконання рішення Вінницької міської ради від 25.09.2020 № 2409 щодо внесення змін до Комплексної програми "Основні напрямки соціальної політики Вінницької об`єднаної територіальної громади на 2015-2020 роки" та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2020 № 2096 "Про затвердження Порядку надання щомісячної матеріальної грошової допомоги членам сім`ї загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали участь в проведенні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюється шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), членам сім`ї загиблих Героїв Небесної Сотні";

- зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачам щомісячної матеріальної грошової допомоги у визначеному розмірі з моменту виникнення такого права.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в жовтні 2020 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про надання (призначення) їм щомісячної матеріальної грошової допомоги за рахунок коштів бюджету Вінницької ОМТГ на виконання рішення Вінницької міської ради від 25.09.2020 № 2409 щодо внесення змін до Комплексної програми "Основні напрямки соціальної політики Вінницької об`єднаної територіальної громади на 2015-2020 роки" та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2020 № 2096 "Про затвердження Порядку надання щомісячної матеріальної грошової допомоги членам сім`ї загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали участь в проведенні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюється шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), членам сім`ї загиблих Героїв Небесної Сотні".

Однак листом від 09.11.2020 за № 08-00-00867196 відповідач повідомив про втрату позивачами права на статус "Член сім`ї загиблого (померлого)" згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також на користування відповідними пільгами. Крім того, відповідач запропонував позивачам терміново повернути видані їм посвідчення членів сім`ї загиблого (померлого). Втрату позивачами зазначеного статусу відповідач обґрунтував з посиланням на поданий ними витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону (далі – ВЛК ЦР) по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 364 від 27.11.2018, згідно з яким зазначено причину смерті військовослужбовця ОСОБА_3 – " ОСОБА_4 та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби". При цьому попередній витяг з протоколу № 236 від 25.07.2016, в якому причиною смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 було вказано "Захворювання та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини", скасовано.

Позивачі вважають оскаржувані дії відповідача протиправними, а тому вирішили звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підтримку позовних вимог позивачі зазначають, що ОСОБА_3 , який був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та батьком позивачки ОСОБА_2 , проходив військову службу та з 28.11.2015 приймав безпосередню учать в антитерористичній операції (далі – АТО) на сході України. 11.02.2016 ОСОБА_3 вибув з району проведення АТО у чергову відпустку тривалістю 16 діб з 12.02.2016 по 27.02.2016, а 12.02.2016 о 07:00 год в районі залізничного вокзалу м. Києва було виявлено його труп. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 12.02.2016 внесено відомості та відкрито кримінальне провадження № 12016100090001539 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (умисне вбивство), яке в червні 2017 року перекваліфіковано на п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство з корисливих мотивів). На даний час вказане кримінальне провадження триває.

Також позивачі зазначають, що згідно з протоколом первинного засідання ВКЛ ЦР від 25.07.2016 № 236 підтверджено, що смерть ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини. В подальшому, після отримання висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 476 від 15.04.2016, ВЛК ЦР прийнято інше рішення, зафіксоване в протоколі засідання від 27.11.2018 № 364, відповідно до якого отруєння та причина смерті військовослужбовця ОСОБА_3 пов`язане з проходженням військової служби.

09.10.2020 позивачка ОСОБА_1 від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася на адресу Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі – Управління) із заявою про надання їм щомісячної матеріальної допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету, як членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який брав участь в проведенні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Серед інших документів, до заяви було додано посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" серії НОМЕР_1 від 15.09.2016 (видане позивачці ОСОБА_1 ), серії НОМЕР_2 від 23.06.2020 (видане позивачці ОСОБА_2 ), а також витяг з протоколу засідання ВЛК ЦР від 27.11.2018 № 364. Разом з тим, у відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 09.11.2020 за № 08-00-00867196 повідомив, що позивачі втратили статус члена сім`ї загиблого (померлого), а тому не мають права на користування відповідними пільгами, в тому числі на отримання матеріальної допомоги з місцевого бюджету, та повинні негайно повернути видані їм раніше посвідчення.

Позивачі з діями відповідача не погоджуються та зазначають, що, незалежно від зміни формулювання причин смерті ОСОБА_3 згідно з рішенням ВЛК ЦР від 27.11.2018 № 364, вони не втратили статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, оскільки ОСОБА_3 брав безпосередню участь в проведенні АТО, на цій підставі набув статус учасника бойових дій, а його смерть мала місце під час слідування у відпустку з місця проходження служби до місця свого проживання в м. Вінниці, тобто при виконанні обов`язків військової служби.

Позивачі звертають увагу, що за змістом положень абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється у тому числі на сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Таким чином, оскільки вважається, що ОСОБА_3 помер при виконанні службових обов`язків, на позивачів розповсюджується дія вищезазначених норм закону.

Крім того, позивачі вказують на порушення процедури позбавлення їх статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, прийняття відповідного рішення неуповноваженим суб`єктом та за відсутності для цього підстав, передбачених чинним законодавством, а саме постановами Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 413 та від 23.09.2015 за № 740.

Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою також задоволено клопотання позивачів про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_2 строк звернення до суду з цим позовом.

30.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов заперечує та зазначає, що питання щодо встановлення особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення належить до компетенції Управління. При цьому, за змістом абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", його чинність поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які загинуло (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). Отже, необхідною умовою для отримання посвідчення члена сім`ї загиблого є причинний зв`язок смерті військовослужбовця з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Відповідач зазначає, що позивачам було встановлено статус "Член сім`ї загиблого (померлого)" на підставі витягу з протоколу засідання ВЛК ЦР від 25.07.2016 № 236, де зазначено про те, що захворювання та причина смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , так, пов`язане із захистом Батьківщини. Однак в ході опрацювання документів, поданих позивачами 09.10.2020 з метою отримання матеріальної допомоги за рахунок коштів бюджету Вінницької ОМТГ, було з`ясовано, що вказаний протокол військово-лікарської комісії скасовано, а згідно з витягом з протоколу засідання ВЛК ЦР від 27.11.2018 № 364 причина смерті ОСОБА_3 – "отруєння та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби". Чинність цього рішення та встановленому ним причину смерті внаслідок комбінованого отруєння етиловим спиртом і клозапіном підтвердила ВЛК у своєму листі від 21.10.2020 № 1305 на запит Департаменту від 15.10.2020 № 08-00-008-60135.

Таким чином, відповідач зазначає, що витяг з протоколу ВЛК ЦР від 27.11.2018 № 364 містить запис про причину смерті ОСОБА_3 , а саме отруєння, яка не пов`язана з виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). У свою чергу, це свідчить про втрату позивачами статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та відсутність у них права на отримання матеріальної допомоги з місцевого бюджету. Про це позивачів повідомлено листом № 08-00-00867196 від 09.11.2020 та одночасно запропоновано повернути раніше видані їм посвідчення членів сім`ї загиблого (померлого).

Відповідач вважає свої дії правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема пункту 13-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі – Положення № 302), а тому просить позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 02.08.2021 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.08.2021.

Ухвалою суду від 25.08.2021 та повторно ухвалою від 13.09.2021 вирішено витребувати з ВЛК ЦР, яку з 31.05.2019 переформовано в 11 Регіональну військово-лікарську комісію (далі – 11 Регіональна ВЛК) наступні додаткові докази (у вигляді документів та інформації):

1) належним чином засвідчені копії протоколу засідання ВЛК від 27.11.2018 за № 364 в частині, що стосується визначення причинного зв`язку смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , 1976 року народження, та відповідної постанови ВЛК за результатами дослідження медичних документів про обставини смерті вказаного військовослужбовця (якщо така постанова оформлялась окремим документом);

2) відомості про правові підстави, з яких комісією було прийнято рішення про причинний зв`язок смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , 1976 року народження, з формулюванням "Отруєння та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби", а саме:

- на підставі якого саме підпункту пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), було прийняте відповідне рішення;

- чи приймалось відповідне рішення на підставі підпункту "б" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ цього Положення: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби";

- якщо відповідне рішення було прийняте на підставі підпункту "д" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ цього Положення, то чи застосовувалися комісією при його прийнятті норми абзацу 2 зазначеного підпункту "д" (відсутність на момент медичного огляду документів про обставини одержання військовослужбовцем поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних в період проходження військової служби).

17.09.2021 на виконання вимог суду 11 Регіональна ВЛК надала письмові пояснення та докази, що витребовувались: копії протоколів засідання ВЛК ЦР від 25.07.2016 № 236 та від 27.11.2018 № 364.

У своїх поясненнях ВЛК повідомила, що її основним завданням є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть. Комісія вправі приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою. Також ВЛК підтвердила, що, враховуючи висновок експерта № 476 від15.04.2016 про причину смерті ОСОБА_3 "комбіноване отруєння етиловим спиртом і клозапіном", наявність в крові трупа етилового спирту у концентрації 2,5 проміле, в сечі – 2, 95 проміле, знайдений в крові клозапін (синонім азалептин, лепонекс), та беручи до уваги пункт 11 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, у Комісії були підстави для скасування протоколу ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016 та винесення постанови згідно з підпункту "д" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення: "Отруєння та причина смерті, так пов`язане з проходженням військової служби", оформленої протоколом засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, яка є чинною.

07.09.2021 надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача, надані на вимогу суду відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України. В поясненнях зазначається, що згідно з пунктом 13-1 Положення № 302 у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом. Водночас порядку вилучення посвідчення чинним законодавством не врегульовано. Відтак листом Управління від 09.11.2020 за № 08-00-00867196 позивачці ОСОБА_1 було роз`яснено підстави втрати нею та її неповнолітньою донькою права на статус "члена сім`ї загиблого (померлого)" та повідомлено про необхідність повернення посвідчень серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Такі посвідчення позивачі повернули, але акт їх приймання-передачі не складався. На сьогодні посвідчення не списані та зберігаються в Управлінні. Крім того, відповідач повідомив, що листом від 15.10.2020 № 08-00-008-60135 Департамент звертався до ВЛК ЦР з метою встановлення причин заміни витягу ВЛК № 126 від 25.07.2016 на витяг № 363 від 27.11.2018 та підтвердження чинності останнього, на який отримав відповідь 11 Регіональної ВЛК від 21.10.2020 № 1305.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали та надали пояснення, які відповідають змісту позовної заяви. Просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" 21.04.2015 ОСОБА_3 був призваний на військову службу по частковій мобілізації до військової частини польова пошта В0963.

З 28.11.2015 ОСОБА_3 брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 20.11.2015 № 304/2/4951т ОКП-Київ та витягу з наказу керівника сектору "Б" (по стройовій частині) Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30.11.2015 № 342.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта В0425 (по стройовій частині) від 11.02.2016 № 48 ОСОБА_3 надано чергову відпустку (другу половину) за 2015 рік у м. Вінницю на 16 діб з 12.02.2016 до 27.02.2016.

На шляху слідування до м. Вінниці (місця свого проживання), 12.02.2016 на АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_3 .

За вказаним фактом Солом`янським управлінням поліції ГУНП в м. Києві відкрито кримінальне провадження № 12016100090001539, внесене 12.02.2016 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).

21.06.2017 матеріали кримінального провадження перекваліфіковано за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство з корисливих мотивів).

На даний час відповідне досудове розслідування триває, інформація, що смерть (загибель) ОСОБА_3 пов`язана із вчиненням протиправних дій (кримінального чи адміністративного правопорушення) або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства відсутня.

Крім того, судом встановлено, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 476 від 15.02.2016, виданим лікарем ОСОБА_5 , дата смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: а) гостра серцева недостатність; б) стенозуючий коронаросклероз; в) ішемічна хвороба серця.

Наказом командира військової частини польова пошта В0425 від 18.02.2016 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини з 18.02.2016 у зв`язку із смертю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

24.03.2016 за фактом смерті у відпустці ОСОБА_3 військовою частиною польова пошта В0425 проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що смерть старшого сержанта ОСОБА_3 настала під час проходження ним військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 476 від 15.04.2016, наданого у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090001539, смерть ОСОБА_3 настала від комбінованого отруєння етиловим спиртом і клозапіном (лепонексом).

На підставі вказаного висновку експерта замість попереднього лікарського свідоцтва про смерть № 476 від 12.02.2016 видано інше, а саме № 476 від 15.04.2016, в якому причиною смерті ОСОБА_6 зазначено: а) комбіноване отруєння спиртом і клозипіном.

25.07.2016 відбулося засідання ВЛК ЦР по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, на якому розглядалося звернення ТВО військового комісара Вінницького ОМВК про встановлення причинного зв`язку смерті старшого сержанта ОСОБА_3 з проходженням військової служби.

На підставі розгляду поданих документів (витяг з наказу командира військової частини польова пошта В0425 від 18.02.2016 № 55; довідка про безпосередню участь в АТО № 305д від 11.12.2015; Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини польова пошта В0425; лікарське свідоцтво про смерть № 476 від 12.02.2016, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 15.02.2016) відповідно до підпункту "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 ВЛК ЦР прийняла постанову: "Захворювання та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини", яка оформлена протоколом засідання комісії № 236 від 25.07.2016.

15.09.2016 позивачці ОСОБА_1 , як дружині померлого ОСОБА_3 , за місцем проживання/реєстрації (с. Руданське Шаргородського району Вінницької області) Управління соціального захисту населення Шаргородської РДА видало посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" серії НОМЕР_1 (безтермінове).

При цьому підставою для видачі посвідчення стали наступні документи: копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 від 14.09.1997, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 15.02.2016, копія витягу з наказу командира військової частини польова пошта В0425 від 18.02.2016 про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини з 18.02.2016 у зв`язку із смертю, довідка від 11.12.2015 № 305д про безпосередню участь ОСОБА_3 в АТО та витяг з протоколу засідання ВЛК ЦР по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 236 від 25.07.2016.

Крім того, 15.09.2016 позивачка ОСОБА_1 звернулася до заступника директора – начальника Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про видачу доньці ОСОБА_2 посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни на підставі отриманого нею посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2016.

До вказаної заяви позивачка ОСОБА_1 додала копію вищезазначеного посвідчення та копію довідки ЖЕК від 25.07.2016 № 05-21/2584 про місце проживання/реєстрації ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 .

15.09.2016 за № 49 Управління видало позивачці ОСОБА_1 довідку про те, що її донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на пільги, передбачені ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Підстава видачі довідки: посвідчення члена сім`ї загиблого на ім`я ОСОБА_1 , видане 15.09.2016 УПСЗН Шаргородського району. Довідка дійсна до 01.04.2020.

23.06.2020 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про видачу її неповнолітній доньці ОСОБА_2 посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, надавши для цього копії тих самих документів, що у 2016 році подавалися в Управління соціального захисту населення Шаргородської РДА, в тому числі витяг з протоколу засідання ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016. Також до заяви було додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 у формі ID-картки № НОМЕР_5 від 06.07.2018 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо підтвердження реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в місті Вінниці.

За результатами розгляду вказаної заяви Управління видало ОСОБА_2 посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" серії НОМЕР_2 від 23.06.2020, терміном дії до 23.06.2021.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2020 № 2096 затверджено Порядок надання щомісячної матеріальної грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали участь в проведенні антитерористичної операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), членам сімей загиблих Героїв Небесної Сотні (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку щомісячна матеріальна грошова допомога надається членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали участь в проведенні антитерористичної операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), членам сімей загиблих Героїв Небесної Сотні, які зазначені в абзацах 4-8, 14 пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та перебувають на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, як члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (далі – члени сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, загиблих Героїв Небесної Сотні).

Пунктами 3-4 Порядку визначено, що призначення та виплату щомісячної матеріальної грошової допомоги здійснює Департамент соціальної політики міської ради, який є головним розпорядником таких коштів.

Щомісячна матеріальна грошова допомога членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, загиблих Героїв Небесної Сотні виплачується в розмірі 1000,00 грн на особу шляхом перерахування коштів на особові рахунки одержувачів, відкриті в установі банку.

Для отримання щомісячної матеріальної грошової допомоги особи, вказані в пункті 2 даного Порядку, звертаються до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради за місцем проживання або реєстрації, з відповідною заявою на ім`я міського голови.

Як видно з відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , 16.02.2017 позивачка ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у АДРЕСА_2 .

Відтак, з метою отримання за рахунок коштів бюджету Вінницької ОМТГ щомісячної матеріальної допомоги, передбаченої вищезазначеним Порядком, 09.10.2020 позивачка ОСОБА_1 подала в Управління заяву про призначення та виплату такої допомоги їй та її неповнолітній доньці ОСОБА_2 , як членам сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_3 .

В ході опрацювання відповідачем наданих позивачкою документів для отримання матеріальної допомоги було з`ясовано, що протокол ВЛК ЦР по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 236 від 25.07.2016, в якому причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_3 вказано "Захворювання та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини", скасовано та надано новий витяг з протоколу засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, згідно з яким зазначено причину смерті ОСОБА_3 – "Отруєння та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби".

Листом від 15.10.2020 № 08-00-008-60135 Департамент звернувся на адресу ВЛК ЦР щодо причин заміни витягу ВЛК № 126 від 25.07.2016 на витяг № 363 від 27.11.2018 та підтвердження чинності останнього.

У відповідь на вказаний запит 11 Регіональна ВЛК листом від 21.10.2020 № 1305 повідомила відповідача, що 12.07.2016 до ВЛК ЦР звернувся ТВО військового комісара Вінницького ОМВК з метою встановлення причинного зв`язку захворювання та причини смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , який приймав безпосередню участь в АТО, з військовою службою. Розглянувши надані військово-медичні документи, у комісії були підстави для встановлення причинного зв`язку захворювання: "Гостра серцева недостатність. Стенозуючий коронаросклероз. Ішемічна хвороба серця", що послужило причиною смерті ОСОБА_3 12.02.2016, із захистом Батьківщини. Постанова про причинний зв`язок захворювання та причину смерті оформлена протоколом засідання ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016.

Крім того, у вказаній відповіді 11 Регіональна ВЛК інформувала відповідача, що 06.11.2018 до ВЛК ЦР повторно звернувся військовий комісар Вінницького ОМВК з метою перегляду постанови про причинний зв`язок захворювання та причини смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з отриманням додаткової інформації. Так, згідно з висновком експерта № 476 від 15.04.2016, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, та акту судово-токсикологічного дослідження № 335 від 07.03.2016 в трупі ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт у концентрації 2,5 проміле, в сечі 2,95 проміле; клозапін (синонім азалептин, лепонекс); смерть настала від комбінованого отруєння етиловим спиртом і клозапіном. Відтак комісією скасовано протокол засідання ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016 та винесено постанову про причинний зв`язок отруєння та причини смерті ОСОБА_3 з проходженням військової служби, оформлену протоколом засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, яка є діючою.

Таким чином, відповідач вважає, що витяг з протоколу ВЛК ЦР від 27.11.2018 № 364 містить запис про причину смерті ОСОБА_3 (отруєння), яка не пов`язана з виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), тоді як попередній протокол ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016 про пов`язаність захворювання та причини смерті ОСОБА_3 із захистом Батьківщини, на підставі якого позивач було присвоєно статус членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, скасовано. Тому, на думку відповідача, позивачі втратили вказаний статус та не мають права на отримання матеріальної допомоги з місцевого бюджету.

Про зазначене рішення позивачів повідомлено листом Управління № 08-00-00867196 від 09.11.2020, в якому запропоновано терміново повернути раніше видані їм посвідчення членів сім`ї загиблого (померлого) серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , які на підставі пункту 13-1 Положення № 302 підлягають вилученню.

На виконання вказаної вимоги позивачі повернули видані їм посвідчення, які, як підтвердив відповідач, станом на даний час не списані (не знищені) та зберігаються в Департаменті.

Як зазначають позивачі, лист Управління від 09.11.2020 за № 08-00-00867196 вони фактично отримали 11.11.2020.

11.05.2021, тобто своєчасно та у встановлений законом шестимісячний строк, позивачі вперше звернулися до суду з позовом про оскарження дій відповідача, які є предметом позову у цій справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 120/4555/21-а позовну заяву ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особам, які її подали, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України (порушення правил об`єднання позовних вимог).

Вказану ухвалу позивачі отримали 25.05.2021, а вже 02.06.2021 подали новий позов про оскарження дій Департаменту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до преамбули до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 2551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон № 3551-XII) цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

За змістом статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Водночас частиною першою статті 10 Закону № 3551-XII визначено категорії інших осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.

Зокрема, відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Цим же пунктом зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 3551-XII ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (Положення № 302).

Абзацом першим пункту 2 цього Положення визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до досягнення ними 14-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім`ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 14-річного віку їм видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а після досягненням ними 18-річного віку їм у посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (абзац 2 пункту 7 Положення № 302).

Згідно з пунктом 13-1 Положення № 302 у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за змістом абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Тобто визначальним для застосування цієї норми є наявність причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які заподіяли смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Водночас встановлення зазначеного причинного зв`язку належить до основних завдань військово-лікарської експертизи, яка проводиться штатними ВЛК.

Так, відповідно до статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

Пунктами 2.2, 2.4.5 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ВЛК регіону має, зокрема, право приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Відповідно до пунктів 21.30, 21.32 глави 2 розділу II Положення № 402 постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється:

на військовослужбовців – свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК;

на колишніх військовослужбовців – витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з пунктом 21.5 глави 2 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" – якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" – якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Отже, встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які спричинили смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) є виключною компетенцією військово-лікарських комісій, до складу яких входять лікарі-експерти та які володіють спеціальними знаннями у медичній сфері.

Відтак для поширення чинності Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовцями з підстав, передбачених абз. 1 п. 1 ст. 10 цього Закону, обов`язковою є постанова ВЛК, оформлена витягом з протоколу засідань штатної ВЛК, з формулюванням, яке підтверджує причинний зв`язок захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) та смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини або виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Судом встановлено, що статус члена сім`ї загиблого (померлого) позивачка ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 отримали відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII. Будь-які інші підстави, визначені цим пунктом, в даному випадку не є застосовними до позивачів. З цим погоджуються і позивачі, оскільки в позовній заяві наголошують на тому, що вони мають право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) саме з підстав, передбачених абз. 1 п. 1 ст. 10 вказаного Закону.

Зазначений статус був присвоєний позивачем у 2016 та 2020 роках на підставі витягу з протоколу засідання ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016, згідно з яким захворювання та причина смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , так, пов`язане із захистом Батьківщини".

Суд звертає увагу, що наведене формулювання підтверджує той причинний зв`язком смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , який беззаперечно свідчить про наявність підстав для поширення дії Закону № 3551-XII на позивачів.

Вказане рішення було прийняте ВЛК ЦР з урахуванням, зокрема, лікарського свідоцтва про смерть № 476 від 12.02.2016, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_3 стало захворювання: "Гостра серцева недостатність. Стенозуючий коронаросклероз. Ішемічна хвороба серця".

Тому на підставі розгляду поданих документів ВЛК ЦР прийняла постанову відповідно до підпункту "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 з формулюванням: "Захворювання та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини".

У подальшому така постанова переглянута Комісією та скасована з прийняттям іншої, оформленої витягом з протоколу засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, згідно з яким: "Отруєння та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби".

Як пояснила 11 Регіональна ВЛК на вимогу суду, прийняття вказаного рішення обумовлювалося тим, що за висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи та акту судово-токсикологічного дослідження № 335 від 07.03.2016 № 476 від 15.04.2016, яких раніше не в розпорядженні ВЛК ЦР, причиною смерті ОСОБА_3 стало комбіноване отруєння етиловим спиртом і клозапіном, наявність в крові трупа етилового спирту у концентрації 2,5 проміле, в сечі – 2, 95 проміле.

Водночас за змістом пункту 11 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, зокрема є:

погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування у технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку.

Враховуючи наведене, ВЛК ЦР дійшла висновку про наявність підстав для скасування протоколу № 236 від 25.07.2016 та встановлення причинного зв`язку отруєння та причини смерті ОСОБА_3 з проходженням військової служби з формулюванням, вказаним у підпункті "д" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402: "Отруєння та причина смерті, так пов`язане з проходженням військової служби", що оформлено протоколом засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018.

Як встановлено судом, зазначене рішення ВЛК на сьогодні є чинним та у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

При цьому в силу вимог пункту 2.2 Положення № 402 постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Отже, при вирішенні цієї справи суд не може вдаватися до оцінки правомірності постанови ВЛК, оформленої витягом з протоколу засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, оскільки це виходить за межі предмета судового розгляду, та вважає, що у спірних правовідносинах ця постанова ВЛК є чинною та обов`язковою до виконання, у тому числі відповідачем. Водночас вона не підтверджує причинний зв`язок захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) та смерті військовослужбовця ОСОБА_3 із захистом Батьківщини або виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Крім того, суд не уповноважений встановлювати факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 в ході проведення АТО, на чому переважно ґрунтуються доводи позивачів, оскільки це питання має вирішуватися у позасудового порядку.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 у справі № 127/11603/17 за позовом ОСОБА_1 та інших до виконавчого комітету Вінницької міської ради та Вінницького об`єднаного військового комісаріату дійшов висновку, що "чинним законодавством визначений порядок встановлення факту участі особи в бойових діях, у виконанні бойових завдань, що виключає можливість встановлення цього факту в судовому порядку. Встановлення факту смерті військовослужбовця саме в ході проведення АТО повинно вирішуватися у позасудовому порядку. Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що для закриття провадження у цій справі існує об`єктивна обставина з приводу того, що заявлена вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути вирішена судом в порядку позовного чи окремого провадження, оскільки фактично йдеться про встановлення факту, вирішення якого законодавством віднесено до компетенції спеціально утворених для цієї мети та діючих комісій, міжвідомчої комісії у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання".

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача, що витяг з протоколу ВЛК ЦР № 354 від 27.11.2018 містить запис про причину смерті ОСОБА_3 , яка не пов`язана з виконанням інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), тоді як попередній протокол ВЛК ЦР № 236 від 25.07.2016, на підставі якого позивачі отримали статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, скасований.

Таким чином, позивачі втратили зазначений статус і на них не поширюється чинність Закону України "Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Надаючи оцінку аргументам позивачів про те, що відповідач не мав повноважень на перегляд встановленого за позивачами статусу і вилучення у них відповідного посвідчення, суд звертає увагу, що Верховним Судом розглядалась справа № 824/32/19-а, предмет спору у якій, як і в справі, що розглядається, також був пов`язаний з оскарженням рішення органу соціального захисту населення стосовно припинення надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та дії посвідчення, виданого відповідно до цього Закону.

У наведеній справі Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 (пункти 19, 20) зазначав, що, зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (справа "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97) (пункт 71).

За висновком Верховного Суду у справі № 824/32/19-а, зважаючи на помилкове присвоєння позивачу статусу, який не міг бути наданий йому в силу вимог норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", неможливо стверджувати, що позбавлення цього права свідчить про втручання у права позивача на певні соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач не міг та не повинен був розраховувати.

Верховний Суд підкреслив і те, що відповідно до пунктів 7, 13-1 Положення № 302 про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни Управління є тим органом, який уповноважений на видачу посвідчень й мав повноваження вилучити видане раніше позивачці посвідчення.

Вилучення посвідчення, яке у розумінні пункту 2 цього Положення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації, унеможливлює надання позивачу таких пільг і компенсацій з дати вилучення посвідчення, що узгоджується з вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 569/10352/16-а.

Оцінюючи доводи позивачів про відсутність окремого рішення відповідача про позбавлення їх статусу члена сім`ї загиблого (померлого), суд зазначає, що чинним законодавством не визначено форми такого рішення та не врегульовано порядку його прийняття.

Більше того, суд зауважує, що й сам факт надання особі відповідного статусу також не оформлюється окремим рішення органу праці та соціального захисту населення, а лише підтверджується видачею відповідного посвідчення.

Разом з тим, пунктом 13-1 Положення № 302 передбачено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

А оскільки за змістом абзацу першого пункту 2 цього Положення посвідчення є тим документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", його вилучення і є свідченням втрати особою такого статусу та пільг і компенсації, які надаються на його основі.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, будучи у спірних правовідносинах тим органом, який уповноважений на видачу посвідчень члена сім`ї загиблого (померлого), також має й повноваження на вилучення посвідчення у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на відповідний статус.

При цьому, на думку суду, аналіз змісту норм пункту 13-1 Положення № 302 свідчить про те, що відповідач зобов`язаний (а не може) вилучити посвідчення в кожному випадку встановлення факту виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, встановивши з наданих для отримання матеріальної допомоги документів, що позивачка ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 втратили право на статус члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, зважаючи на витяг з протоколу засідання ВЛК ЦР № 364 від 27.11.2018, Управління діяло правомірно, направивши на адресу позивачів лист від 09.11.2020 за № 08-00-00867196 з вимогою повернути видані їм раніше посвідчення серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 з підстав втрати статусу осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому суд відхиляє доводи позивачів, що вказаний лист підписаний неналежною особою, оскільки, як встановлено судом, від імені Управління лист підписав його керівник, який за посадою одночасно є заступником Директора Департаменту.

Позивачі також посилаються на те, що відповідач позбавив їх статусу члена сім`ї загиблого (померлого) без законних підстав.

Разом з тим суд зазначає, що у даному випадку така підстава передбачена пунктом 13-1 Положення № 302 та полягає у втраті особою права на відповідний статус.

Крім того, позивачі вказують на порушення відповідачем порядку та підстав позбавлення їх статусу члена сім`ї загиблого (померлого), визначених постановами Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 413 та від 23.09.2015 за № 740.

Однак зазначені доводи суд вважає помилковими, оскільки відповідні нормативно-правові акти не поширюються на спірні правовідносини.

Так, постановою КМУ № 413 від 20.08.2014 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Відповідно до пункту 2 цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

Щодо постанови КМУ № 740 від 23.09.2015, то нею затверджено Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб.

Вказаний порядок затверджено відповідно до абзацу дев`ятого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому пунктом 2 Порядку передбачено, що згідно з цим Порядком надається статус конкретним категоріям осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, зазначеним в абзацах п`ятому-восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону.

Тобто, норми постанов Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 та № 740 від 23.09.2015 не розповсюджуються на порядок надання/позбавлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) щодо тих осіб, на яких поширюється дія абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII, тобто і на позивачів у справі, які отримали цей статус саме відповідно до зазначеного абз. 1 п. 1 ст. 10 цього Закону.

Відтак при вирішенні справи суд не бере до уваги доводи позивачів про недотримання відповідачем тих процедур та підстав позбавлення статусу, що визначаються Порядком № 740 та Порядком № 413.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що в спірній ситуації Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, й прав позивачів не порушило. Встановлені відповідачем підстави дійсно свідчать про втрату позивачами статусу члена сім`ї загиблого (померлого), що, у свою чергу, має наслідком вилучення органом соціального захисту населення раніше виданих позивачем посвідчень серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Відповідно, оскільки позивачі втратили зазначений статус, відсутні й підстави для нарахування та виплати їм щомісячної матеріальної допомоги за рахунок коштів бюджету Вінницької ОМТГ згідно з Порядком надання щомісячної матеріальної грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали участь в проведенні антитерористичної операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), членам сімей загиблих Героїв Небесної Сотні, затвердженим рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2020 № 2096.

Частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до положень ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивачі не мають права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

2) відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 38782790, місцезнаходження: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050) в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне) (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: проспект Космонавтів, 30, м. Вінниця, 21021).

Повне судове рішення складено 30.09.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович