Рішення № 99999981, 30.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/807/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія «АРКС»,

код ЄДРПОУ 20474912, вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

адреса для листування: вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА 2008”,

код ЄДРПОУ 34593914, вул. Шевченка, 16, с. Коломийцівка, Носівський район, Чернігівська область, 17145

Предмет спору: про стягнення 69 082,60 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія «АРКС» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА 2008”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 69 082,60 грн сплаченого страхового відшкодування.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 03.08.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 03.08.2021 отримана відповідачем 05.08.2021, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 20.08.2021.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позов з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а спір вирішується ї їх урахуванням.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача, позивач виплатив своєму страхувальнику – іншій потерпілій у ДТП стороні страхове відшкодування у розмірі 141 828,69 грн. Від страховика відповідача позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 43 803,04 грн. Не погодившись із сумою страхового відшкодування, сплаченою страховиком відповідача, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості майнової шкоди, завданої автомобілю потерпілої сторони, за висновкам якого розмір такої шкоди становить 72 746,09 грн. На підставі ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача різницю між сплаченим потерпілій стороні страховим відшкодуванням та вартістю страхового відшкодування, яке повинно бути виплачене позивачу страховиком відповідача відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності, розмір якої становить 69 082,60 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та у своєму відзиві просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- у позовній заяві позивач зазначає, що згідно зі звітом №279/18 від 04.01.2019 вартість майнової шкоди, завданої пошкодженому автомобілю, приймається на рівні вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу замінюваних частин та складає (з ПДВ на запчастини) 72 746,09 грн. Враховуючи, що розмір реальних збитків потерпілої особи становить 72 746,09 грн та вказана сума знаходиться в межах страхової суми згідно з полісом №АК8307212, виплата страхового відшкодування повинно здійснюватися страховиком відповідача ПрАТ «Просто страхування», яке є належним відповідачем у цій справі;

- позивач заявив до стягнення різницю між виплаченим ним потерпілій особі страховим відшкодуванням (141 828,69 грн) та вартості майнової шкоди, завданої автомобілю потерпілій стороні (72 746,09 грн), що становить 69 082,60 грн. Проте фактично позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 134 4578,69 грн, а отже така різниця становить 61 729,60 грн.

Зважаючи на те, що пошкоджений автомобіль не зазнав втрати товарної вартості, а сума відшкодування (реальні збитки) становить 72 746,09 грн та знаходиться в межах ліміту відповідальності згідно з полісом №АК8307212, відповідач не зобов`язаний сплачувати позивачу різницю, визначену ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

11.07.2018 між АТ «СК «АХА Страхування», назву якого змінено на ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі – Страховик), та ОСОБА_1 (далі – Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №203114а8к3 (далі – Договір) (а.с. 5-12).

Відповідно до розділу 4 Договору предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі – ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього Договору.

У розділі 5 Договору визначено, що застрахованим ТЗ є легковий автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ – НОМЕР_2 , рік випуску -2013.

Перелік осіб, допущених до керування застрахованим ТЗ, вказаний у п. 8.2 Договору, згідно з яким такою особою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розділу 9 Договору, а саме п. 9.2, страховим ризиком (з урахуванням умов п. 25.2 Договору) є збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).

Згідно з п. 10.2.3 Договору якщо Страхувальником обрано варіант «Так» у п. 8.2 Договору та збитки виникли під час керування ТЗ особою, яка не вказана в п. 8.2 Договору як особа, допущена до керування застрахованим ТЗ, але керувала ТЗ на законних підставах, або інформація, вказана в п. 8.2 Договору (дата народження), не відповідає дійсності, Страховик за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» застосовує франшизу в розмірі 2,5% від страхової суми, вказаної в розділі 11 Договору, але не менше ніж 5 000,00 грн.

Розділом 11 Договору визначено, що страхова сума становить 490 000,00 грн, яка є еквівалентом 15 961,53 євро за офіційним курсом НБУ на дату, яка передує даті укладення Договору, що становить 1 євро/30,698803 грн (з урахуванням умов розділу 12 договору).

Страховий платіж на перший період дії Договору становить 29 400,00 грн (розділ 14 Договору).

Відповідно до п. 15.2 Договору умова виплати страхового відшкодування – «на базі СТО за вибором Страхувальника».

За умовами розділу 18 порядок сплати страхових платежів на перший період дії Договору визначений наступним чином: 1-ий платіж – 7350,00 грн – до 14.07.2018; 2-ий платіж – 7350,00 грн – до 13.10.2018; 3-ий платіж – 7350,00 грн – до 14.01.2019; 4-ий платіж – 7350,00 грн – до 14.04.2019.

Строк дії Договору з 15.07.2018 по 14.07.2019, який може бути продовжений (розділ 19 Договору).

Згідно з п. 25.1 Договору за умовами цього Договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 25.2 цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п. 34.1 та п. 34.2 Договору в результаті настання страхового випадку.

У пункті 25.2.2 Договору визначено, що «збитки внаслідок ДТП» – будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 29.13 Договору при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділі 15 Договору умов, а саме: «на базі СТО за вибором Страхувальника» - при розрахунку страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО за вибором Страхувальника. При цьому, крім авторизованої СТО, Страхувальник має право обрати СТО, рекомендовану Страховиком.

При пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується Страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 29.13 Договору, згідно з належним чином оформленими документами , наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова), рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між Страховиком та Вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому вибір СТО Страхувальник зобов`язаний погоджувати зі Страховиком (п. 29.17 Договору).

Згідно з п. 29.28 Договору у випадку сплати страхового платежу за відповідний період дії Договору частинами згідно з розділом 18 Договору Страховик має право здійснити страхове відшкодування за вирахуванням різниці між повним страховим платежем за відповідний період дії Договору, вказаним в розділі 14 Договору, та фактично сплаченим за відповідний період дії Договору страховим платежем.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб – Mazda 6 2,5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с. 20).

21.09.2018 о 9:30 годині сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_4 , з причепом, д/н НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухаючись в м. Києві зі сторони вул. Богатирська на перехресті вул. Полярна в порушення вимог п. 13.1 ПДР України при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Мазда», д/н НОМЕР_6 , який рухався назустріч, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Вказані обставини встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/13563/18 (провадження № 3/756/6404/18) від 13.11.2018, яка набрала законної сили 24.11.2018 (а. с. 4).

Зазначеною постановою Оболонського районного суду м. Києва притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія ТОВ «Нива 2008», що вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 13.11.2018.

Проте у цій постанові Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_2 вказаний як водій ТОВ «Нива», а інших доказів перебування такої особи на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Нива 2008» суду не надано.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач вважає, що ТОВ «Нива 2008» як власник майна і як роботодавець винної особи у ДТП не є відповідальною особою у даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки відповідач визнав, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП був працівником ТОВ «Нива 2008», а транспортний засіб Камаз, д/н НОМЕР_4 , з причепом, д/н НОМЕР_5 належав відповідачу на праві власності, суд вважає, що такі обставини не підлягають доказуванню, а отже вони є встановленими.

Як вказує позивач у позовній заяві, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом, д/н НОМЕР_5 , була застрахована в ПрАТ «Просто страхування» згідно з полісом №АК8307212 (далі – Поліс) з «лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого», 100 000,00 грн.

Проте Полісу позивач суду не надав, а в матеріалах справи міститься лише роздруківка з сайту https://policy-web.mtsbu.ua/ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ №АК8307212, з якої вбачається, що напівпричіп, державний номер НОМЕР_5 , станом на 21.09.2018 був застрахований в АТ «Просто-страхування» (а.с. 24). Відомостей про розмір страхової суми у цій роздруківці не вказано.

Відповідач у відзиві на позов неодноразово зазначав про те, що реальні збитки, нанесені автомобілю Mazda 6, у розмірі 72 746,09 грн знаходяться в межах страхової суми згідно з полісом №АК8307212 (100 000,00 грн).

Оскільки відповідач визнав, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб Камаз, д/н НОМЕР_4 , з причепом, д/н НОМЕР_5 був застрахований в АТ «Просто-страхування» згідно з полісом ОСЦПВВТЗ №АК8307212 з розміром страхової суми 100 000,00 грн, суд вважає, що такі обставини не підлягають доказуванню, а отже вони є встановленими.

24.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до страховика (позивача) з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 13-14). Відповідно до вказаного повідомлення під час скоєння ДТП застрахованим автомобілем Mazda 6 керував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.09.2018 здійснено огляд пошкодженого автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), у якому зазначені деталі та опис пошкоджень (а.с. 15).

24.09.2018 ДП «Авто Інтернешнл» виставило ОСОБА_1 рахунок-фактуру №1116821_РФ_076891 на оплату вартості ремонту автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму 154 078,69 грн, у тому числі 25 679,78 грн ПДВ, з яких вартість запчастин становить 97 822,91 грн без ПДВ, а вартість послуг (з розрахунку 72,80 годин * 500,00 грн за годину) становить 30 576,00 грн без ПДВ (а.с. 16). У цьому рахунку вказано, що ДП «Авто Інтернешнл» є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування за договором страхування № 203114а8к3 від 11.07.2018, відповідного до якого розмір такого відшкодування ОСОБА_1 становить 141 828,69 грн. Розрахунок проведено за формулою: Свр * Кп – Ф +Вд – Ввир, тобто фактично із вартості відновлювального ремонту у розмірі 154 078,69 грн відмінусовано франшизу у розмірі 12 250,00 грн (а.с. 21).

Відповідно до страхового акту № АХА2413956 від 03.10.2018 сума відшкодування ОСОБА_1 становить 134 478,69 грн (із суми страхового відшкодування утримано несплачений страховий платіж у розмірі 7 350,00 грн) (а.с. 22).

04.10.2018 позивач перерахував на рахунок ДП «Авто Інтернешнл» (відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.09.2018) страхове відшкодування у розмірі 134 478,69 грн, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 502518 від 04.10.2018 (а.с. 23).

Як зазначив позивач у позовній заяві, 14.11.2018 він звернувся до ПрАТ «Просто страхування» - страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Камаз, д/н НОМЕР_4 , з причепом, д/н НОМЕР_5 із заявою про регресні вимоги; 30.11.2018 ПрАТ «Просто страхування» сплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 43 803,04 грн (сума виплати з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу «Mazda 6», державний номер НОМЕР_1 ).

Доказів на підтвердження вказаних обставин позивач суду не надав.

04.01.2019 за замовленням позивача суб`єкт оціночної діяльності Фізична особа – підприємець Ковтун В.І. провів оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Mazda 6», державний номер НОМЕР_1 , про що складено звіт №279/18 (а.с. 26-33).

Згідно з наданим звітом вартість майнової шкоди прийнята на рівні вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу замінюваних складових та складає (з ПДВ) на запчастини 72 746,09 грн. У звіті вказано про застосування фізичного зносу до складників ТЗ у зв`язку з деформацією кузова, а вартість відновлювального ремонту визначена як добуток вартості ремонтно-відновлювальних робіт (9900,00 грн), вартості необхідних для ремонту матеріалів (11712,11 грн), вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту (121 747,56 грн) із застосуванням до них коефіцієнту фізичного зносу – 0,58.

Також 18.02.2019 за допомогою системи «Audatex» ДП «Авто Інтернешнл» здійснено ремонтну калькуляцію автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 24.09.2018, згідно з якою загальна вартість ремонту складає 143 359,67 грн, у тому числі:

- вартість робіт (з розрахунку 27,5 годин * 250,00 грн за годину) – 6875,00 грн; вимірювання (з розрахунку 1,2 годин * 250,00 грн за годину) – 300,00 грн. Загальна вартість робіт 7 175,00 грн;

- фарбування: вартість робіт – 2725,00 грн; вартість матеріалів – 11 712,11 грн. Загальна сума фарбування – 14 437,11 грн;

- запасні частини -119 360,35 грн; малоцінні деталі (2,0%) – 2 387,21 грн. Загальна сума запчастин – 121 747,56 грн.

Отже, позивач вважає, що розмір страхового відшкодування, який повинен йому сплатити страховик відповідача становить 72 756,09 грн, а решту коштів у розмірі 69 082,60 грн підлягає відшкодуванню відповідачем.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України “Про страхування” передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки ч. 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що страховик потерпілого набув права вимоги до особи, відповідальної за збитки, у розмірі реальних збитків, а не усієї здійсненої виплати, хоча і в межах такої виплати.

Щодо відшкодування шкоди винуватцем ДТП та її страховиком позивачу.

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України “Про страхування” страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Отже, після виплати позивачем страхового відшкодування своєму страхувальнику у нього виникло право на отримання від страховика відповідача сплаченого потерпілому страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

За змістом ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Страховик потерпілого внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в межах фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває її страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Щодо розміру майнової шкоди, завданої потерпілому внаслідок ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок суми страхового відшкодування виходячи із вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mazda 6 у розмірі 154 178,69 грн, яка була вказана в рахунку-фактурі ДП «Авто Інтернешнл» №1116821_РФ_076891 від 02.10.2018, виставленого потерпілій особі ОСОБА_1 .

Так, від вартості такого ремонту у розмірі 154 178,69 грн позивач відповідно до п. 10.2.3 Договору відняв франшизу у розмірі 2,5% від страхової суми (12 250,00 грн), оскільки під час скоєння ДТП застрахованим автомобілем керувала інша особа, ніж зазначена у Договорі. Отже, розмір страхового відшкодування відповідно до розрахунку становить 141 828,69 грн.

Платіжним дорученням №502518 від 04.10.2018 позивач перерахував на рахунок ДП «Авто Інтернешнл» страхове відшкодування у розмірі 134 478,69 грн, тобто за вирахуванням страхового платежу у розмірі 7350,00 грн, що передбачено п. 29.28 Договору.

Отже, саме цим пояснюється розбіжності між розрахованою сумою страхового відшкодування та фактично сплаченою, про які вказував відповідач.

Також позивач надав суду ремонтну калькуляцію пошкодженого автомобіля Mazda 6 від 18.02.2019, яка здійснена ДП «Авто Інтернешнл» за допомогою системи «Audatex», згідно з якою загальна вартість ремонту складає 143 359,67 грн.

Як вбачається з рахунку-фактури та ремонтної калькуляції, вони містять розбіжності щодо вартості робіт та запчастин, кількості годин, необхідних для проведення ремонту, та вартості однієї такої години тощо, а виставлена станцією технічного обслуговування загальна сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу є більшою за суму у ремонтній калькуляції.

При цьому жодних обґрунтувань щодо таких розбіжностей суду не надано.

Оскільки позивач здійснив розрахунок та виплату страхового відшкодування виходячи із виставленої станцією технічного обслуговування суми вартості відновлювального ремонту згідно з рахунком-фактурою №1116821_РФ_076891 від 02.10.2018, яка відрізняється від суми, вказаної у ремонтній калькуляції від 18.02.2019, ця калькуляція не може слугувати підтвердженням реальної вартості ремонту пошкодженого автомобіля, а тому суд не бере її до уваги.

Крім того, на підтвердження вартості відновлювального ремонту позивач надав суду звіт №279/18 від 04.01.2019, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ковтуном В. І., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 143 359,67 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 72 746,09 грн.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ врегульовані в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі – Методика).

Відповідно до п. 1.6, 8.1, 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У вказано звіті зазначено, що вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт прийнята згідно Київського регіону за даними довідника «Бюлетень автотоварознавця» (Випуск 102 Донецький НИИСЭ, ІВЦ СЭУ 2018р.), а для проведення відновлювального ремонту по усуненню пошкоджень необхідно провести ремонтно-відновлювальні роботи в обсязі, приведеному в Додатку №2, калькуляція відновлювального ремонту КТЗ, проте вказаного додатку суду не надано.

Ремонтна калькуляція від 24.09.2018, яка міститься в матеріалах справи, не може вважатись таким додатком, оскільки виконана не ФОП Ковтуном В. І., а іншою юридичною особою - ДП «Авто Інтернешнл».

Як вбачається зі звіту, оцінка здійснена суб`єктом оціночної діяльності, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, та вона проведена оцінювачем на підставі Методики, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Державного стандарту України (ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні») від 01.01.1996.

Жодних доводів та доказів щодо неправильності визначення вартості відновлювального ремонту сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 8.5.3-8.5.14 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі – Методика), зокрема, але не виключно:

- Вартість ремонтно-відновлювальних робіт може визначатися як добуток від трудомісткості ремонту в нормо-годинах і вартості нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональної.

- Визначення необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту приймається на підставі нормативних документів виробника КТЗ або розроблених на замовлення (за участю) виробника КТЗ. У разі відсутності даних виробника про застосування конкретних ремонтних операцій слід керуватися вимогами державних стандартів України, галузевих стандартів України та міжнародних стандартів, галузевих стандартів і технічних умов СРСР та УРСР, інших нормативних документів, чинних в Україні.

- Для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт кузовних складників легкових КТЗ іноземного виробництва, а також кузовів (кабін), рам вантажівок, автобусів, причепів, металевих складників мототехніки допускається використання оціночної трудомісткості відновлювального ремонту складових частин кузовів, кабін та рам КТЗ (додаток 7).

- Трудомісткість усунення перекосів кузова КТЗ іноземного виробництва приймається за аналогічним КТЗ виробництва країн СНД, якщо інше не передбачено нормативними документами, зазначеними вище.

- У разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства.

- Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник).

- Для визначення обсягу робіт з пофарбування слід виходити з необхідності цілісного (якщо інше не передбачено технологією виробника КТЗ чи виробника лакофарбових матеріалів) пофарбування усіх замінених або відновлених складників, а також тих, які стикуються з ними, якщо внаслідок згаданих операцій їхня поверхня пошкоджується.

- Кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп`ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів.

- У разі відсутності довідкової бази, яка регламентує кількість та вартість матеріалів для пофарбування, антикорозійної і протишумової обробки кузова (кабіни), вартість матеріалів для виконання лакофарбового покриття визначається залежно від вартості робіт з пофарбування.

- Дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

- До оригінальних складових частин належать:

- складові, які поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності;

- складові, які поставляє виробник складових частин виробнику КТЗ, який їх продає, зокрема своїм дистриб`юторам;

Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

- До вартості матеріалів включається вартість кріпильних деталей в обсязі до 2% загальної вартості замінюваних складників, що мають такі деталі.

Таким чином, у разі наявності відповідних підтверджуючих документів щодо обсягу необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту (у нормо-годинах), встановлених нормативними документами виробника КТЗ або розроблених на замовлення (за участю) виробника КТЗ; вартості однієї нормо-години ремонтних робіт на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві; обсягу робіт з пофарбування, виходячи з необхідності цілісного (якщо інше не передбачено технологією виробника КТЗ чи виробника лакофарбових матеріалів) пофарбування усіх замінених або відновлених складників; кількості та вартості необхідних для ремонту матеріалів за інформацією довідкової літератури та комп`ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів; специфікації та вартості складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні тощо, при визначенні трудомісткості ремонту, вартості робіт, складових частин і матеріалів пріоритет надається параметрам, встановленим нормативними документами виробника КТЗ, уповноваженими ним суб`єктами підприємницької діяльності та/або спеціалізованим для даної моделі КТЗ підприємстві.

Отже, пріоритетними у такому випадку мають бути дані офіційного дистриб`ютора та спеціалізованого підприємства виробника КТЗ «Mazda 6».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ДП «Авто Інтернешнл» є офіційним дистриб`ютором автомобілів марки «Mazda», а при визначенні вартості ремонтних робіт та запчастин використовувались дані виробника КТЗ або дані уповноваженого ним суб`єкта підприємницької діяльності та/або спеціалізованого для даної моделі КТЗ підприємства.

Доказів виконання ДП «Авто Інтернешнл» ремонтних робіт у вказаному у рахунку-фактурі обсязі та на зазначену суму матеріали справи не містять, а отже позивач не довів суду належними доказами, що реальна вартість відновлювального ремонту становила саме 154 078,69 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним доказом вартості відновлювального автомобіля Mazda 6, за відсутності доказів фактичного виконання ремонтних робіт, є звіт №279/18 від 04.01.2019, згідно з яким вартість ремонту визначена у розмірі 143 359,67 грн, з яких 9 900,00 грн – вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 11 712,11 грн – вартість необхідних для ремонту матеріалів; 121 747,56 грн (з ПДВ) – вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту.

Таким чином, страхове відшкодування повинно визначатись виходячи з вказаної у звіті суми - 143 359,67 грн, розмір якого за мінусом франшизи у розмірі 12 250,00 грн (2,5% від страхової суми) становить 131 109,67 грн.

Водночас згідно з абзацом 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

Отже, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Як встановив суд, позивач перерахував страхове відшкодування безпосередньо ДП «Авто Інтернешнл», яке відповідно до відомостей внесених до рахунку є платником ПДВ, та повинно було виконувати ремонт, однак доказів фактичного надання послуги з проведення такого ремонту суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що розмір страхового відшкодування має визначатися виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який підлягає компенсації позивачу становить 106 760,15 грн (143 359,67 грн – 12 250,00 грн (франшиза) – 24 349,52 грн (ПДВ на запчастини).

При цьому суд зазначає, що у разі існування документального підтвердження факту виконання ремонтних робіт відповідним суб`єктом - платником ПДВ, позивач не позбавлений звернутись з відповідною заявою до страховика відповідача (у межах страхової суми за Полісом) або з позовом до суду щодо стягнення реальної витраченої суми з ПДВ з заподіювача шкоди/страховика відповідача.

Щодо розподілу виплат з відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля між страховиком відповідача та безпосередньо відповідачем.

Згідно зі статтею29, пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №922/1436/17.

Відповідач вважає, що розмір завданих пошкодженому автомобілю збитків згідно зі звітом №279/18 становить 72 746,09 грн та не перевищує розмір страхової суми за Полісом.

Проте зі змісту звіту №279/18 вбачається, що під час здійснення оцінки оцінювачем до складників застосовано коефіцієнт фізичного зносу, значення якого становить 0,58, оскільки КТЗ має деформацію кузова.

Відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики (у редакції, чинній на момент проведення експертного дослідження) значення Е (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Хоча строк експлуатації пошкодженого автомобіля Mazda 6 не перевищував семи років, проте у звіті вказано, що кузов мав пошкодження у вигляді деформації, а тому оцінювач правомірно застосував коефіцієнт фізичного зносу до нових складників.

Отже, пред`явлення позивачем (особою, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним, а відтак суд відхиляє відповідні доводі відповідача у цій частині.

З наведеного слідує, що розмір витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, які підлягають відшкодуванню страховиком відповідача позивачу, становить 65 852,97 грн (106 760,15 грн – 40 907,18 грн (коефіцієнт фізичного зносу, розрахований на вартість запчастин без ПДВ).

Оскільки у страховика відповідача відсутній обов`язок щодо відшкодування вартості витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу без урахування зносу, суд дійшов висновку, що саме відповідач як особа, відповідальна за завдані збитки справі, зобов`язана відшкодування позивачу суми коефіцієнту фізичного зносу, розмір якої становить 40 907,18 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 344,18 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА 2008” (код ЄДРПОУ 34593914, вул. Шевченка, 16, с. Коломийцівка, Носівський район, Чернігівська область, 17145) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; адреса для листування: вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054) 40 907,18 грн збитків та 1 344,18 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун