Рішення № 99999861, 21.09.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2021 р. Справа № 924/555/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Грохольської Н.О. розглянувши матеріали

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Олімп" м. Житомир

до фізичної особи - підприємця Крицького Володимира Васильовича с. Красносілка Старокостянтинівський район Хмельницька область

про стягнення 302810,22грн.

Представники сторін не з`явились

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 14.06.2021р. відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.06.2021р. У підготовчому засіданні 29.06.2021р. оголошено перерву до 13.07.2021р. Ухвалою від 13.07.2021р. підготовче засідання відкладено на 27.07.2021р. У підготовчому засіданні 27.07.2021р. оголошено перерву до 12.08.2021р. Ухвалою від 12.08.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.08.2021р. У судовому засіданні 25.08.2021р. оголошено перерву до 21.09.2021р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 237 000грн. безпідставно отриманих коштів, 20 327,97грн. 3% річних, 45 482,25грн. інфляційних нарахувань. В обґрунтування позову зазначає, що кооперативом на рахунок відповідача було помилково перераховано кошти на загальну суму 237000грн. Вказані кошти були перераховані помилково, жодного договору, укладеного між сторонами, який слугував підставою для перерахунку коштів не існує. Позивач 07.05.2021р. звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів, яка залишена ним без відповіді. Однак відповідач кошти позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду. Також позивачем нараховані 20 327,97грн. 3% річних, 45 482,25грн. інфляційних нарахувань.

21.09.2021р. від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 20 327,97грн. 3% річних, 45 482,25грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У клопотанні від 21.09.2021р. просить розглядати справу за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Ухвали суду від 14.06.2021р., 29.06.2021р., 13.07.2021р., 27.07.2021р., 12.08.2021р., 25.08.2021р. повернуті на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Судом береться до уваги, що згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в Постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Згідно з платіжним дорученням № 764 від 30.05.2018р., №780 від 01.06.2018р., №835 від 26.06.2018р., №1308 від 21.11.2018р., №1346 від 03.12.2018р. кооператив перерахував відповідачу кошти в сумі 237 000грн. із призначенням платежу "за цеглу" та "за транспортні послуги".

Позивач звертався до відповідача з претензією (вих. №1608 від 07.05.2021р.), в якій вказував, що ним було перераховано кошти в сумі 237 000грн., однак між сторонами відсутні будь-які договірні відносини. Тому позивач просив протягом семи днів з моменту отримання вимоги перерахувати вказані кошти на рахунок ОК "Житловий комплекс "Олімп". Крім того, повідомляв, що уразі не повернення коштів змушений буде звернутися до суду.

Зазначена претензія надіслана відповідачу 07.05.2021р., що підтверджується накладною та описом вкладення до цінного листа відділення поштового зв`язку.

Враховуючи, що відповідач відповіді на претензію не надав, помилково перерахованих коштів не повернув, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів в сумі 237 000грн., які помилково були перераховані останньому.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Суд встановив, що позивач перерахував ФОП Крицькому В.В. кошти в сумі 237 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 764 від 30.05.2018р., №780 від 01.06.2018р., №835 від 26.06.2018р., №1308 від 21.11.2018р., №1346 від 03.12.2018р.

В ході судового розгляду судом не виявлено та сторонами не надано доказів існування між останніми будь-яких господарських зобов`язань або укладених конклюдентних/письмових договорів. Тому суд приходить до висновку, що відповідач отримав від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави.

Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив повернути 237 000грн. помилково перерахованих коштів, однак останній кошти не повернув. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем коштів, відсутність правової підстави для їх отримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явленої позивачем кондикційної вимоги до відповідача про повернення 237 000грн. в силу припису ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Поряд із цим позивачем заявлені до стягнення 20 327,97грн. 3% річних та 45 482,25грн. інфляційних нарахувань. Судом береться до уваги заява ОК "Житловий комплекс "Олімп" про відмову від позову в частині стягнення 20 327,97грн. 3% річних та 45 482,25грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Зважаючи на викладене, судом приймається заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 20 327,97грн. 3% річних та 45 482,25грн. інфляційних нарахувань. Провадження в цій частині підлягає закриттю згідно п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних в частині стягнення 237 000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Розподіл судовий витрат.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Олімп" м. Житомир до фізичної особи - підприємця Крицького Володимира Васильовича с. Красносілка Старокостянтинівський район Хмельницька область про стягнення 302 810,22грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Крицького Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентиф.номер НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Олімп" (вул. Героїв Чорнобиля, 6, м. Житомир, код ЄДРПОУ 41215085) - 237 000грн. (двісті тридцять сім тисяч гривень) безпідставно набутих коштів, 3555грн. (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20327,97грн. 3% річних та 45482,25грн. інфляційних втрат провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.09.2021р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2,3 - позивачу (10031, м. Житомир, вул. Героїв Чорнобиля, 6; адвокату Керницькій І.Р. 29000 АДРЕСА_2 ), 4 - відповідачу (31135 Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Красносілка, вул. Гагаріна 21). Всім з повідомленням про вручення.