Рішення № 99999728, 14.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/167/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д ( адреса для листування: 490927 м. Дніпро, а/с 1800)

до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.10.2019р. в сумі 29465,28 грн., з яких 18443,50 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 3645,28 грн. – заборгованість по процентам та 7376,50 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії ( з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2021р.).

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 29.10.2019р. в сумі 29 465,28 грн., з яких 18 443,50 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 3645,28 грн. – заборгованість по процентам та 7376,50 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії ( з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2021р.).

Приймаючи до уваги, що кредитний договір б/н від 29.10.2019р. укладався ОСОБА_1 як фізичною особою підприємцем для поточної діяльності клієнта (втратила статус підприємця - 30.01.2020р.), враховуючи, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані , зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, то даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства ( правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18 та від 09.10.2019р. у справі №127/23144/18).

Ухвалою суду від 29.03.2021р. позовну заяву №б/н 01.03.2021р. (вх. №196 від 24.03.2021р.) залишено без руху, а ухвалою суду від 26.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.05.2021р.; зобов`язано сторін подати: позивачу - докази на підтвердження особи та її повноваження, яка підписала розрахунок заборгованості станом на 25.02.2021р. за Кредитним договором №б/н від 29.10.2019р.; докази відкриття поточного рахунку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ; докази підключення боржника до системи дистанційного обслуговування та передачі йому електронного ключа для оформлення розрахунково-касових документів в акредитованому центрі сертифікації ключів; договір поруки; відповідь на відзив із доказами, що її підтверджують та доказами її направлення відповідачу; відповідачу - відзив на позов із доказами, що його підтверджують та доказами його направлення позивачу; заперечення на відповідь на відзив із доказами, що його підтверджують та доказами його направлення позивачу. Позивач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, а ухвала направлена відповідачу на адресу (відповідно до даних управляння державної реєстрації Тернопільської міської ради) повернулася на адресу суду по причині : "адресат відсутній за вказаною адресою".

У судовому засіданні 25.05.2021р. постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 25.06.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання під розписку, а ухвала направлена відповідачу на адресу (відповідно до даних управляння державної реєстрації Тернопільської міської ради) повернулася на адресу суду по причині: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 25.06.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021р. Представник позивача про дату та час розгляду справи повідомлений під розписку, а ухвала направлена відповідачу на адресу (відповідно до даних Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, яка відповідає адресі зазначеній позивачем у позовній заяві) повернулася на адресу суду по причині: "адресат відсутній за вказаною адресою".

У судовому засіданні 14.07.2021р., відкрито розгляд справи по суті та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 29.07.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Представник позивача про дату та час розгляду справи повідомлений під розписку, а ухвала направлена відповідачу на адресу (відповідно до даних Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, яка відповідає адресі зазначеній позивачем у позовній заяві) повернулася на адресу суду по причині: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 29.07.2021р., за клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи на 14.09.2021р. Позивач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а ухвала направлена відповідачу повернулася на адресу суду по причині: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Вищезазначені ухвали суду в процесі розгляду справи направлені за адресою місцем реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яка відповідає даним Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань до припинення реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, повернулися на адресу суду по причині: "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується поштовими відправленнями з довідками Укрпошти.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, Суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №923/1432/15).

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

Враховуючи наведене, відповідач вважаються належним чином повідомленими про судовий розгляд.

Позивач та його представник у процесі розгляду справи в обґрунтування заявлених вимог посилається на невиконання відповідачами взятих на себе грошових зобов`язань за послугою "КУБ" у сумі 60 000,00 грн., наданої Банком 29.10.2019р. на підставі меморіального ордеру №HSAV9BR300 за заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 від 29.10.2019р. строком кредитування на 12 місяців. Згідно умов кредиту, відповідач мав погашати щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було надано кредит, включно із цим числом та сплачувати проценти за користування кредитом у перші 6 місяців – 1,7% , а починаючи – 7-го місяця 1,5% від початкового розміру кредиту. У зв`язку із виникненням прострочених зобов`язань, Банк з 01.03.2020р., нарахував 4% процентів та комісію. При цьому, звернув увагу суду, що комісія у розмірі 2% від початкової суми кредиту (п. 1.4 анкети-заяви та п. 3.2.8.3.2 Умов та Правил) є єдиною платою за користування кредитними коштами, а у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання сплачується додатково відсотки у розмірі 4% на місяць від суми залишку непогашеного кредиту, що відповідає 48% річних (п. 1.5 заяви та п. 3.2.8.3.3 Умов та Правил). Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав, участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, встановив:

- між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в особі голови правління Петр Крумханзл ( далі – Банк) та фізичною собою – підприємцем ОСОБА_2 (далі – Клієнт) укладено Договір банківського обслуговування шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (17.09.2018р.).

Підписавши дану заяву, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, клієнт у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк»( далі – Умови та правила), які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Підписанням заяви клієнт, прийняв на себе всі права та обов`язки, зазначені в Умовах та правилах, тарифах, пам`ятці клієнта, примірник яких отримав (отримала) шляхом самостійного роздрукування, у тому числі зі збільшенням строку позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах. Погодився що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнта про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами комунікаційних каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті privatbank.ua. Клієнт підтверджує, що в разі використання ним електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису для підписання анкети-заяви такий підпис прирівнюється до його власноручного підпису.

Отже, кредитний договір між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку, анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку, що не суперечить ч. 2 ст. 639 ЦК України, згідно якої, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 1.1.6 Умов і Правил надання банківських послуг, зміни до цих Умов і Правил вносяться банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в однобічному порядку внесення змін є неможливим, банк повідомляє клієнта про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв`язку:

- офіційний сайт банку: www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях Банку; підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні банку; банк розглядає пропозиції клієнтів та інших осіб, отримані через зазначений вище сайт банку, які обов`язково будуть розглянуті, але не призводять до безсуперечного внесення змін у відносинах між банком і клієнтом; зміни, внесені в умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг банку.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов і Правил, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинний на час виникнення кредитних правовідносин), електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: - електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; - під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; - особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до умов договору, відповідачу відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № НОМЕР_1 .

У подальшому, 29.10.2019р. фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (далі – Клієнт, Позичальник), підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі – Заява), за змістом якої останній приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті Приватбанку pb.ua, що складає кредитний договір, істотними умовами якого є (п. 1 Заяви): - Банк за наявності вільних грошових коштів надає Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені Договором терміни; - розмір кредиту: 60 000,00грн.; - строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів; проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,7% від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5 % від початкового розміру кредиту (в т. ч. при достроковому погашення кредиту); - порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, в яке було надано кредит включно із цим числом; - проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором становлять розмір 4% від суми простроченої заборгованості.

Порядок надання кредиту за послугою "Кредит КУБ" регламентовано Розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі – Умов та правил).

Відповідно до п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов і правил, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредит надається шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари, придбані Клієнтом для ведення своєї господарської діяльності. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі – Заява).

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000,00грн. до 1 000 000,00 грн.

Згідно п. 3.2.8.3.1 Умов і правил, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агробізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Відповідно до п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.3 Умов і правил, за користування послугою Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Приватбанку, на погашення заборгованості.

Порядок розрахунків визначено п. 3.2.8.9. Умов і правил, зокрема:

- розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного наступного місяця з дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Розрахунок процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу, а нарахування процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком у день погашення чергової частини боргу або у дату погашення клієнтом боргу до такого дня (п. 3.2.8.9.6);

- нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.7).

Згідно п.п. 3.2.8.10.3 та 3.2.9.10.5 Умов і правил, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом. Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Відповідно до п. 3.2.8.10.7, надання послуги здійснюється з моменту подачі Клієнтом у Банк заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Термін дії договору – до повного виконання Клієнтом зобов`язань у рамках послуги.

Матеріалами справи підтверджено:

- позивач, відповідно до умов кредитного договору, перерахував 29.10.2019р. на поточний рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . кредитні кошти у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 та меморіальним ордером №HSAV9BR300 від 29.10. 2019р.;

- боржником повернуто кредитних коштів на загальну суму 41 556,50 грн., про що свідчить виписка по рахунку № НОМЕР_2 ;

- згідно розрахунку заборгованості, виписи по рахунку № НОМЕР_2 , сума кредиту у розмірі 18 443,50 грн. є неповернутою;

- згідно виписки по рахунку № НОМЕР_3 (відсотки) – нараховано 3 645,28 грн. відсотків за період з 07.03.2020р. по 15.12.2020р.;

- згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 (комісія) – нараховано 7 376,50 грн. комісії за період з 29.03.2020р. по 29.10.2020р.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду з позовом.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд виходив із наступного:

- порядок укладення, зміни, розірвання та виконання кредитного договору регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Господарського кодексу України (далі – ГК України), Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативними актами, прийнятими Національним банком України, який є особливим центральним органом державного управління (ст. 2 Закону України "Про Національний банк України") та видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ст.ст. 47, 49, ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, у якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України, ст. 1055 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Якщо за рішенням про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, оскільки звернення з позовом про стягнення повної суми кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Правовий висновок у постановах від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц Великою палатою Верховного Суду здійснено у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 302 ГПК України, та забезпечує формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При таких обставинах, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі – 18 443,50 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 01.03.2020р. по 29.10.2020р. в сумі – 2 203,48 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

У частині стягнення 1 441,80 грн. відсотків за період з 30.10.2020р. по 15.12.2020р. у позові відмовляється, як надмірно заявлені та нараховані поза межами строку кредитування (29.10.2020р.), що суперечить ст. 1050 ЦК України, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, враховуючи наступне:

- поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання", згідно з приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з ч. 2 цієї статті, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін – календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ЦК України)

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з приписами якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

При цьому формулювання "до повного виконання зобов`язань…" не є строком у розумінні ст. 251 ЦК України.

У даній справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Сторони уклали 29.10.2019р. договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 12 місяців з моменту видачі коштів (29.10.2019р.), тобто по 29.10.2020р. включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 60 000,00 грн., які зобов`язався повертати щомісяця рівними частинами користування кредитом, зі сплатою відсотків у розмірі перші 6 місяців 1,7% від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5 % від початкового розміру кредиту та збільшені відсотки – 4% річних на місяць від суми заборгованості за кредитом у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, тобто сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Отже, станом на 30.10.2020р., відповідач мав обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за договором.

За приписом абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Заявлена позивачем сума 1441,80 грн. процентів, що складає 4% процентів, за період з 30.10.2020р. по 15.12.2020р. нарахована поза межами погодженого строку кредитування.

У частині стягнення 7 376, 50грн. відсотків у вигляді комісії за період з 29.03.2020р. по 15.12.2020р., у позові відмовляється, як неправомірно нарахованої, оскільки:

- згідно з заявою, проценти (комісія) за користування кредитом становлять перші 6 місяців 1,7% від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5 % від початкового розміру кредиту, а у разі порушення строку погашення заборгованості за кредитом – 4% на місяць від суми заборгованості.

Тобто розмір та порядок нарахування процентів і комісії є тотожними.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять визначення комісії, зокрема, у розділі 3.2.8. "Кредит КУБ" окремих пунктів, які б визначали порядок нарахування та сплати комісій, немає, тоді як вказаний розділ у порядку здійснення розрахунків містить такі формулювання, як: "розрахунок процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу, а нарахування процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком у день погашення чергової частини боргу або у дату погашення клієнтом боргу до такого дня".

У той же час, банківська комісія – грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. Банківська комісія – це винагорода за здійснення банком банківських операцій. Правова основа комісійної винагороди за банківські послуги – договір, за яким одна сторона - банк - зобов`язується здійснювати банківські операції від свого імені в інтересах клієнтів, які, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання за здійснення цих операцій сплачувати на користь банку комісійну винагороду за банківські послуги згідно з банківськими тарифами. Банк зобов`язаний надавати ці послуги на найвигідніших для клієнта умовах, відповідає за якість і оперативність здійснених операцій. Комісійну винагороду за банківські послуги визначають згідно з тарифами у відсотках до суми операції. Банки залишають за собою право доповнювати тарифи без попереднього повідомлення клієнтів, а також змінювати їх з наступним повідомленням. Тарифи використовують тільки щодо операцій, які здійснюються у звичайному порядку. Банк залишає за собою право брати спеціальну комісійну винагороду за банківські послуги, якщо виконання операцій потребує додаткових робіт або в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Враховуючи вищенаведене, по суті в заяві йдеться про проценти, як плату за користування кредитом, а не про комісію, як про винагороду за здійснення банком банківських операцій, яка, як правило, визначається у відсотках від суми конкретно наданої операції, а не щомісячно від суми наданого кредиту.

Здійснення позивачем нарахування 1,7%, а починаючи з 7-місяця користування кредитом 1,5% процентів та 4% процентів за порушення строку погашення заборгованості за кредитом за період з 07.03.2020р. по 15.12.2020р. є подвійним нарахуванням процентів, що не передбачено договором та законодавством.

За умовами заяви, відповідач зобов`язався сплачувати проценти за весь період кредитування у розмірі перші 6 місяців 1,7% від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5 % від початкового розміру кредиту, а у разі порушення строків повернення кредиту – 4% процентів (підвищена відсоткова ставка за користування кредитом).

Тобто, за умови непорушення строків повернення кредиту, відповідач сплачував би перші 6 місяців 1,7% від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5 % від початкового розміру кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що починаючи з березня 2020р., відповідач не сплачував тіло кредиту, а тому Банк правомірно нарахував за користування кредитом 4% процентів у розмірі 2 203,48 грн. за період з 07.03.2020р. по 29.10.2020р.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір у розмірі 1 590,63 грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код – 14360570) 18 443 ( вісімнадцять тисяч чотириста сорок три)грн. 50 коп. - заборгованості за кредитом, 2 203 ( дві тисячі двісті три)грн. 48 коп. – заборгованості за відсотками, 1 590 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто) грн. 63 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволені позову в частині стягнення 1 441,80 грн. заборгованості за відсотками та 7 376,50 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складено 27 вересня 2021р.

Суддя М.С. Стадник