Ухвала суду № 99999430, 30.09.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.09.2021 Справа № 914/2893/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р.,

розглянувши заяву про видачу судового наказу: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»

до боржника: Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад»

Встановив:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» за надані послуги в розмірі 161 384,91 грн., в тому числі: 144 448,81 грн. - основного боргу за договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 р. та неустойки у вигляді пені в розмірі – 780,05 грн., 3 803,62 грн. - основного боргу за договором надання послуг №7-ПО від 02.01.2020 р., 12 352,43 грн. - основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-к від 06.11.2017 р.

Дослідивши матеріали заяви Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Як визначено у ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини 2 ст.150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Так, судом встановлено, що заявлені вимоги виникли з різних підстав - трьох різних договорів.

До кожного окремого договору позивачем подані окремі докази, будь-яких спільних доказів, які б стосувалися одночасно всіх договорів, заявником до заяви не долучено.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги не пов`язані між собою спільною підставою виникнення та поданими доказами.

Окрім того, заявником, зазначаючи, що заборгованість виникла ще до 31.05.2021р. ( до моменту виставлення рахунків, датованих 2021 роком), не зазначивши точних періодів виникнення заборгованості, не надано суду належних та допустимих доказів того, що з моменту виникнення у нього права вимоги щодо стягнення боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-к від 06.11.2017р. та договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017р., які укладені на строк до 03.11.2020р., не пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги або не пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Крім того, відповідно до п.4 ч. 3 ст. 150 ГПК, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.

Натомість, заявником долучено до заяви рахунки на оплату орендної плати та інших послуг, датовані травнем – липнем 2021 р., зазначаючи при цьому, що така заборгованість сформувалась до 31.05.2021 р., що унеможливлює встановлення судом періодів виникнення такої заборгованості. Разом з тим, дати долучених до заяви рахунків містяться також в односторонніх актах звірки. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не долучено до заяви належних документів на обгрунтування своїх вимог.

Враховуючи недолучення належних документів на підтвердження своїх вимог, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що є окремою підставною для відмови у видачі судового наказу згідно п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву про видачу судового наказу подано з порушеннями вимог статті 150 ГПК України.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст.76-78, 86, 148, 150, 152-154, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» (місцезнаходження: Україна, 79071, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КУЛЬПАРКІВСЬКА, будинок 141, квартира 196; ідентифікаційний код: 40145066) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (місцезнаходження: Україна, 79040, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ. ГОРОДОЦЬКА, будинок 222; ідентифікаційний код: 08006864) заборгованості за надані послуги в розмірі 161 384,91 грн., в тому числі: 144 448,81 грн. - основного боргу за договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 р. та неустойки у вигляді пені в розмірі – 780,05 грн., 3 803,62 грн. - основного боргу за договором надання послуг №7-ПО від 02.01.2020р., 12 352,43 грн. - основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-к від 06.11.2017 р.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя М.Р. Король