Рішення № 99999206, 22.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2021Справа № 910/10585/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт»

про стягнення 229692,93 грн.

Представники сторін:

від позивача: Проботюк Д.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт» про стягнення суми основного боргу у розмірі 219999,99 грн, 3% річних у розмірі 2133,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 7559,24 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 та після здійсненої позивачем попередньої оплати, не поставив позивачу обумовлений договором товар, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 219999,99 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2133,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 7559,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 позовну заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлені судом строки позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 05.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 відкрито провадження у справі №910/10585/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

31.08.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закритті підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2021 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду від 01.09.2021 на електронну адресу agroprodazh.office2011@gmail.com (отримана відповідачем 02.09.2021).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.09.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт» (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Вікторія» (покупець) укладено Договір поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (в подальшому товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 ціна, кількість, асортимент, строк/термін поставки товару, місце та умови поставки товару, згідно Інкотермс 2010 обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 1.3 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 право власності на поставлений товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту прийняття товару покупцем.

Кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 2.1 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021).

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 ціна товару та конкретні умови поставки визначаються та вказуються в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Приймання-передача товару здійснюється в місці поставки, що визначене сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 4.1 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021).

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості.

Право власності на товар виникає з моменту підписання покупцем видаткової накладної на товар (п. 4.4 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021).

Згідно з п. 6.1 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 ціна на товар та загальна вартість партії товару визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до даного договору.

Покупець здійснює оплату товару в порядку, вказаному в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 6.3 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021).

Згідно з п. 7.1 Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 та після здійсненої позивачем попередньої оплати, не поставив позивачу обумовлений договором товар, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 219999,99 грн. Крім того, позивачем нараховнао та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2133,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 7559,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строк поставки, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару повинно здійснюватись шляхом укладення між сторонами, зокрема, відповідних додатків (специфікацій) та видаткових накладних.

Судом встановлено, що між сторонами було складено Специфікацію №1 до Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021, якою сторони погодили найменування, вид упаковки, кількість, ціну та вартість товару, зазначивши, що товаром є селітра аміачна №34,4% виробництва Черкаси «АЗОТ» у кількості 25 тонн на загальну суму 219999,90 грн.

Умови поставки товару - самовивіз, термін поставки - 26.01.201 - 27.01.2021 в повному об`ємі, умови оплати - покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% варт соті товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 (специфікації №1) та на підставі виставленого відповідачем рахунку №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 на суму 219999,90 грн позивач 25.01.2021 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 219999,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №541 від 25.01.2021 (призначення платежу - оплата згідно з рахунком-фактурою №ДЛ-4739 від 25.01.2021 за селітру аміачну 25 тонн), копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Як пояснив позивач у позовній заяві, 26.01.2021 менеджер Товариства з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт» повідомив позивача, що поставка не може бути здійснена у визначені договором (специфікацією) строки, оскільки на підприємстві зламався навантажувач, та попросив перенести дату поставки. Крім того, було вказано, що постачальник поставить товар власним транспортом.

В подальшому, як зазначив позивач у позові, менеджер посилався ще на ряд причин, з яких відповідач не може поставити товар, а потім припинив брати слухавку.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару позивачу.

Зокрема, зважаючи на те, що умовами специфікації передбачено, що поставка товару здійснюється самовивозом, доказами, які підтверджують виконання продавцем зобов`язання з поставки товару, є повідомлення покупця про те, що товар готовий до передання у належному місці.

Як вказаних доказів, так і будь-яких інших, які б підтверджували виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 (за Специфікацією №1) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що 24.05.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію №1, в якій вимагав виконати обов`язок з поставки товару за Специфікацією №1 та сплатити суму штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з простроченням поставки товару.

Станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду як доказів виконання обов`язку з поставки товару за Специфікацією №1 до Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021, так і доказів повернення позивачу суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору поставки мінеральних добрив №ДЛ-0004739 від 25.01.2021 було здійснено попередню оплату у сумі 219999,90 грн, тоді як відповідач у встановлені договором строки не поставив позивачу погоджений між сторонами товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 219999,90 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 219999,99 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 219999,90 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2133,70 грн (за період з 28.01.2021 по 25.05.2021) та інфляційні втрати у розмірі 7559,24 грн (за лютий-квітень 2021 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, можливе за виконання лише грошового зобов`язання, тобто, в даному випадку, за прострочення виконання відповідачем обов`язку повернути позивачу суму попередньої оплати (а не за прострочення обов`язку з поставки товару, що є негрошовим зобов`язанням).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із вимогою повернути суму попередньої оплати, а одразу звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

При цьому, в надісланій відповідачу претензії позивач не вимагав повернення суми попередньої оплати, а вимагав виконати обов`язок з поставки товару.

За таких обставин, оскільки позивач нараховує 3% річні за період з 28.01.2021 по 25.05.2021 та інфляційні втрати за період з лютого по квітень 2021, тобто за період, коли у відповідача існував обов`язок поставити товар (негрошове зобов`язання) та не існувало обов`язку з повернення попередньої оплати (грошове зобов`язання), так як позивач не відмовлявся у вказаний період від зобов`язання з поставки і не надсилав відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про відмову у позові Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» в частині стягнення з відповідача заявлених 3% річних та інфляційних втрат (у зв`язку з відсутністю прострочення виконання грошового зобов`язання - зобов`язання з повернення попередньої оплати у нарахований позивачем період).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доусон Лайт» (03118, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 115; ідентифікаційний код: 42749140) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (26334, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Завалля, вул. Тургенєва, буд. 4; ідентифікаційний код: 30799848) попередню оплату у розмірі 219999 (двісті дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 3299 (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 30.09.2021.

Суддя О.М. Спичак