Рішення № 99999189, 16.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2021Справа № 910/7804/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицик Людмила Олександрівна.

про визнання недійсним договору, акту та скасування реєстраційної дії

Представники:

від позивачів: Куса Л.І.;

від відповідача-1: Сич О.Ю.;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач 1) та ОСОБА_2 (далі-позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач 1) та ОСОБА_4 (далі-відповідач 2), в якому просять суд:

- визнати недійсним договір міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним акт-приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №521,522, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 , прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16500, 00 грн.;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22 квітня 2021 року, стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" для вирішення питання щодо відчуження ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі на користь ОСОБА_3 не скликались і не проводились, повідомлення від ОСОБА_4 про його намір відчужити частку в статутному капіталі не находило, згоди учасників товариства на відчуження частки надано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишено без руху. Встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2021 Господарський суд міста Києва звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

25.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивачів подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Також, 25.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачі просять суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/7804/20 вжито заходи до забезпечення позову.

02.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшли відповіді на запити суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.07.2021. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилу Олександрівну. Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надати суду оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи наступних документів: договір міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року. Зобов`язано Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію надати суду у строк до 06.07.2021 матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон".

29.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на виконання ухвали суду від 07.06.2021 надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон".

05.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Людмили Олександрівни надійшла заява, в якій третя особа просить суд підготовче засідання призначене на 08.07.2021 провести за її відсутності.

Також, 05.07.2021 до суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Людмили Олександрівни надійшли письмові пояснення, в яких третя особа, зокрема зазначає, що реєстраційну дію щодо зміни учасника в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" вчинено відповідно до законодавства України на підставі поданих ОСОБА_3 документів.

У судовому засіданні 08.07.2021 відповідач-2 на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021 надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: належним чином засвідчену копію договору міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року.

Також, у судовому засіданні 08.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.08.2021.

23.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни про розгляд справи без її участі.

Проте, суд зазначає, що Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївна не є учасником даної справи, у зв`язку з чим суд не приймає до розгляду вказане клопотання.

06.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що в обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються на положення статуту ТОВ "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон", затвердженого на загальних зборах учасників ТОВ "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" 22.07.2020, протокол № 39/20, проте, на думку відповідача, положення вказаного статуту суперечать положенням чинного законодавства та порушують права відповідача-2. Крім того, відповідач-2 вказує, що його не було повідомлено про проведення 22.07.2020 загальних зборів учасників товариства. Також, відповідач-2 просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача-2 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 8 резолютивної частини ухвали суду від 07.06.2021 про відкриття провадження у даній справі, зокрема зобов`язано відповідача-2 надати суду в строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 07.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, повідомлену Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області, а саме: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 07.06.2021, тож ухвала суду не була отримана відповідачем-2.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2021 відповідачем-2 було подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та згідно відмітки на клопотанні, 27.07.2021 представник відповідача-2 ознайомився з матеріалами даної справи.

Згідно ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи що до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 07.06.2021 про відкриття провадження у даній справі № 910/7804/21, в свою чергу з матеріалами справи представник відповідача-2 ознайомився 27.07.2021 та 06.08.2021 подав відзив на позовну заяву, а також приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне поновити відповідачу-2 строк на подання відзив на позовну заяву.

11.08.2021 відповідач-2 через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про зупинення провадження у справі, в якій просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8980/21, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 12.08.2021 представник позивачів надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що відповідач-2 ( ОСОБА_4 ) був повідомлений про проведення 22.07.2020 загальних зборів учасників товариства, проте не був присутній з невідомих причин. Крім того, позивачі зазначають, що попередня редакція статуту також передбачала, що учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам, та учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) участника пропорційно до розмірів своїх часток.

Також, у судовому засіданні 12.08.2021 оголошено перерву до 02.09.2021.

20.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представники позивачів подали письмові заперечення на клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, в яких, зокрема зазначають, що у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі, як об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/8980/21.

У судовому засіданні 02.09.2021, розглянувши подану відповідачем-2 заяву про зупинення провадження у справі, суд відмовив у її задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 02.09.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7804/21 призначено на 16.09.2021.

14.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав письмові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що при укладенні договору між відповідачами, позивачі не наділені переважним правом купівлі частки, оскільки укладався не договір купівлі-продажу.

У цьому судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, 16.09.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому у зв`язку з поганим самопочуттям представник відповідача-2 не може бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 16.09.2021, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Таким чином, чинним законодавством України сторонам надано право брати участь у судовому процесі особисто, тож, обставини, зазначені представником відповідача-2 у клопотанні, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_4 не обмежений у праві особисто представляти свої інтереси та надати пояснення по суті справи.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився.

Разом з тим, суд зазначає, що 05.07.2021 на офіційному сайті Господарського суду міста Києва за посиланням https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/1168991/ було розміщено оголошення, що у зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарський суд міста Києва зупиняє відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку.

Тож, у зв`язку з відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень ухвала суду від 02.09.2021 не була відправлена третій особі засобами поштового зв`язку, про що здійснено відповідну відмітку на зворотньому боці ухвали суду.

В той же, з метою повідомлення третьої особи про судове засідання, призначене на 16.09.2021 судом було передано телефонограму Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилі Олександрівні, яка прийнята приватним нотаріусом 07.09.2021 о 17 год. 27 хв.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача-2 та третьої особи були повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» та з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2021 засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (ідентифікаційний код - 19136506) були: ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 17 000, 00 грн (частка 34 %); ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн (частка 33 %) та ОСОБА_4 - розмір внеску до статутного фонду 16 500, 00 грн. (частка 33 %).

Проте, як зазначають позивачі, 20.04.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір міни частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» та на підставі укладеного договору, між сторонами 20.04.2021 року підписано акт-приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.Є., зареєстрованого в реєстрі за №521,522.

Однак, позивачі зазначають що згоди на відчуження частки ОСОБА_4 не надавали, загальні збори не проводились та повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило, тобто частка у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» була відчужена з порушенням приписів п. 3.8 Статуту ТОВ НВФ «Криптон».

При цьому, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату винесення рішення у даній справі засновниками (учасниками) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (ідентифікаційний код - 19136506) є: ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 17 000, 00 грн; ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн, а кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» є: ОСОБА_4 частка 33 %; ОСОБА_1 частка 34 %; ОСОБА_2 33 % та ОСОБА_3 розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн.

Крім того, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (ТОВ Науково-впроваджувальна фірма «Криптон») 22.04.2021 № 1000661070026000645, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, відомості внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О.

Отже, обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначають, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" для вирішення питання щодо відчуження ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі на користь ОСОБА_3 не скликались і не проводились, повідомлення від ОСОБА_4 про його намір відчужити частку в статутному капіталі не находило, згоди учасників товариства на відчуження частки надано не було, у зв`язку з чим договір міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року та акт-приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року підлягають визнанню недійсними. Відповідно, підлягає скасуванню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційна дія проведена державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною - 22.04.2021, стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2021 між ОСОБА_3 (далі - сторона 1) та ОСОБА_4 (далі - сторона 2) укладено договір міни (обміну) часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до якого сторона-1 передала у власність стороні-2, а сторона-2 прийняла від сторони-1 частину частки в розмірі 6,6 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТКС» (код ЄДРПОУ 43119226) далі - товариство 1, в обмін на частку в розмірі 33 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (код ЄДРПОУ 19136506) далі - товариство 2 , на умовах, визначених цим договором.

Сторона-2 передала у власність стороні-1, а сторона-1 прийняла від сторони-2 частку в розмірі 33 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» в обмін на частку в розмірі 6,6 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТКС», на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 3.1 - 3.2. договору, право власності на частку в розмірі 6,6 % статутного капіталу у товаристві -1 переходить від сторони-1 до сторони-2 з моменту підписання цього договору. Право власності на частку в розмірі 33 % статутного капіталу у товаристві -2 переходить від сторони-2 до сторони-1 з моменту підписання цього договору.

За умовами п. 3.3. договору, з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона-1 стає по відношенню до товариства-2 його новим учасником. До сторони-1 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства -2.

Пунктом 3.4. договору визначено, що з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона-2 стає по відношенню до товариства-1 його новим учасником. До сторони-2 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства -1.

Відповідно до п. 3.5. договору, сторона-1 з моменту набуття частки в статутному капіталі товариства-2 в розмірі 33 % зобов`язується виконати вимоги установчих документів товариства-2, а також нести всі обов`язки учасника, що передбачені установчими документами товариства-2 та чинним законодавством України.

Крім того, 20.04.2021 ОСОБА_3 (далі - набувач) та ОСОБА_4 (далі - відчужувач) складено та підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" (код 19136506), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрований в реєстрі за №521,522 до договору міни від 20.04.2021, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 (набувач) прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16 500, 00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були внесені зміни про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон", стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" проведені державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною.

Тож, наразі засновниками (учасниками) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (ідентифікаційний код - 19136506) є: ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 17 000, 00 грн; ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн, а кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» є: ОСОБА_4 - частка 33 %; ОСОБА_1 -частка 34 %; ОСОБА_2 - 33 % та ОСОБА_3 розмір внеску до статутного фонду - 16 500, 00 грн.

Суд зазначає, що правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі в редакції на момент укладення спірного правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут.

Згідно приписів ч.ч. 1-2 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах (ч. 4 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Так, відповідно до п. 3.8.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «НВФ «Криптон», протокол № 39/20 від 22.07.2020 (далі - статут), учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частку) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Згідно п. 3.8.2. Статуту, відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (п. 3.8.3 Статуту).

Відповідно до п. 3.8.5. Статуту, учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства, поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу та за письмовим зверненням учасника, який висловив бажання придбати частку (частину частки), провести переговори щодо продажу частки (частини частки).

Якщо жоден з учасників товариства протягом 10 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав на 11 день з дати отримання повідомлення свою згоду на продаж частки (частини частки), і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Як вбачається зі змісту Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон», в редакції від 22.07.2020, в ньому встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників товариства. При цьому, учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства, поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу та за письмовим зверненням учасника, який висловив бажання придбати частку (частину частки), провести переговори щодо продажу частки (частини частки).

Відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 судам слід мати на увазі, що частина друга статті 147 ЦК України та частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства» надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам. Недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_4 позивачів про намір відчужити свою частку на користь ОСОБА_3 , як і відсутні докази отримання ОСОБА_4 згоди на відчуження ним своєї частки, відповідні загальні збори учасників на вирішення вказаного питання не скликалися, тобто згоди учасників Товариства на відчуження ним своєї частки надано не було.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно правової природи договору, згідно якого, на думку відповідача-2 у даному випадку відбувся обмін частками, що не потребувало погодження інших учасників товариства.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття «відступлення» і «відчуження» є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15.

Так, відповідно до умов оспорюваного правочину, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку в розмірі 33 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» в обмін на частку в розмірі 6,6 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТКС», на умовах, визначених цим договором.

При цьому, за умовами оспорюваного правочину визначено, що право власності на частку в розмірі 33 % статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» переходить від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з моменту підписання цього договору.

Крім того, з моменту укладення такого договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, ОСОБА_3 стає по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» його новим учасником. До ОСОБА_3 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами Товаристваі з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон».

Відповідно до п. 3.5. договору, ОСОБА_3 з моменту набуття частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» в розмірі 33 % зобов`язується виконати вимоги установчих документів товариства, а також нести всі обов`язки учасника, що передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством України.

Тобто, у даному випадку відбулося саме відчуження відповідачем-2 своєї частки у розмірі 33 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» відповідачу-1, що потребувало отримання згоди інших учасників товариства - позивачів.

При цьому, факт відчуження частки також вбачається зі змісту акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021, в якому зазначено, що ОСОБА_4 , як відчужувач передав, а ОСОБА_3 , як набувач, прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16 500, 00 грн.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання відповідача-2 на недійсність положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» в редакції затвердженій загальними зборами учасників ТОВ «НВФ «Криптон», протокол № 39/20 від 22.07.2020, оскільки на момент винесення рішення у даній справі, суду не надано доказів визнання вказаної редакції статуту недійсною в судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що позов про визнання недійсним рішення загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформленого протоколом Загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020 був ініційований відповідачем-2 тільки після звернення позивачів до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни.

Крім того, суд зазначає, що набуття чинності з 17.06.2018 року Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не свідчить про автоматичну недійсність статуту чи окремих положень статуту, які приймалися відповідно до положень Закону України "Про господарські товариства" та чинного на той час законодавства.

При цьому, порядок відчуження частки у статутному капіталі товариства також був визначений у попередній редакції товариства.

Так, відповідно до п.13.1 Статуту товариства в редакції від 23.03.2017 учасник Товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у Статутному капіталі одному або кільком учасникам Товариства.

Згідно п.13.2. Статуту товариства в редакції від 23.03.2017 учасник Товариства може за згодою решти Учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком Учасникам цього ж Товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) Учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між Учасниками не буде встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Таким чином, як останньою редакцією Статуту, так і попередньою було передбачено можливість учасника товариства відчужити (відступити) свою частку у статутному капіталі товариства за згодою решти учасників, проте така згода ОСОБА_4 отримана не була.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача-1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20, оскільки дані правовідносини не є подібними, з огляду на те, що в цій справі позивачі оспорюють правочин з підстав саме неотримання згоди відповідачем-2 на відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" на користь третьої особи.

Так, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд полягає в тому, що кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо своїх цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.

Застосування конкретного способу захисту при здійсненні судового провадження залежить від змісту права чи інтересу, що підлягає захисту, характеру його порушення, невизнання або оспорення, а також від ефективності відповідного способу захисту, тобто його здатності відновити порушене право (усунути чи компенсувати наслідки такого порушення).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб наведено в статті 16 ЦК України. Крім того, в цій статті зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. У частині другій цієї статті визначено способи захисту законних інтересів таких суб`єктів. З наведеного переліку вбачається, що він не є вичерпним.

З огляду на зазначені приписи, правила ст.ст. 15, 16 ЦК України, а також ст. 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 903/52/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладений відповідачами договір суперечить положенням ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та відповідним положенням п. 3.8. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон", оскільки укладення такого правочину потребувало отримання згоди інших учасників товариства - позивачів, проте, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" для вирішення питання щодо відчуження ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі на користь ОСОБА_3 не скликались і не проводились, повідомлення від ОСОБА_4 про його намір відчужити частку в статутному капіталі не находило, згоди учасників товариства на відчуження частки надано не було.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

За таких обставин, оспорюваний договір міни (обміну) часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам частин 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, оскільки акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 , прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16 500, 00 грн. складено та підписано на підставі договору міни від 20.04.2021 року, який визнаний судом недійсним, відповідно вказаний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі також підлягає визнанню недійсним.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 статті 17 вказаного Закону).

Пунктом 2 частини 1 ст. 25 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, зважаючи на встановлення факту неправомірності укладеного договору міни та акту, суд дійшов висновку, що вимога про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000661070026000645 , якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22 квітня 2021 року, стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" є правомірною та підлягає задоволенню з метою повного відновлення та захисту корпоративних прав позивачів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, акту та скасування реєстраційної дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір міни (обміну) часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021 року, укладений між ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" (код 19136506) від 20.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрований в реєстрі за №521,522, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 , прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16 500, 00 грн.

4. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000661070026000645: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22 квітня 2021 року, стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон".

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. - судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. - судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. - судового збору.

8. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. - судового збору.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 27.09.2021

Суддя Щербаков С.О.