Рішення № 99999068, 27.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2021Справа № 910/5123/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., при секретарі судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»

до Державного підприємства «національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 880 244, 71 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.09.2021.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 880 244, 71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

12.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк, який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

28.04.2021 від Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

14.05.2021 від Державного підприємства «національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 14.06.2021.

У судовому засіданні 14.06.2021 уповноважені представники сторін надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи.

У судовому засідання 19.07.2021 уповноважені представники сторін надали усні по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 було відкладено розгляд справи на 02.08.2021.

У судовому засіданні 02.08.2020 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі, на рахунок закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечували.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.09.2021.

У судовому засіданні 27.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Житомирський меблевий комбінат» (далі - позивач/орендодавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач/орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 року/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 року, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове оплачуване користування (оренду):

- нежитлові приміщення площею 577,8 (п`ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 7-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 7-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 591,6 (п`ятсот дев`яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 8-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 589,2 (п`ятсот вісімдесят дев`ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 9-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 10-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,4 (п`ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 11-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 12-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 585,9 (п`ятсот вісімдесят п`ять цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 13-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев`ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення офісні 14-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі (надалі - приміщення підвалу), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,1 (п`ятсот дев`яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 5-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,6 (п`ятсот дев`яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 6-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення складські 14-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - "частина приміщень офісних цокольного поверху"), за актом приймання - передачі від 27 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 525,5 (п`ятсот двадцять п`ять цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п`ятдесят шість ціла п`ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 2-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,6 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 3-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,5 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 4-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 04 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - частина приміщень офісних цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев`ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - приміщення складські цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року.

Додатковою угодою № 3 (№660-ДУ-УС від 19.03.2020/ № 10-125-08-19-00660 від 30.03.2020) до договору сторони погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об`єкта оренди, шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м., які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, у зв`язку з чим внесено зміни до договору та викладено п. 1.1. договору в новій редакції.

Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та строки обумовлені цим договором.

Плата за оренду нараховується з дати підписання сторонами акту №1 (акту приймання-передачі) (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.

Відповідно до п. 3.8. договору орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

Орендодавець формує рахунок на оплату за оренду, розрахованої відповідно до додатку № 2 до договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди, та передає його орендареві не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря. (п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди № 2).

Відповідно до п. 3.16 договору зобов`язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатись виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, ним на виконання умов договору було виставлено орендарю наступні рахунки: № 160012043 від 31.10.2020 року на сплату орендної плати за жовтень 2020 року у сумі 7 000 794, 58 грн., № 160012044 від 31.10.2020 року на сплату додаткової плати за жовтень 2020 року у сумі 2 119 891, 15 грн., № 160012041 від 31.10.2020 року на сплату компенсації комунальних послуг за жовтень 2020 року у сумі 114 532, 18 грн.

Крім того, позивач вказує, що ним орендарю були також надані акти здачі-прийняття наданих послуг № 160012043/2020 від 31.10.2020 року за надані послуги з оренди приміщення за жовтень 2020 року на суму 7 000 794, 58 грн., № 160012044/2020 від 31.10.2020 про надання послуг додаткової плати за жовтень 2020 року на суму 2 119 891, 15 грн., № 160012041/2020 від 31.10.2020 року за спожиті у жовтні 2020 року комунальні послуги на суму 114 532, 18 грн.

Позивач вказує, що відповідач всупереч умовам договору допустив прострочення здійснення платежів, а саме: часткову оплату орендної плати за жовтень 2020 орендар здійснив 12.02.2021 у розмірі 925, 37 грн., 01.03.2021 у розмірі 6 999 869, 21 грн., часткову оплату додаткової плати за жовтень 2020 - 12.02.2021 у розмірі 308 380, 14 грн., 16.02.2021 у розмірі 1 811 511, 00 грн., оплату компенсації комунальних послуг за жовтень 2020 - 12.02.2021 у розмірі 114 532, 18 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендної та додаткової плати, а також компенсації комунальних послуг, тому з огляду на порушення відповідачем обов`язку по сплаті орендної та додаткової плати та комунальних послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 514 122, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 323 865, 06 грн. та 3% річних у розмірі 42 256, 68 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 3.3., 3.8. договору погоджено, що якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору. Орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

При цьому, згідно з п. 2.3.6. договору орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів, інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по сплаті орендної та додаткової плати, а також компенсації комунальних послуг .

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п. 7.2. договору визначено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% грошових зобов`язань з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 7.2. договору погодили інший розмір пені, ніж визначено у ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 172 062, 97 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, суд дійшов висновку про те, що вони підлягають частковому задоволенню в розмірі 190 966, 50 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 42 256, 68 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних до 0,1% суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19) та від 13.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 року у справі № 905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних до 0,1%.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 405 286, 15 грн., з них: пені - 172 062, 97 грн., втрат від інфляції в розмірі - 190 966, 50 грн. та 3% річних - 42 256, 68 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, код ЄДРПОУ - 24584661) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЖИТОМИРСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ» (Україна, 01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 15, код 32744172) - 172 062 (сто сімдесят дві тисячі шістдесят дві) грн. 97 коп. - пені, 190 966 (сто дев`яносто тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 50 коп. - втрат від інфляції, 42 256 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 68 коп. - 3% річних та 6 079 (шість тисяч сімдесят дев`ять) грн. 29 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.09.2021.

Суддя І.В. Алєєва