Рішення № 9999871, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 38/58                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства “Шахта №13-БІС” м.Макіївка, Донецька область

до відповідача: Громадської організації “Макіївська Федерація традиційного карате” м.Макіївка, Донецька область

про стягнення 16958,46грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерук Г.Ю.-за дов.№8 від 01.02.2010р.

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Шахта №13-БІС” м.Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Громадської організації “Макіївська Федерація традиційного карате” м.Макіївка, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 18657,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №12/1/02-2008 від 26.02.2008р., рахунок №35 від 30.04.2009р., розрахунок ціни позову, акт звірки розрахунків від 08.05.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

17.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 12.03.2010р. № 14/4-20/1297, відповідно до якого Макіївська Федерація традиційного карате значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 24327102) як юридична особа та знаходиться за адресою: 86114, Донецька область, м.Макіївка, Совєтський р-н, вул.Карла Маркса,4.

24.03.2010р. позивач надав суду супровідний лист, яким просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи. Супровідний лист та додаткові документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

14.04.2010р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви №08/85 від 13.04.2010р. в яких зазначив, що сума заборгованості відповідача за спожиту електроенергію станом на 01.04.2010р. становить 15870,97грн., у зв’язку з чим позивачем здійснено нарахування пені в сумі 1087,49грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 16958,46грн.

Уточнення до позовної заяви №08/85 від 13.04.2010р. судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2010р. відповідно до ст.69 ГПК України строк розгляду спору продовжено на 1 місяць до 03.06.2010р.

01.06.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №01/08-76 від 05.05.2010р. в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 15870,97грн. та пеню в розмірі 1087,49грн.

До заяви позивачем додані додаткові документи.

Заява про зменшення розміру позовних вимог та додаткові документи судом розглянуті прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008р. між Державним підприємством „Шахта №13-БІС” (далі – позивач) та Громадською організацією „Макіївська Федерація традиційного карате” (далі – відповідач) було укладено договір №12/1/02-2008, згідно п.1.1 якого, сторони дійшли згоди щодо проведення спортивних юнацьких змагань в приміщенні колишнього дитячого садку №7, розташованого за адресою: 86141, м.Макіївка, вул.Байдукова.

Розділом 2 договору сторони визначили свої обов’язки.

Відповідно до п.2.1 договору шахта зобов’язується: надати безоплатно приміщення для проведення змагань; забезпечити необхідним інвентарем, згідно переліку.

Відповідно до п.2.2. договору федерація зобов’язується: відшкодовувати витрати пов’язані з споживанням електричної енергії; безоплатно здійснювати охорону приміщення дитячого садку, спортивний інвентар та прилеглу територію.

Розділом 3 договору сторони визначили умови платежу.

Згідно п.3.1 договору, федерація відшкодовує шахті витрати за спожиту електроенергію протягом 5 днів після отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок шахти, згідно показників електролічильника та акту приймання-передачі електроенергії.

Розділом 4 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Відповідно до п.4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи, надані послуги підприємство сплачує шахті пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки виходячи із суми наявної заборгованості.

Згідно розділу 6 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивач надав відповідачу приміщення для використання за призначенням.

Відповідач користувався зазначеним приміщенням протягом 2008р. та відповідно споживав електричну енергію.

Електрична енергія на об’єкт розташований за адресою: 86141, м.Макіївка, вул.Байдукова постачалась відповідно до договору 42/74 від 01.06.2003р. укладеного між ДП „Макіїввугілля” та ВАТ „Донецькобленерго”.

29.12.2008р. між ДП „Макіїввугілля”, ДП „Шахта №13-БІС” та ВАТ „Донецькобленерго” укладено договір №55 про переведення боргу в розмірі 22150,55грн.

Як зазначає позивач, вказаний борг утворився у зв’язку з несплатою за спожиту електричну енергію на об’єкті розташованому за адресою: 86141, м.Макіївка, вул.Байдукова - приміщення колишнього дитячого садку №7.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.12.2009р. по справі №10/119 з ДП „Шахта №13-БІС” було стягнуто суму боргу у розмірі 22150,55грн. за договором про переведення боргу №55 від 29.12.2008р.

19.04.2010р. Совєтським відділенням ДВС Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП „Шахта №13-БІС” на суми розмірі 22150,55грн. за наказом господарського суду Донецької області №10/119 від 26.01.2010р.

У зв’язку з укладанням позивачем договору про переведення боргу №55 від 29.12.2008р. та виникненням у останнього зобов’язань перед ВАТ „Донецькобленерго” щодо оплати заборгованості за спожиту електричну енергію на об’єкті розташованому за адресою: 86141, м.Макіївка, вул.Байдукова - приміщення колишнього дитячого садку №7, позивач виставив відповідачу рахунок №35 від 30.04.2009р. на суму 19446,97грн. для відшкодування витрат за спожиту електроенергію.

Факт отримання відповідачем рахунку №35 від 30.04.2009р. на суму 19446,97грн. підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, згідно з якими останнім здійснювались часткові оплати за спожиту електроенергію в яких в графі призначення платежу зазначено „оплата за послуги електрична енергія згідно рахунку №35 від 30.04.2009р.”

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2009р. в порушення умов договору здійснено відшкодування витрат за спожиту електроенергію частково в сумі 3576,00грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15870,97грн.

Наявність заборгованості також підтверджується копією акту звірки розрахунків станом на 01.05.2009р. підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств.

Оскільки відповідачем в повному обсязі не виконане зобов’язання з відшкодування витрат за спожиту електроенергію позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15870,97грн., а також наполягає на стягненні пені в сумі 1087,49грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №12/1/02-2008 від 26.02.2008р., договір про переведення боргу №55 від 29.12.2008р., рахунок №35 від 30.04.2009р., уточнення до позовної заяви №08/85 від 13.04.2010р., заяву про зменшення розміру позовних вимог №01/08-76 від 05.05.2010р., розрахунок ціни позову, акт звірки розрахунків від 08.05.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач в судові засідання не з’явився, жодних пояснень не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.1 договору, федерація відшкодовує шахті витрати за спожиту електроенергію протягом 5 днів після отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок шахти, згідно показників електролічильника та акту приймання-передачі електроенергії.

Відповідач зобов’язання щодо оплати виставленого рахунку виконав частково, сплативши суму в розмірі 3576,00грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15870,97грн.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не відшкодував позивачу витрати за спожиту електроенергію в розмірі 15870,97грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом п.4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи, надані послуги підприємство сплачує шахті пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки виходячи із суми наявної заборгованості.

Позивач з посиланням на п.4.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2009р. по 02.03.2010р. (122 дні) в сумі 1087,49грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 1087,49грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 217, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Державного підприємства “Шахта №13-БІС” м.Макіївка, Донецька область до Громадської організації “Макіївська Федерація традиційного карате” м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 15870,97грн. та пені в сумі 1087,49грн., задовольнити.

Стягнути з Громадської організації “Макіївська Федерація традиційного карате” м.Макіївка, Донецька область (86114, Донецька область, м.Макіївка, Совєтський р-н, вул.Карла Маркса, 4 ЄДРПОУ 24327102) на користь Державного підприємства “Шахта №13-БІС” м.Макіївка, Донецька область (86145, Донецька область, м.Макіївка, вул.Чкалова, 1, ЄДРПОУ 35715940) заборгованість у розмірі 15870,97грн., пеню у розмірі 1087,49грн., державне мито 169,58грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,51грн.

Повернути позивачу зайве сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79,00 грн.

Видати довідку.

Рішення оголошено у судовому засіданні 01.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя