Рішення № 9999868, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 38/81                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Базальт”, смт. Старобешеве, Донецька обл.

про стягнення 87 070,47грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Алексенко Г.Є. – директор; паспорт серії ВК 232890 від 04.02.2006р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „КВТ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Базальт”, смт.Старобешево, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 87070,47грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №08/12 від 12.08.2009р. з додатками до нього; накладні №10/15 від 15.10.2009р., №10/06 від 06.10.2009р., №10/15-01 від 15.10.2009р.; рахунки-фактури №10/15 від 15.10.2009р., №10/06 від 06.10.2009р., №10/15-01 від 15.10.2009р., акти приймання – передачі, рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2010р. №38/315; вимогу №1/03 від 01.03.2010р., докази отримання вимоги відповідачем, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

14.04.2010р. відповідач надав суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з відрядженням представника. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

14.04.2010р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 13.04.2010р., в якому останній просить суд зупинити провадження по справі №38/81 до вирішення пов’язаної з нею справою №38/13-63.

Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

12.05.2010р. сторони звернулись до суду з клопотанням продовжити строк розгляду справи на 1 місяць.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2010р. строк розгляду спору продовжено на 1 місяць до 22.06.2010р.

26.05.2010р. відповідач надав суду копії правовстановлюючих документів, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 01.06.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення №1/06-01 від 01.06.2010р., в яких повідомив суду, що рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2010р. по справі №38/13-63 в позовних вимогах ТОВ “Данко-Бальзат” смт.Старобешеве, Донецької області до ТОВ “КВТ” м.Донецьк про зменшення ціни продукції пропорційно завданим збиткам у сумі 86044,24грн. відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2010р. по справі №38/13-63 апеляційну скаргу ТОВ “Данко-Бальзат” смт.Старобешеве, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2010р. у справі №38/13-63 повернуто заявникові без розгляду.

Таким чином, у відповідача не має більше підстав вимагати подальшого відкладення розгляду справи №38/81.

Пояснення та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 01.06.2010р. не з’явився, протягом розгляду справи відзив суду не надав.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Данко-Базальт” (за договором – покупець, далі – відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КВТ” ( за договором – продавець, далі – позивач) було укладено договір № 08/12, згідно п.1 якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити відповідно з умовами даного договору кокс літейний КЛ-2,3 класів крупнисті + 60мм (ТУ У322-00190443-61-94 з зим 1,2,3) (далі - продукція) та кокс доменний КД –2 (ТУ 322-00190443-114-96) (далі - продукція) в об’ємі, з якістю та в строки згідно з додатками до діючого договору, які є невід’ємною частиною договору.

Додатком №1 від 12.08.2009р. до договору №8/12 сторони визначили якість товару, кількість, умови поставки, ціну, строк поставки, вантажовідправника та вантажоотримувача. Додаток №1 є невід’ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатком №2 від 08.10.2009р. до договору №8/12 сторони визначили якість товару, кількість, умови поставки, ціну за 1 тону, строк поставки, вантажовідправника, вантажоотримувача, юридичну адресу, код отримувача та код станції. Додаток №2 є невід’ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Розділом 2 договору сторони визначили порядок приймання продукції по кількості та якості.

Відповідно до п.2.2 договору приймання продукції по кількості і якості буде здійснюватись вантажеотримувачем відповідно до інструкцій П-6 від 15.06.1965р., П-7 від 25.04.1966р. У випадках невідповідності вказаного в товаросупровідних документах якості та кількості отриманої продукції, виклик представника вантажовідправника обов’язковий.

          Розділом 3 сторони визначили ціни та порядок розрахунків.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що валютою договору є національна валюта України - Українська гривня.

Пунктом 3.3 договору визначено, що загальна сума договору визначається підсумковою сумою фактичної поставки продукції відповідно до додатків. Ціна на продукцію є договірною та встановлюється у додатках.

Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% передплати вартості товару згідно виставленого рахунку та письмового повідомлення продавця про готовність до відвантаження, оплата за залізничний тариф здійснюється протягом 3 календарних днів з дати поставки товару (п.3.3).

Відвантаження здійснюється протягом 2 календарних днів з моменту отримання передплати (п.3.3.1). Сторони здійснюють звірку взаємних розрахунків не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., а по фінансовим питанням до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір №08/12 від 12.08.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

          На виконання своїх договірних зобов’язань позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 267 833,67грн., що підтверджено накладними №10/06 від 06.10.2009р. на суму 216 013,20грн. з урахуванням автотранспортних послуг, №10/15 від 15.10.2009р. на суму 347 059,97грн. з урахуванням залізничного тарифу, №10/15-01 від 15.10.2009р. на суму 704 760,50грн. з урахуванням залізничного тарифу, які містяться у матеріалах справи.

          Вказана продукція отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі по договору від 12.08.2009р. №08/12.

          Відповідно до акта приймання-передачі від 06.10.2009р., відповідач прийняв від позивача згідно до договору №08/12 кокс літейний КЛ-2 в кількості 63,44т., на суму 216013,20грн.

Відповідно до акта приймання-передачі від 15.10.2009р., відповідач прийняв від позивача згідно до договору №08/12 кокс літейний КЛ-2 в кількості 117,1тн. ф.в/112,416тн с.в., на суму 347 059,97грн.

Відповідно до акта приймання-передачі від 15.10.2009р., відповідач прийняв від позивача згідно до договору №08/12 кокс літейний КЛ-2 в кількості 234,9тн. ф.в/228,323тн с.в., на суму 704760,50грн.

Вищезазначені акти прийому-передачі підписані керівниками підприємств без зауважень та скріплені печатками.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% передплати вартості товару згідно виставленого рахунку та письмового повідомлення продавця про готовність до відвантаження, оплата за залізничний тариф здійснюється протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №10/05 від 05.10.2009р.та №10/08 від 08.10.2009р. для внесення 100% попередньої оплати.

Вказані рахунки були оплачені частково, проте поставка спірної продукції була здійснена позивачем всупереч умов договору, без 100% попередньої оплати збоку відповідача та письмового повідомлення продавця про готовність до відвантаження.

Відвантаження продукції здійснювалось у декілька етапів, що підтверджується накладними №10/06 від 06.10.2009р. на суму 216 013,20грн., №10/15 від 15.10.2009р. на суму 347 059,97грн.та №10/15-01 від 15.10.2009р. на суму 704 760,50грн.

Відповідач частково здійснив оплату отриманої продукції на суму 1180763,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними вимогами-дорученнями.

У зв’язку з частковою оплатою продукції поставленої по договору №08/12 від 12.08.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 87 070,47грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 87 070,47грн. по договору №08/12 від 12.08.2009р. за спірну продукцію встановлений Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2010р. по справі №38/315 в якій брали участь ті самі сторони.

02.03.2010р. на адресу відповідача була направлена вимога №1/03 від 01.03.2010р. про сплату суми заборгованості разом із рахунками-фактурами №10/06 від 06.10.2009р., №10/15 від 15.10.2009р., 10/15-01 від 15.10.2009р., в якій позивач пропонував відповідачу у термін 7 днів сплатити суму заборгованості по договору №08/12 від 12.08.2009р. у розмірі 87070,47грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 12.03.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення №02364096. Проте, відповідач залишив вимогу №1/03 від 01.03.2010р. без відповіді та реагування.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 87070,47грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доказуються знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ти самі сторони.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2010р. по справі №38/315 яким встановлено наступні факти:

- факт укладання між сторонами договору №08/12 від 12.08.2009р.;

- факт постачання позивачем відповідачу продукцію на суму 1 267 833,67грн.;

- факт часткової оплати відповідачем отриманої продукції на суму 1180763,20 грн.;

- факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлену по договору №08/12 від 12.08.2009р. продукцію в розмірі 87070,47грн.;

Означене Рішення в порядку статті 85 ГПК України набрало законної сили. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівним факт укладання між сторонами договору №08/12 від 12.08.2009р.; факт постачання позивачем відповідачу продукцію на суму 1 267 833,67грн.; факт часткової оплати відповідачем отриманої продукції на суму 1180763,20 грн.; факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлену по договору №08/12 від 12.08.2009р. продукцію в розмірі 87070,47грн. – причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Враховуючи те, що здійснивши поставку товару без попередньої оплати, позивачем порушено встановлений договором порядок оплати, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 02.03.2010р. на адресу відповідача була направлена вимога №1/03 від 01.03.2010р. в якій позивач пропонував відповідачу у термін 7 днів сплатити суму заборгованості по договору №08/12 від 12.08.2009р. у розмірі 87070,47грн.

Зазначена вимога отримана відповідачем 12.03.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення №02364096. Проте, відповідач залишив вимогу №1/03 від 01.03.2010р. без відповіді та реагування.

Згідно ст.509 ЦК України, у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Оскільки до теперішнього часу відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87 070,47грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання від 13.04.2010р. про зупинення провадження по справі №38/81 до вирішення пов’язаної з нею справи №38/13-63, оскільки в матеріалах справи наявна копія Рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2010р. по справі №38/13-63, яке набрало законної сили.

Таким чином, у суду відсутні підстави передбачені ст.79 ГПК України для зупинення провадження у справі.

Крім того, рішення від 15.04.2010р. по справі №38/13-63 жодним чином не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин.

Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 35, 43, 44, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Базальт”, смт.Старобешево, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 87070,47грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Базальт”, смт.Старобешево, Донецька область (87200, Донецька область, смт.Старобешеве, вул.Степова, 74, п/р 26007002306000 в ЗАТ Донгорбанк м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 35062076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ”, м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, п/р 26004301787834 в філії “ГУ ПІБ в Донецькій області” м.Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 31297575) заборгованість у розмірі 87070,47грн., держмито у розмірі 870,71грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя