Ухвала суду № 99998418, 29.09.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

29 вересня 2021 року Справа № 903/480/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Коломейчук С.В.,

представника стягувача: Граната М.В.,

представника ДВС: Мельничука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу

Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України

на дії державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонально управління Міністерства юстиції (м.Львів)

у справі № 903/480/20

за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України

про стягнення 769 656 грн. 36 коп.,

встановив: 17.09.2021 ДП “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України звернулося до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонально управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якій просить:

- визнати дії державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельничука Вячеслава Анатолійовича про відмову в знятті арешту з коштів рахунку - неправомірними,

- зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ПАТ Державний ощадний банк України” (філія-Волинське обласне управління АТ Ощадбанк код банку 303398) в сумі 394386,48 грн.

Обгрунтовуючи подану скаргу, скаржник заначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. При накладенні арешту на рахунки боржника, державний виконавець не з`ясував, які рахунки ДП "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України, є спеціальними, які використовуються для виплати заробітної плати, які мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-УІІІ. Отже, накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Державний ощадний банк України» (філія-Волинське обласне управління АТ Ощадбанк код банку 303398), який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на ньому.

Ухвалою суду від 20.09.2021 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 29.09.2021 з повідомленням про день та час його проведення стягувача, боржника (скаржника) та приватного виконавця. Явку учасників виконавчого провадження у судове засідання визнано на їх розсуд.

29.09.2021 на адресу суду від орагну ДВС надійшло пояснення по скарзі, в якому представник ДВС просить відмовити у задоволенні скарги. Зазначає, що постановою державного виконавця накладено арешт не на рахунки, а на кошти в межах суми боргу. До скарги боржник додає копію договору № 4084204.00729310 від 27.09.2018, укладену між банком та боржником про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток. Зі змісту договору не випливає, шо рахунок № НОМЕР_1 відкритий в банку саме на підставі цього договору і що він є рахунком із спеціальним режимом використання. Стверджуючи про те, що з цього рахунку перераховується заробітна плата, боржник не доводить, що на рахунок не зараховуються і зберігаються кошти боржника, призначені для здійснення інших розрахунково-касових операцій. Відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом використання саме для для виплати заробітної плати чинним законодавством не передбачено. АТ "Ощадбанк”, на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIIІ покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, шо банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин, вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тошо), та набули статусу вкладу.

Отже, постанови державного виконавця про арешт коштів боржника па рахунках у банківських та інших фінансових установах відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відмова в знятті арешту з коштів на рахунку боржника є правомірною та відповідає вимогам Закону.

Посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

29.09.2021 від представника скаржника надійшло клопотання, в якому останній підтримує скаргу в повному обсязі та просить відкласти розгляд скарги на іншу дати у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання на призначену дату.

Клопотання представника скаржника про відкладення розгляду скарги залишено судом без задоволення, оскільки згідно вимог ГПК України скарга розглядається у скорочені процесуальні строки (10 днів), які не можуть бути продовжені судом. Крім того, явка учасників виконавчого провадження у судове засідання не визнавалася обов`язковою. Свої вимоги та пояснення по суті скарги скаржником було викладено у поданій скарзі.

29.09.2021 у судовому засіданні представник стягувача проти скарги заперечив, просив відмовити у задоволенні скарги повністю.

Представник органу ДВС у судовому засіданні проти скарги заперечив повністю. Подав суду копію відповіді АТ "Державний ощадний банк України" на запит органу ДВС.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши додані до скарги докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників стягувача та органу ДВС, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04082021 по справі № 903/480/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 26.11.2020, ухвалено стягнути з ДП “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України на користь ФОП ОСОБА_1 632 421 грн. 00 коп. попередньої оплати, 92 965 грн. 89 коп. пені, 44 269 грн. 47 коп. штрафу, 11 544 грн. 85 коп. судового збору, а всього: 781 201 грн. 21 коп.

На виконання рішення суду 17.12.2020 був виданий наказ.

20.01.2021 головним державним виконавцем Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грущук М.В. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду №903/480/20-1 від 17.12.2020 (ВП №64211540).

Вказане виконавче провадження входить до зведеного виконавчого провадження №64767290.

28.01.20201 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 859590,33грн.

01.03.2021 та 30.08.2021 скаржник звертався до державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) із заявами про зняття арешту з рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України", в зв`язку з виникненням зобов`язання з виплати заробітної плати, податків та зборів на суму 394386,48 грн.

У відповідях від 10.03.2021 та 06.09.2021 на звернення скаржника, державний виконавець повідомив, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь- які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-УІІІ. Зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк», АТ “Ощадбанк”, на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, отже, рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необгрунтованим. Винесена постанова про арешт коштів боржника є законною, відповідає вимогам ЗУ "Про виконавче провадження" та не підлягає скасуванню.

Вважаючим дії державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відмову зняти арешт з рахунку ДП "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України в ПАТ «Державний ощадний банк України» протиправними, скаржник (боржник) звернувся зі скаргою до суду.

Згідно зі ст. 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та ЗУ "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є ЗУ "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 5 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Статтею 56 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з приписами ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною 3 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

П. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч. ч. 1-3 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. N 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. N 569, визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження").

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Разом з тим, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права убачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі N 905/361/19 та від 08.07.2020 у справі №915/1000/18.

Скаржник зазначає, що рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Державний ощадний банк України призначений для виплати заробітної плати та є рахунком із спеціальним режимом, на який виконавчою службою арешт не накладається. На підтвердження зазначеного надав суду копії договору №4084204.00729310 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати /стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток від 27.09.2018 з додатками, відомості ДП “Дослідне господарство “Перше травня” про виплату грошей №128 за серпень 2021 на суму 87167,96грн, довідки ДП “Дослідне господарство “Перше травня” №111 від 30.08.2021 про суму заборгованості, виписки з банку про наявність коштів.

Проте, зі змісту договору не випливає, шо рахунок № НОМЕР_1 відкритий в банку саме на підставі цього договору і що він є рахунком із спеціальним режимом використання. Стверджуючи про те, що з цього рахунку перераховується заробітна плата, боржник не доводить, що на рахунок не зараховуються і зберігаються кошти боржника, призначені для здійснення інших розрахунково-касових операцій.

Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме на АТ «Державний ощадний банк України» покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому.

Як вбачається з відповіді АТ "Ощадний банк України" від 09.02.2021 щодо постанови про арешт коштів та вимоги, рахунок відповідача (боржника, скаржника) № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем було накладено арешт, відкрито з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок), видачею грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій.

У відповіді АТ "Ощадний банк України" від 01.07.2021 щодо вимоги державного виконавця від 11.06.2021 №13879, банк повідомив, що на ім`я ДП “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України у Волинському відділенні АТ "Ощадний банк України" відкрито рахунки: № НОМЕР_1 (залишок коштів 11867,71грн) та № НОМЕР_2 . Зазначив, що рахунок № НОМЕР_2 (980) є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти із зазначеного рахунка згідно п.2 ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове страхування" не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Постанову державного виконавця про арешт коштів АТ «Державний ощадний банк України» виконав, що свідчить про те, що банк не визнав вказаний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Отже, з наведеного не вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 ДП “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної Академії аграрних наук України, відкритий у Волинському відділенні АТ "Ощадний банк України", є рахунком із спеціальним чи обмеженим режимом використання або є поточним рахунком боржника, з якого можуть здійснюватись операції по заробітній платі працівникам.

Доведення наявності заборгованості зі сплати заробітної плати у конкретному розмірі, факту порушення прав ДП “Дослідне господарство “Перше травня” на користування та розпорядження коштами для погашення заборгованості зі сплати заробітної плати, податках та обов`язковим платежам, наявності протиправної поведінки у діях виконавця, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено на особу, яка звертається з відповідними вимогами до суду.

За змістом доданої до скарги довідки N 111 від 30.08.2021 станом на 30.08.2021 у ДП “Дослідне господарство “Перше травня” рахується заборгованість з виплати заробітної плати на суму 87167,96грн та зі сплати податків і зборів на загальну суму 307218,52 грн. з яких: податок з доходів фізичних осіб - 166798,85 грн, військовий збір - 2041,75грн, єдиний податок - 96377,92грн та єдиний соціальний внесок - 42000грн.

При цьому, будь-яких документів на підтвердження викладеної у довідці інформації (сформованих та зазначених сум, які призначені до виплат юридичною особою боржником) до матеріалів справи скаржником не додано.

Також, боржник (скаржник) не звертався до АТ "Ощадний банк України" з запитом щодо надання інформації та накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , з коштів на якому просить зняти арешт.

Крім того, заборгованість з виплаті заробітної плати згідно довідки становить 87167,96грн, а скаржник просить зняти арешт з коштів на суму 394386,48грн.

З огляду на викладене, скаржником не доведено належними та допустимими доказами, наявності у боржника боргу зі сплати заробітної плати працівникам на суму, відносно якої боржник просить зняти арешт з коштів, а саме - 394386,48грн та не надано доказів, що зазначений рахунок, є рахунком, який використовується для виплати заробітної плати.

Отже, постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 28.01.2021 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельничука В. А. щодо відмови в знятті арешту з коштів рахунку є правомірними та відповідають вимогам Закону.

З огляду на зазначене, вимога щодо зняття арешту з коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ПАТ Державний ощадний банк України” (філія-Волинське обласне управління АТ Ощадбанк код банку 303398) в сумі 394386,48 грн. є необгрунтованою та безпідставною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволення скарги повністю.

У відповідності із ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2021.

Суддя О. Г. Слободян