Рішення № 99997842, 19.08.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9178/20

Провадження № 2/727/62/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, у складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судового засідання Тихенька М.А.

сторін по справі: позивача ОСОБА_1 і в її інтересах адвоката Безуглого Б. в режимі відеоконферензв"язку,

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - представник позивача адвокат Безуглий Борис Іванович до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Міське комунальне підприємство "ЧЕРНІВЦІТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ: 34519280, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення та про зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міське комунальне підприємство "ЧЕРНІВЦІТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення та про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 21.12.2018 року нею було придбано у ПАТ «Дельтабанк» квартиру АДРЕСА_3 , квартиру на підставі договір купівлі-продажу посвідчено ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 1269 в реєстрі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ №421743873101, запис № 29582987.

Зазначає, що на момент придбання і до даного часу, в квартирі залишаються зареєстрованими відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з чим, вона не може належним чином користуватись вказаним майном, оскільки ОСОБА_3 , який раніше вже був виселений з неї, вселився повторно та чинить перешкоди в користуванні квартирою, проживає в ній разом з родичами. Її як власника в квартиру не пускає, стверджуючи, що квартира належить саме йому; внаслідок чого, вона неодноразово зверталася до поліції.

Окрім наведеного, аргументує доводи позову тим, що ОСОБА_3 , уклав 03.10.2008 року договір (№ 338-003/ФКВ-08) з ТОВ «Укрпромбанк» про отримання кредиту в сумі 85 000 доларів США. Також між сторонами був укладений іпотечний договір (посвідчений Новосельською І.Л., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 03.10.2008 року за № 5624 в реєстрі), згідно з яким ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання зобов`язання передав в іпотеку квартиру під номером АДРЕСА_3 та оскільки ОСОБА_3 не виконував свої зобов`язання належним чином, банком була розпочата процедура примусового стягнення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.01.2010 p. звернуто стягнення на предмет іпотеки.

29.05.2011р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці замінено сторону виконавчого провадження ТОВ «Укрпромбанк» його правонаступником AT «Дельта Банк».

Відповідно до Протоколу № 2613115 від 30.01.2014 p., про придбання предмету іпотеки іпотекодержателем, квартира була придбана AT «Дельта Банк», що підтверджується свідоцтвом, виданим Новосельською І.Л. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 01.08.2014 року, за № 2319 в реєстрі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 421743873101, номер запису про право власності: 6542355, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14871369 від 01.08.2014 року, державний реєстратор - Новосельська І.Л. Вважає, що ОСОБА_3 не лише знав про процедуру примусового стягнення, а й намагався визнати прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки недійсними (справа № 727/3631/15 за позовом ОСОБА_3 , рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців, 23.06.2015 року у задоволенні позову відмовлено, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29.07.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін). Вказує, що 08.08.2014 року AT «Дельта Банк» було направлено ОСОБА_3 вимогу про добровільне звільнення спірної квартири. Вимога у встановлений законом строк не була виконана. 01 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівців (справа № 727/2895/15-й) було прийнято рішення про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення та зняття його з реєстрації в цій квартирі, що вступило законну силу 28.01.2016 року. Під час розгляду справи ОСОБА_3 позов визнав частково, також зазначив, що в квартирі проживає його мати і її чоловік. На підставі чого, за заявою стягувана ПАТ "Дельта Банк", 01.06.2016 року Першим ВДВС у місті Чернівці ПЗМУМЮ (Івано Франківськ) було відкрите виконавче провадження № АСВП: 51299885 та фактично знятий з реєстраційного обліку ОСОБА_3 був лише 12.07.2018 року. Після цього, ОСОБА_3 самовільно повторно вселився в спірну квартиру АДРЕСА_3 та продовжує їй чинити перешкоди в користуванні майном; її спроби потрапити в квартиру завершувались кожний раз конфліктами із відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , образами і погрозами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. 28.07.2020 року ОСОБА_2 було надіслано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлення з вимогою виселення в строк до 01.09.2020 року. У вказаний строк вимога виконана не була. Просить, ухвалити рішення яким усунути їй перешкоди в користуванні квартирою, шляхом виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та зобов`язати МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок за особовим рахунком № НОМЕР_4 заборгованості попереднього власника та споживача послуг ОСОБА_3 з надання послуг по централізованому опаленню кв. АДРЕСА_3 , до моменту фактичного виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто без покладення на ОСОБА_2 зобов`язання зі сплати заборгованості колишнього власника і його родичів та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_2 за послуги з теплопостачання в майбутньому.

Рух справи по позиція сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом сторін.

03.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача по справі МКП «Чернівцітеплокомуненерго» в якому не визнають позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснення перерахунку за послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку НОМЕР_4 з теперішнього власника на попереднього та просять відмовити у даній вимозі, аргументуючи доводи тим, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , опалювальною площею 65,30 м. кв. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.12.2015 року №727/2895/15-ц та згідно Реєстру прав власності нерухомого майна 01.08.2014 по 21.12.2018 роки, власником квартири АДРЕСА_4 був «Дельта Банк» (копія витягу та рішення суду є в матеріалах справи). Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 21.12.2018 року по теперішній час власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 . Вказують, що їм відомо було про те, що ОСОБА_3 є колишнім власником квартири АДРЕСА_3 до 01.08.2014 року. Вважають, що доказів про те, що ОСОБА_3 проживав і користувався послугами з теплопостачання не надано; жодних документів, про те що теперішній власник ОСОБА_2 укладала з ОСОБА_3 , або іншими особами договорів про користування та отримання житлово-комунальної послуги по її квартирі АДРЕСА_3 не надано. Тому і відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг покласти на інших осіб не має жодних підстав.

15.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від представника позивача ОСОБА_11 , яку обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 до придбання 21.12.2018 року квартири не знала про наявну на той момент заборгованість зі сплати за послуг по централізованому опаленню і жодних зобов`язань по її сплаті на себе не брала, до того ж договір купівлі-продажу квартири не містить жодного посилання на наявну заборгованість по особовому рахунку за надані послуги й обов`язку позивача щодо її погашення. ОСОБА_2 наполягає, що не повинна сплачувати суму заборгованості, яка виникла до набуття нею права власності, а також оскаржує подальший облік цієї заборгованості на особовому рахунку. Оскільки це покладає на позивача як нового власника, тягар майнових обов`язків минулих власників, зокрема обов`язку утримання квартири до моменту її придбання позивачем.

В судовому засіданні в режимі відеоконфернзв`язку позивач і в її інтересах представник ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити. В наданих суду поясненнях позивач посилалася на обставини викладені в позові, які просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явилися, будучи повідомленими про день, час і місце розгляду справи відомостей про поважність причини неявки суду не надали.

Обізнаність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перебування в провадженні судді наведеної вище справи підтверджується заявами (в електронному повідомленні а.с.83,87) ОСОБА_3 , направленими в суд про ознайомлення з матеріалами справи, її сканування та заявою про відвід судді. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.02.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючій судді відмовлено (а.с. 93,94).

Судові повістки про виклик в судові засідання, направлені відповідачам засобами поштового зв`язку поверталися в суд з відміткою - інші причини.

Вимогами статті 223 ЦПК України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, а саме, ч.1 вказаної норми закону передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті..Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Представник відповідача МКП «Чернівцітеплокомуненерго» Ринжук Г. в судовому засіданні частково підтримала заявлені позовні вимоги і просив в частині зобов`язання МКП Чернівцітеплокомуненерго вчинити дії по пере ранку по особовому рахунку НОМЕР_4 здійснити перерахунок з надання послуг по централізованому опаленню відмовити; у подальші судові засідання представник не з`являлася, суду надала письмову заяву про завершення судового розгляду справи за відсутності представника відповідача МКП «Чернівцітеплокомуненерго».

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Досліджені докази та нормативно - правове обгрунтування

Судом належними та допустимими доказами в судовому засіданні установлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири, вбачається, що спірна квартира квартиру АДРЕСА_3 була продана на аукціоні від 21 грудня 2018 року, яким зафіксовано право власності за громадянкою України ОСОБА_2 .(а.с.17-18)

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150570778 від 21.12.2018 року, підтверджується право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .(а.с.19)

Довідкою КЖРЕП 17 від 19.12.2018 та 27.07.2020 року підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_2 , ніхто не зареєстрований. (а.с.20-21)

На підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна посвідчено те, що ПУБ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " належало на праві власності майно, а саме квартира АДРЕСА_3 .(а.с.22 - 24)

Висновок Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області за результатами розгляду матеріалів ЖЕО 4495, ЖЕО 4603 від 06.03.2019 року.(а.с.25-27)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2015 року, було ухвалено виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 .(а.с.28-29).

Відповідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Особовий рахунок № НОМЕР_4 за квартирою АДРЕСА_3 , який підтверджує заборгованість за надання послуг.(а.с.30)

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України", в контексті вказаної Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі "Прокопович проти Росії", заява N 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява N 19009/04, пункт 50). У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

При вирішенні спорів про виселення особи з житла суди мають враховувати принцип пропорційності, передбачений ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виселення особи можливе лише при існуванні нагальної суспільної необхідності для застосування такого обмеження та за умови, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом і переслідує легітимну мету. при вирішенні справи, передбачених законом підстав для виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 320/1941/16-ц у постанові від 12 вересня 2018 року (касаційне провадження № 61-23929св18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про те, що поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном у випадку, коли особа не проживає у спірному житловому приміщенні, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Таким чином, позивач через дії відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 користуватись та розпоряджатись належним їй майном не може, тому слід усунути їй перешкоди у користуванні належною їй часткою квартири шляхом виселення відповідача та звільнення квартири від його особистих речей. Виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_3 , не є надмірним втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, оскільки відповідає принципу пропорційності, з огляду на те, що виселення відповідача переслідує легітимну мету, зазначену у частині другій статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме захист права власності на квартиру вказану, яка тривалий час не може користуватися та розпоряджатися нею через неправомірні дії відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню солідарно судові витрати з оплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

В іншій частині заявлених вимог, зокрема в частині зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснення перерахунку за послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку НОМЕР_4 з теперішнього власника на попереднього слід відмовити виходячи з наступного. Гарантоване статтею 55 Конституції України та статтями15,16 ЦК України, статтями2,4 ЦПК України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване позивачем порушення було обґрунтоване і підтверджене доказами. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтями78,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).

Матерали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем МКП Чернівцітеплокомуненерго перешкод у користуванні квартирою позивача. Судом не встановлено, що ОСОБА_2 укладала з відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 або іншими особами договорів про користування та отримання житлово-комунальної послуги по її квартирі АДРЕСА_3 , а отже і відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг покласти на інших осіб не має жодних підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`яння МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вчинити певні дії необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Висновок На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,16, 316, 317, 319, 321, 383, 391 керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд, УХВАЛИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом виселення та про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 , шляхом виселення з неї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКОКПП НОМЕР_3 ) солідарно на користь позивача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 гривень (квитанція № 70030 від 02.11.2020р.).

В решта частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.08.2021 року

Суддя Слободян Г.М.