Вирок № 99997476, 30.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/1035/21

Справа № 643/8046/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Шестакової К.С.

прокурора – Цедік С.Д.

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020220000001192 від 03.10.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Харків, громадянина України, освіта середня, не працюючого, неодруженого, раніше судимого: 09.03.2021 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.4 ст. 358 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.10.2020, приблизно о 21:52 год., керуючи працездатним, технічно несправним, через встановлення на задню вісь шин різних розмірів та моделей з різним малюнком протектору, автомобілем «ВАЗ-21101», р.н. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п. 31.4, 31.4.5 г) Правил дорожнього руху, а також підвищеного зносу протекторів шин заднього лівого та передніх коліс, чим порушив вимоги п.п. 31.4, 31.4.5 а) Правил дорожнього руху, без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, рухався по вул. Валентинівській зі сторони вул. Гарібальді в напрямку пр. Тракторобудівників у м. Харкові.

В цей час, під час руху зі швидкістю приблизно 45 км/год, в районі буд. № 38-А по вул. Валентинівській у м. Харкові, водій ОСОБА_1 при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину в невстановленому для переходу місці, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , діючи з необережності, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.3 « У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

У зв`язку з дорожньо-транспортною подією 02.10.2020 ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/224-А/21 від 20.04.2021 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому верхньої третини діафізу ліктьової кістки правого передпліччя зі зміщенням, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/150-ІТ від 16.01.2021 в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-21101», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з техічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з ДТП.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, діючи необережно, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину в невстановленому для переходу місці, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого, допустив наїзд на вказаного пішохода, що спричинило вищевкакзані наслідки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом. Крім того, зазначив, що 02 жовтня 2020 року, приблизно о 10 годині вечора, керував автомобілем «ВАЗ-21101», номерний знак НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Валентинівській в м. Харкові в напрямку проспекту Тракторобудівників. Перед цим він пробив заднє колесо та замінив його на запасне, яке було в багажнику, і виявилося з іншим малюнком протектора. В районі супермаркету «Класс» по вулиці Валентинівській в м. Харкові він побачив пішохода, який перетинав дорогу в невстановленому місці. Його наздоганяв інший пішохід, якого він не побачив, та сталося зіткнення. Пішоход впав йому на капот автомобіля та опинився ліктем у лобовому склі. Він зупинився, викликав «швидку допомогу» та поліцію. Потім поїхав до лікарні та пропонував потерпілому допомогу, той відмовився, він приїхав до лікарні наступного ранку, але потерпілий зник з лікарні.

Потерпілий ОСОБА_2 направив суду заяву, в якій претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має.

За таких обставин, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приймає до уваги ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його скоєння, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, його відношення до скоєного правопорушення, та данні про його особистість.

Кримінальне правопорушення, що вчинив обвинувачений, відповідно до ст.12 КК України віднесено до нетяжкого злочину.

Обвинувачений раніше судимий, працює без укладення трудового договору, має постійне місце мешкання. На обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, а також позицію потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому, призначає йому покарання у вигляді обмеження волі в межах, передбачених санкцією статті, за якою він засуджується, з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, з застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 09.03.2021, суд призначає йому покарання за сукупністю злочинів за ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

За вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст.75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про

кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2019 р. по справі № 199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені ст.ст. 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, відносно якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно із вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Відповідний висновок про те, що саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду має бути враховано при вирішенні тотожних спорів судами викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 від 30.01.2019 р.

Запобіжний захід ОСОБА_1 суд не обирає, оскільки останній не був обраний під час досудового розслідування.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню в доход держави з винної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09.03.2021, більш суворим, призначеним за цим вироком, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт на автомобіль «ВАЗ-21101», р.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , та який знаходиться у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2020 року по справі № 953/16074/20 н/п 1-кс/953/7740/20.

Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ-21101», р.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , та який знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспорту після ДТП, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, повернути законному володільцю.

Речовий доказ – копію медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 за № 18324 з КНП «МКЛШНМД ім.проф. Мещанінова» ХМР – зберігати в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220000001192.

Речовий доказ – 2 рентген-знімки правого передпліччя зі слідами перелому ОСОБА_2 , які знаходяться в камері сховищ речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, - повернути КНП «МКЛШНМД ім.проф. Мещанінова» ХМР.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь ХНДЕКЦ, код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/м.ХарСлобідськи/24060300, п/рахунок: UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ): 37999680, Банк: Казначейство України (ЕАП), за проведення автотехнічної експертизи № 7/1540/СЕ-20 від 16.11.2020 у сумі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн. 45 коп., судової автотехнічної експертизи № 7/1665СЕ-20 від 18.11.2020 у сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп., судової автотехнічної експертизи №

7/1769СЕ-20 від 24.11.2020 у сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп., судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/150-ІТ від 16.01.2021 у сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп., автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/5366-ІТ від 24.03.2021 у сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп., а всього 9970 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 45 коп.

Вирок може бути оскаржений через Московський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Прокурору та ОСОБА_1 копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Харченко А.М.