Рішення № 9999747, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 15/114пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитова Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01976625)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фіто-Лек” м. Харків (код ЄДРПОУ 21194014)

про визнання договору № 853 від 18.07.2008 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Китаєв А.В. за довіреністю № 1 від 05.04.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Фіто-Лек” м. Харків про визнання договору № 853 від 18.07.2008 р. недійсним.

Ухвалою суду від 07.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/114пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

До суду від позивача, Донецького комунального підприємства “Фармація”, 01.06.2010 р. надійшло клопотання без номеру та без дати, в якому позивач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник позивача або особа, яка виконує обов’язки керівника, у зв’язку з неможливістю попередньо визначеного представника позивача взяти участь в судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси Донецького комунального підприємства “Фармація” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Крім того, відсутність представника позивача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи є достатні документи для вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору між сторонами у даній справі є договір № 853 від 18.07.2008 р., який в завіреній копії був представлений позивачем до суду, на останній сторінці міститься запис „з протоколом розбіжностей”. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. При цьому від імені ДКП „Фармація” договір укладався директором Кривошеєвим О.Д., що діяв на підставі статуту, від імені ТОВ “Фіто-Лек” – президентом Куценко С.А., що діяв на підставі статуту, тобто уповноваженими особами укладати такі договори. Про відсутність повноважень цих осіб укладати спірний договір до суду не заявлялось, будь-яких доказів з цього питання не представлялося.

Підставою недійсності спірного договору позивач вважає той факт, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо порядку оплати отриманого товару, оскільки під час переговорів сторони нібито домовились про укладення договору з таким порядком проведення розрахунків, який передбачав би здійснення оплати переданого товару протягом не менше 60 календарних днів, тоді як фактично умовами спірного договору передбачена оплата з відстроченням платежу на 30 календарних днів.

Відповідач надав до суду відзив № 154 від 31.05.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує тим, що позивач поставлений відповідачем товар прийняв, підписавши видаткові накладні без будь–яких заперечень; здійснив часткову оплату отриманого товару, про що свідчать банківські виписки, призначенням платежу в яких вказана оплата за медикаменти згідно спірного договору. Завірені копії банківських виписок та видаткових накладних додані до відзиву. При цьому відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивач під час підписання спірного договору не скористався своїм правом надати протокол розбіжностей згідно ст. 181 ГК України із одночасним здійсненням письмового застереження про це у договорі. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду оригінал договору № 853 від 18.07.2008 р., на останній сторінці якого відсутній напис “з протоколом розбіжностей”. Представник відповідача зазначив, що протокол розбіжностей від позивача не отримував, що підтверджується протоколом судового засідання від 01.06.2010 р.

Позивач вимоги суду згідно ухвали про порушення провадження у справі № 15/114пд від 07.05.2010 р. щодо надання протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, або інший документ, що підтверджує таке узгодження, не виконав.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

З пункту 3.5 спірного договору вбачається, що товар оплачується шляхом передоплати або відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

При цьому позивач підписав договір № 853 від 18.07.2008 р. саме в такій редакції та скріпив підпис відбитком печатки. Сторони своїми фактичними діями підтвердили його виконання в частині отримання товару та здійснення його часткової оплати однією стороною (покупцем, позивачем у даній справі), та поставки товару іншою стороною (постачальником, відповідачем у даній справі). При цьому обидві сторони не заперечують факти поставки товару саме на виконання умов спірного договору. Таким чином, з боку як позивача, так і відповідача умови спірного договору виконувалися, будь-які докази, що викривають його оману при укладенні такого договору, судом не встановлені.

Постановою № 9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не довів належними доказами наявність умислу в діях відповідача; істотність значення обставин, щодо яких його нібито було введено в оману; сам факт обману. На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним спірного договору поставки необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 01.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя