Рішення № 99996988, 29.09.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/285/18

Провадження № 2/617/2/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

та відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області в загальному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у березні 2018 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . В обґрунтування позову зазначив, що 09 лютого 2018 року о 13 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 на вул. Соборній в м. Вовчанську Харківської області та не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості допустив зіткнення з належним йому автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Оскільки автомобіль не підлягає ремонту, вартість матеріального збитку становить 70000 грн. 00 коп. Він був змушений узяти у оренду інший автомобіль, за який сплатив 15000 грн. 00 коп. Йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у значних душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку із знищенням, пошкодженням його майна. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 85000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10900 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 13.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справа призначена до підготовчого судового засідання.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, надала відзив, в якому заперечила проти задоволення позову ОСОБА_2 з підстав того, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру спричиненої шкоди, оплати за оренду автомобіля, а моральна шкода не обґрунтована. Відсутній документ на підтвердження того, що ОСОБА_2 поніс витрати на правову допомогу. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, надав відзив, в якому заперечив проти задоволення позову ОСОБА_2 з підстав того, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру спричиненої шкоди, оплати за оренду автомобіля, а моральна шкода не обґрунтована. Відсутній документ на підтвердження того, що ОСОБА_2 поніс витрати на правову допомогу. Його цивільно-правова відповідальність на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»», однак ОСОБА_2 до страхової компанії не звертався. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» (далі – ПАТ «УСК КВІГ»).

Ухвалою суду від 25.02.2021 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце його проведення завчасно та належним чином. Представник позивача надав суду клопотання про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що 09.02.2018 року він керував автомобілем марки «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Соборній у м. Харкові. Оскільки була слизька дорога, то він не справився із керуванням та допустив зіткнення із автомобілем марки «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вказав, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПАТ «УСК КВІГ», однак у нього відсутні докази на підтвердження того, що він до теперішнього часу звертався до страхової компанії з приводу ДТП, а тому, оскільки зіткнення автомобілів відбулось з його вини, то відповідати за спричинену шкоду повинен саме він. Вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 , згідно експертного висновку дорівнює 12909 грн. 70 коп., а тому визнає позовні вимоги в частині стягнення із нього вказаної суми. Крім того вказав, що дійсно ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди внаслідок ДТП, на відшкодування якої не заперечує проти стягнення із нього 5000 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити. За проведення експертного дослідження він сплатив 2451 грн. 60 коп., а на правничу правову допомогу витратив 6900 грн. 00 коп.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надав суду письмові пояснення, згідно яких вказав, що отримання страхового відшкодування є правом потерпілого і реалізується шляхом волевиявлення із подання заяви про страхове відшкодування. ОСОБА_2 своїм правом на отримання страхового відшкодування не скористався, а тому у разі звернення до ПАТ «УСК КВІГ», у страховика будуть відсутні підстави для виплати страхового відшкодування. Просив проводити судовий розгляд за його відсутності.

Суд вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно постанови Вовчанського районного суду Харківської області від 28.02.2018 року, ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як встановлено судом, 09.02.2018 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 на вул. Соборній в м. Вовчанську Харківської області та не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України (т. 1 а.с. 7-9).

Власником автомобіля марки «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , а автомобіля марки «Toyota» державний номер НОМЕР_1 – ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 15, 16).

Згідно висновку експерта № 7740 від 07.12.2020 року, ринкова вартість автомобілю марки «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди 09.02.2018 року складає 38443 грн. 38 коп. Вартість матеріального збитку складає 12909 грн. 70 коп. (т. 2 а.с. 70-79).

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Toyota» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 застрахована у ПАТ «УСК КВІГ», що підтверджується полісом серії АК № 7489805 (т. 1 а.с. 182).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на вiдповiднiй правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страхових відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Як зазначено у висновках, наведених у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-VI від 01.07.2004 року у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Наявність вини в діях ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 09.02.2018 року, встановлена постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 28.02.2018 року і, відповідно до вимог ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 37 Законом України № 1961-VI від 01.07.2004 року, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, окрім іншого, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначив Пленум ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справи у п. 16 Постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Як зазначив під час судового розгляду ОСОБА_1 , він до теперішнього часу не звертався у встановленому порядку до страховика ПАТ «УСК КВІГ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 09.02.2018 року. Представник ПАТ «УСК КВІГ» у письмових поясненнях зазначив, що у разі звернення до страховика, у нього будуть відсутні підстави для виплати страхового відшкодування на теперішній час.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, повинно бути покладено саме на її завдавача – відповідача ОСОБА_1 .

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди спричинені збитки у розмірі 12909 грн. 70 коп., відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 7740 від 07.12.2020 року.

Позовні вимоги щодо стягнення витрат пов`язаних із орендою автомобіля, відповідно до договору оренди від 11.02.2018 року у сумі 15000 грн. 00 коп., суд вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано акт прийому-передачі вказаного автомобіля, як про це зазначено у п. 2.1 договору. Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач сплатив вказану суму.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

На підставі ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи з вимог розумності і справедливості, з урахуванням характеру дій відповідача ОСОБА_1 , який завдав шкоду майну ОСОБА_2 з необережності. Приймаючи до уваги зазначене, а також враховуючи позицію ОСОБА_1 , який визнав позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, що не порушує права, свободи чи інтереси інших (відмінних від відповідача) осіб, розмір компенсації моральної шкоди призначається судом в 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви 704 грн. 80 коп. Судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. визначається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 17909 грн. 70 коп. (12909 грн. 70 коп. + 5000 грн. 00 коп.), що складає 19,9 % від 90000 грн. 00 коп.), відповідно сума судового збору становить 140 грн. 26 коп. (19,9 % від 704 грн. 80 коп.).

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 140 грн. 26 коп. підлягають віднесенню на рахунок держави.

Крім того, позивачем та відповідачем ОСОБА_1 були понесені витрати по сплаті за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 7740 від 07.12.2020 року у розмірі 4903 грн. 20 коп. по 2451 грн. 60 коп. кожним (т. 2 а.с. 61, 62).

Витрати ОСОБА_1 по сплаті за проведення вказаної експертизи в розмірі 2451 грн. 60 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 17909 грн. 70 коп. (12909 грн. 70 коп. + 5000 грн. 00 коп. = 17909 грн. 70 коп., що складає 19,9 % від 90000 грн. 00 коп.), відповідно сума витрат на проведення експертизи 1963 грн. 70 коп. (80,1 % від 2451 грн. 60 коп.).

Витрати ОСОБА_2 по сплаті за проведення вказаної експертизи в розмірі 2451 грн. 60 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 17909 грн. 70 коп. (12909 грн. 70 коп. + 5000 грн. 00 коп. = 17909 грн. 70 коп., що складає 19,9 % від 90000 грн. 00 коп.), відповідно сума витрат на проведення експертизи 487 грн. 87 коп. (19,9 % від 2451 грн. 60 коп.).

За таких обставин з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати по сплаті на проведення експертизи в розмірі 1475 грн. 83 коп.(1963 грн. 70 коп. – 487 грн. 87 коп.).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Приписами ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Під час розгляду справи в суді представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснювала адвокат Яковлєва Л.І. на підставі Угоди № 3-ц від 30.10.2018 року про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 164).

Вартість таких послуг становить 6900 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним детальним описом (т. 1 а.с. 178).

Під час розгляду справи в суді представництво інтересів позивача ОСОБА_2 здійснював адвокат Хуторненко Е.В. на підставі Договору від 12.03.2018 року про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 19).

Вартість таких послуг становить 10900 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним протоколом узгодження розцінок (т. 2 а.с. 96).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 6900 грн. 00 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 17909 грн. 70 коп. (12909 грн. 70 коп. + 5000 грн. 00 коп. = 17909 грн. 70 коп., що складає 19,9 % від 90000 грн. 00 коп.), відповідно сума витрат на професійну правничу допомогу 5526 грн. 90 коп. (80,1 % від 6900 грн. 00 коп.).

Витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в розмірі 10900 грн. 00 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 17909 грн. 70 коп. (12909 грн. 70 коп. + 5000 грн. 00 коп. = 17909 грн. 70 коп., що складає 19,9 % від 90000 грн. 00 коп.), відповідно сума витрат на професійну правничу допомогу 2169 грн. 10 коп. (19,9 % від 10900 грн. 00 коп.).

За таких обставин з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3357 грн. 80 коп. (5526 грн. 90 коп. – 2169 грн. 10 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 12909 грн. 70 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього 17909 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 140 грн. 26 коп. віднести на рахунок держави.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (м. Харків, вул. Бакуліна, 18) повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 140 (сто сорок) грн. 26 коп., сплачені в якості судового збору за квитанцією № 18GO53464 від 12.03.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 3357 грн. 80 коп. та витрати по сплаті на проведення експертизи 1475 грн. 83 коп., а всього 4833 (чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн. 63 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Представник позивача – Хуторненко Едуард Валерійович, адвокатське об`єднання «Адвокатське агентство СТАТУС», місцезнаходження за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79 оф. 2, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1136 від 15.12.2003 року.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Представник відповідача – Овчаренко Сергій Миколайович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4685 від 10.06.2014 року, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Представник відповідачів – ОСОБА_5 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»», адреса місця знаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ 24175269.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_6 .

Суддя -