Ухвала суду № 99996236, 30.09.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4384/21

Провадження № 2-з/206/73/21

У Х В А Л А

30 вересня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Кушнірчука Р.О., при секретарі Ільїній І.М., розглянувши в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрозд К.Т. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС», третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -

в с т а н о в и в:

28 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Одночасно з пред`явленням позову, представник позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрозд К.Т. звернулась до суду із заявою про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначено, що державна реєстрація права власності на вказане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» відбулась з порушенням чинного законодавства, реєстраційна справа не містить письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, порушено мораторій на звернення стягнення на іпотечне майно, а тому відповідач маючи зареєстроване за собою право власності на вказаний будинок може безперешкодно продати його, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів.

Згідно роз`яснень даних в п.4 цієї постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, всупереч наведеним вище нормам, представник позивача не надала суду жодних доказів на підтвердження факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, належним чином не обґрунтувала вимоги щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, при цьому не навела переконливих обставин того, що не вжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, а тільки зробила власні припущення, що відповідач може здійснити відчуження належного йому майна, проте доказів про намір останнього це зробити – суду не надано.

Крім того, з копії паспорту позивача вбачається, що він зареєстрований та проживає у спірному будинку, тому у разі здійснення відповідачем дій щодо продажу будинку позивач буде обізнаний про це, оскільки відчуження нерухомого майна відбувається на договірних засадах і за загальним правилом укладанню угоди передує огляд майна потенційним покупцем.

Зважаючи на викладені обставини та приймаючи до уваги, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, суд вважає, що заява про забезпечення позову - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149 - 154, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрозд К.Т. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС», третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя : Кушнірчук Р.О.