Рішення № 9999561, 03.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.10 р.                     Справа № 38/108                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез, Донецька область

про стягнення суми основного боргу за договором поставки вугільної продукції №1592 від 18.12.2009р. у розмірі 87958,44грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Козаренко Н.Ю. за дов. №9 – 377 від 24.03.2010р.

від відповідача: Сапетний С.О.- за дов. №1-04/01-23 від 12.01.2010р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез, Донецька область про стягнення суми основного боргу за договором поставки вугільної продукції №1592 від 18.12.2009р. у розмірі 87 958,44грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №1592 від 18.12.2009р., додаток №1 до договору поставки №1592 від 18.12.2009р. (специфікація), акт приймання-передачі вугільної продукції, рахунок-фактуру, претензію №34-ю-2010 від 12.03.2010р., акт звірки розрахунків станом на 31.12.2009р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

30.04.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання №73-ю-2010 від 29.04.2010р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з відпусткою представника.

Клопотання судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

19.05.2010р. відповідач надіслав на адресу господарського суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив суду, що станом на 01.04.2010р. в бухгалтерському обліку ОП “Шахта Прогрес” ДП “Торезантрацит” рахується кредиторська заборгованість перед ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” у сумі 87 958,44грн. та яку відповідач визнає у повному обсязі.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

28.05.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/2817 від 26.05.2010р., з якого вбачається, що станом на 26.05.2010р. Державне підприємство “Торезантрацит” м.Торез (ідентифікаційний код 32366906) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: Донецька область, 86600, м.Торез, вул.Енгельса,88. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою позивача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2009р. між Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (за договором – постачальник, далі – позивач) та Державним підприємством “Торезантрацит” м.Торез, (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки №1592 (далі – Договір), згідно до п.1.1 якого постачальник на умовах, передбачених договором, зобов’язався передати (поставити) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля).

Покупець зобов’язується прийняти вугілля та оплатити його вартість (п.1.2).

Найменування, загальна кількість вугілля, який підлягає поставці, його асортимент, розмір кусків встановлюється сторонами у специфікації. Сторони узгоджують, що протягом строку дії договору можуть бути підписані інші специфікації на поставку вугілля, які будуть невід’ємними частинами договору (п.2.1).

При поставці допускаються відхилення від узгодженої кількості вугілля, який підлягає поставці у межах (+/-)5% (п.2.2 договору).

Розділом 3 договору сторони визначили строки, порядок і базисні умови поставки вугілля.

Строки поставки вугілля встановлюються сторонами у специфікаціях до договору (п.3.1).

Специфікації і додаткові угоди до договору, підписані сторонами є його невід’ємною частиною (п.11.1).

Постачальник зобов’язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних напіввагонах (далі-вагонах) по реквізитах, зазначених покупцем у договорі і додаткових угодах або специфікаціях до договору, на умовах поставки “FCA”-станція відправника. Оплата залізничного тарифу за рахунок покупця (п.3.2).

Розділом 6 договору сторони визначили ціну вугілля та порядок розрахунків.

Так, розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом 100% передплати грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 3 днів з моменту виставленого рахунку постачальником (п.6.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (дата початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов’язань, обумовлених договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2009р., у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов’язань, датою закінчення строку дії договору є дата повного і належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань за договором (п.10.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір поставки № 1592 від 18.12.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Додатком №1 до договору поставки №1592 від 18.12.2009р. (Специфікація) сторони визначили кількість вугілля, асортимент, найменування вугілля, розмір кусків, вантажовідправника, сировину базу, місяць поставки - грудень, загальну кількість вугілля-140тон та граничні якісні показники згідно технічним умовам ТУ У 10.1-23472138-193:2006. Крім того, сторони зазначили ціну на вугілля марки Г 0-100, яка встановлюється на рівні 600грн. з ПДВ за 1 тону, при розрахункових показниках якості: зольність –23,0%, волога-8,9%.

Додаток №1 до договору поставки №1892 від 18.12.2009р. (Специфікація) є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору поставки № 1592 від 18.12.2009р. та специфікації до нього позивач у грудні 2009р. здійснив поставку вугілля відповідачу у кількості 138тон на загальну суму 87 958,44грн.

Вказана продукція отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі вугільної продукції за договором №1592 від 18.12.2009р., рахунком-фактурою №1040 від 29.12.2009р., посвідченням якості №3080 від 21.12.2009р., квитанцією про приймання вантажу №52166568 та виставленим на оплату рахунком №1040 від 29.12.2009р.

Акт приймання-передачі має посилання на договір №1592 від 18.12.2009р., підписаний керівниками підприємств без зауважень та скріплений печатками.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за договором №1592 від 18.12.2009р. станом на 31.12.2009р, з якого вбачається, що заборгованість станом на 31.12.2009р. складає 87 958,44грн. Акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару в грудні 2009року на загальну суму 87 958,44грн.

Відповідач оплату товару, отриманого відповідно до договору №1592 від 18.12.2009р. не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 87 958,44грн., та яку відповідач визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

12.03.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №34-ю-2010, в якій пропонував останньому оплатити вартість переданого у власність вугілля у розмірі 87958,44грн. шляхом перерахування суми на поточний рахунок позивача. Претензія отримана відповідачем 15.03.2010р. але залишена без розгляду та реагування.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не розрахувався з позивачем за поставлене вугілля, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 87 958,44грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №1592 від 18.12.2009р., додаток №1 до договору поставки №1592 від 18.12.2009р. (специфікація), акт приймання-передачі вугільної продукції, рахунок-фактуру, претензію №34-ю-2010 від 12.03.2010р., акт звірки розрахунків станом на 31.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.5 договору, розрахунки здійснюються покупцем шляхом 100% передплати грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 3 днів з моменту виставленого рахунку постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок був виставлений покупцю 29.12.2009р., але в обумовлені договором строки не був оплачений.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки, 12.03.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №34-ю-2010, в якій пропонував останньому оплатити вартість переданого у власність вугілля у розмірі 87958,44грн. шляхом перерахування суми на поточний рахунок позивача. Претензія отримана відповідачем 15.03.2010р. але залишена без розгляду та реагування.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений товар, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 87958,44грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез, Донецька область про стягнення суми основного боргу за договором поставки вугільної продукції №1592 від 18.12.2009р. у розмірі 87 958,44грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез, Донецька область (86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса,88, п/р 260041881980 в АБ “УкрБізнесБанк” м.Донецьк, МФО 334969, ЄДРПОУ 32366906) на користь Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (83000, м.Донецьк, вул.Артема,63, п/р 26003000527001 у філії Донецька Дирекція АТ “Індекс-банк”, МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) заборгованість у розмірі 87 958,44грн., держмито у сумі 879,58грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 03.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя