Рішення № 99993033, 30.09.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/551/21

2-а/154/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовною заявою до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 19.09.2018 його визнано винуватим у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 69819,09 гривень.

Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки він не вчиняв даного правопорушення. Для проведення митного оформлення транспортного засобу він надав документи в яких зазначено вартість транспортного засобу - 4010 євро.

На підставі поданих документів було сплачено митні платежі в сумі 37699,84 гривні.

Твердження митного органу про те, що він при декларуванні транспортного засобу він вчинив дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів в сумі 23273,03 гривні, шляхом подання митному органу в митній декларації неправдивих відомостей не підтверджується жодними доказами.

Просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною, скасувати постанову від 19.09.2018 в справі про порушення митних правил № 4427/20500/18 та закрити провадження у справі.

09.04.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про порушення митних правил. У даному відзиві відповідач зазначає, що відповідно до митної декларації типу ІМ40ДЕ №205020003/2016/001526 від 14.06.2016 року проведено митне оформлення товару « Моторний транспортний засіб для перевезення вантажів марки «Renault» модель «Master» номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 3, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, який відповідно до рахунку фактури (invoice) від 01.06.2016 №0134/11/06/2016 слідував з компанії «Bentcross Sales LP», Ѕ 35 Taits Lane Dundee DD 2 1DZ Scotland UK до ТЗОВ «Інсайдер 15» 43025, вул. Словацького, 30, оф.3, м. Луцьк, Волинська область, Україна ЄДРПОУ 0039963059.

До митного оформлення зазначеного громадянином ОСОБА_1 , який станом на 14.06.2016 року працював директором ТзОВ «Інсайдер 15», через декларанта ФОП ОСОБА_2 , було подано рахунок-фактуру (invoice) від 01.06.2016 №0134/11/06/2016, де вартість товару становить 4010 Євро.

Відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №205020003/2016/0015526 від 14.06.2016 та службової записки управління адміністрування митних платежів від 31.07.2018 №985/03-70-19-03-25, рівень митної вартості товару заявлений декларантом за резервним методом згідно ст. 64 МКУ становить 112960,86 грн.

За митне оформлення транспортного засобу, при його митній вартості 112960,86 грн., було сплачено 37699,84 гривень митних платежів.

За результатами перевірки було встановлено, що «Моторний транспортний засіб для перевезення вантажів марки «Renault» модель «Master» номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 3, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012 був відповідно до рахунку-фактури від 11.06.2016 року серії VSM №0000302, за експортною декларацією №16LTKR1000EK0357B7 від 11.06.21016 року був проданий компанією UAB «VESEMA» (Литва) ОСОБА_3 (вул. Бабушкіна, 16, м. Умань, Черкаська область, Україна) за ціною 660 Євро, що за курсом НБУ станом на 14.06.2021 року становить 185689,09 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 під час митного оформлення вище вказаного транспортного засобу вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 23273,03 грн., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості. За таких обставин, вважає що постанова у справі про порушення митних правил винесена правомірно та відповідає вимогам закону, а тому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, однак подали заяви в якій позовні вимоги просять задовольнтити та проводити розгляд справи у їхній відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, не повідомив суд про причину неявки, не подавав клопотань про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 19.09.2018 постановою у справі про порушення митних правил № 4427/20500/18 позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 69 819,09 гривень.

Із вказаної постанови вбачається, що підставою накладення на позивача стягнення стало вчинення ОСОБА_1 під час митного оформлення товару транспортного засобу марки «Рено» дій спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів в сумі 23273,03 гривні, шляхом подання в митній декларації №UA205020003/2016/001526 від 14.06.2016 неправдивих відомостей щодо відправника та одержувача товару, неправдивих відомостей необхідних для визначення митної вартості товару (вартості транспортного засобу).

Ч.1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За диспозицією статті 485 МК України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини.

Судом встановлено, що митне декларування транспортного засобу марки «Renault» модель «Master» здійснював декларант ОСОБА_2 та для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу подав електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № №UA205020003/2016/001526 від 14.06.2016 та рахунок-фактуру від 01.06.2016 № 0134/11/06/2016, відповідно до якого вартість товару становить 4010 Євро.

За митне оформлення даного транспортного засобу було сплачено митні платежі в загальній сумі 37 699,84 гривні.

Листом ДФС України від 10.07.2018 до Волинської митниці ДФС надійшло звернення митних логанів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на територію України та митного оформлення вантажного автомобіля «Renault» модель «Master».

За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення встановлено, що вантажний автомобіль марки «Renault» модель «Master» відповідно до рахунку-фактури від 11.06.2016, за експортною декларацією від 11.06.2016 був проданий громадянину ОСОБА_3 за 6600 Євро, а тому ОСОБА_1 повинен був сплатити митні платежі в сумі 60 972,87 гривні.

Відповідач зазначає, що різниця між сплаченими митними платежами та митними платежами, які необхідно було сплатити становить 23 273,03 гривні.

На підставі отриманої інформації відповідач дійшов висновку, що при розмитненні даного автомобіля у митній декларації зазначено неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, неправдиві відмості необхідні для визначення митної вартості товару.

Згідно з ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст.264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Статтею 54 МК України передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до положень ст. 345 цього Кодексу документальна перевірка - це

сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.

Згідно з ст. 352 цього Кодексу для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 495 цього Кодексу доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Також відповідно до положень ст. 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що під час здійснення митного оформлення вищевказаного автомобіля декларант надав рахунок - фактуру від 01.06.2016 № 0134/11/06/2016.

Зокрема із даного документа вбачається, що вартість даного транспортного засобу становить 4010 Євро.Зазначено, що даний автомобіль слідував із «Bentcross Sales LP», Ѕ 35 Taits Lane Dundee DD 2 1DZ Scotland UK до ТЗОВ «Інсайдер 15» 43025, вул. Словацького, 30, оф.3, м. Луцьк, Волинська область, Україна.

Таким чином, під час здійснення митного оформлення вищевказаного автомобіля декларант вказав вартість транспортного засобу, відправника та одержувача товару, виходячи з рахунку-фактури.

Інших документів, котрі б давали декларанту об`єктивні підстави вказати іншу вартість транспортного засобу, назву відправника та одержувача товару, на день митного оформлення не було.

Також суж звертає увагу, що при проведенні митного оформлення 14.06.2016 ніяких порушень зі сторони ОСОБА_1 не вбачалось, відповідач провів митне оформлення за наданими документами і не виникало жодних сумнівів щодо поданих документів. Також відповідачем не направлялись запити про підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що саме на день митного оформення існували документи, які б давали декларанту об`єктивні підстави вказати іншу вартість транспортного засобу, назву відправника та одержувача товару, ніж ті, що зазначені у митній декларації та свідчать про умисел на заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, характеризуються умисною (активною) формою вини, зокрема, у спірному випадку - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Однак як встановив суд, при здійсненні митного оформлення відомості про відправника, одержувача та вартість транспортного засобу вказані декларантом на підставі рахунку-фактури №0134/11/06/2016, які були надані митному органу.

З наведеного слідує, що при здійсненні митного оформлення автомобіля позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на зменшення розміру митних платежів за розмитнення зазначеного вище автомобіля.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, не встановив і не довів належними доказами наявності саме в діях позивача складу зазначеного порушення і наявності його вини.

Позивачем не вчинено жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони даного правопорушення, оскільки суб`єктивна сторона такого характеризується прямим умислом, якого у позивача не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, оскільки він не вчиняв жодних дій і у нього не було жодного умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а рішення про притягнення позивача до відповідальності є необґрунтованим, прийняте за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Із оскаржуваної постанови встановлено, що вона винесена 19.09.2018 року.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував дану постанову від відповідача і дізнався про дане рішення 03.02.2021 року.

Відповідач не надав суду жодних доказів, котрі б спростували дані доводи позивача, не надав доказів, що дана постанова дійсно була надіслана позивачу та він її отримав, або дізнався про її зміст у інший спосіб.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся із позовом 15.02.2021 року, оскільки останній день подання позову припадав на вихідний день, тому останнім днем подання позовної заяви є 15.02.2021.

Оскільки позивач не знав про наявність даної постанови і дізнався про неї лише 03.02.2021 року, що не спростовано жодними доказами відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, котрий відповідно до ст. 121 КАС України слід поновити.

Враховуючи, що ч. 3 ст. 286 КАС України визначений перелік рішень, які за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право ухвалити і даною нормою не передбачено визнання судом протиправною постанову суб`єкта владних повноважень, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги у визнанні протиправною постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 20, 77, 121, 244-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Поновити позивачу строк звернення до суду.

Адміністративну позовну заяву задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил №4427/20500/18 від 19.09.2018 року винесену в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацьким Є.С. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук