Постанова № 9999257, 09.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.06.10 09 год. 55 хв.Справа №2а-1427/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

< суддів ><<- >><Суддя >;

Суддів:- Плієвої Н.Г.,

- Майсак О.І.,

при секретарі: - Мамедової Е.С.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідачів не зявилися,

третіх осіб не зявилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1);< Список ><Позивач в особі >доДержавної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021);Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014);< Список ><Відповідач в особі >

треті особи- Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95003);

- Севастопольський апеляційний адміністративний суд (вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011);

- Кабінет Міністрів України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ-8, 01008);

- Міністерство фінансів України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ-8, 01008);

про проведення видатків та стягнення заборгованості,

Обставини справи:

17.05.2010 р. ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України про зобовязання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у сумі 226269,74 грн. для виплати позивачеві; стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача 226269,74 грн. заборгованості з щомісячного грошового забезпечення за 2005-2009 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18 травня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1427/10/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18 травня 2010 р. закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не зявився, але до початку судового засідання надав суду, через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Севастополя, клопотання (вх. № 3527 від 09.06.2010 р.) у якому позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити, справу розглянути за його відсутністю.

Державне казначейство України явку повноважних осіб у судове засідання не забезпечили, але до судового засідання надало суду, через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Севастополя, письмове заперечення на позовну заяву (вх. № 3442 від 07.06.2010 р.), у якої відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, вважає що не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача, крім того вказував, що позивачем пропущено строк звернення до суду відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від Міністерства Фінансів України 07.06.2010 р. за вх. № 3438 до Окружного адміністративного суду міста Севастополя також надійшло письмове заперечення на позовну заяву, у якої третя особа заперечує проти задоволення адміністративного позову з підстав вказаних у запереченні та вказує, що у Державному бюджеті на 2010 р. не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

27.05.2010 р. Севастопольським апеляційним адміністративним судом було надано до суду, через канцелярію Окружного адміністративного суду за вх. № 3113 від 27.05.2010 р. лист, яким третя особа просить розглянути адміністративну справу № 2а-1427/10/2770 за її відсутністю.

Державною судовою адміністрацією України та Господарським судом Автономної Республіки Крим явку повноважних осіб до суду не забезпечено, ухвали Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.05.2010 р. не виконано, письмового відзиву на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не надано, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, відповідачів та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 26 квітня 2000 р. № 626/2000 позивача призначено строком на пять років на посаду судді арбітражного суду Автономною Республіки Крим, Постановою Верховної Ради України “Про обрання суддів” від 19 травня 2005 № 2585-IV позивача обрано на посаду судді місцевого господарського суду Автономної Республіки Крим безстроково, Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»від 17 листопада 2005 р. № 3113-IV та наказу голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007 р. № 6-К про призначення на посаду судді Дадінської Т.В. позивача обрано безстроково на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2010 року № 12 ОСОБА_4 дійсно з 27.08.2007 року і по цей час працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду (а.с. 21).

Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України “Про статус суддів” судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частин 7, 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, серед іншого, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 "У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)" зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України «Про статус суддів»свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.

Таким чином, згідно із Конституцією України та Законом України «Про статус суддів»позивач має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Тобто, відповідно до норм вказаного Закону, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.

Кабінетом Міністрів України 30.06.2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надана зворотна дія в часі: з 01.06.2005.

На підставі цього нормативного акту з 01.06.2005 року Голові, першому заступнику Голови та заступнику Голови Верховного Суду України підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.

Лише 03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою підвищено їм посадові оклади - пропорційно до окладів Голови та заступників Голови Верховного Суду України, однак набрання чинності цієї постанови було визначене, згідно з пунктом 5 цієї постанови, на майбутнє - з 01.01.2006. Тобто впродовж семи місяців судді отримували заробітну плату менше, ніж встановленої законом.

Постановою Кабінету Міністрів України постанову від 03.09.2005 р. № 865 “Про оплату праці суддів” (з 01.03.2008 назву постанови викладено у наступній редакції - “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”) затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.

Згідно з додатком 4 до вказаної постанови посадовий оклад судді апеляційного суду у місті Севастополі становить 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною першої статті 3 Закону України “Про оплату праці” визначено поняття мінімальної заробітної плати це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Загальновідомим фактом, який не потребує доведення є те, що за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року мінімальний розмір заробітної плати неодноразово підвищувався.

Кабінетом Міністрів України 31 грудня 2005 року прийнято постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” № 1310. Серед іншого, вказану постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Пункт 41 постанови № 865 визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 і набрала законної сили.

Згідно з довідкою Господарського суду Автономної Республіки Крим № 4-12.1-45 від 20.10.2008 (арк. с. - 8) року сума донарахованої плати за період з 01 червня по 31 грудня 2005 р. складає 46413,24 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування. Згідно з довідкою Господарського суду Автономної Республіки Крим № 4-12.1-13 від 06 травня 2010 р. (арк. с. - 9) сума донараховної заробітної плати за період з 01.01.2006 р. по 23.08.2007 р. складає 11668,77 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування. Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного адміністративного суду № 16414 від 30.04.2010 р. (арк. с. - 17) сума донараховної заробітної плати за період з 27 серпня по 31 грудня 2007 р. складає 26174,03 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування. Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного адміністративного суду № 16112 від 29.04.2010 р. (арк. с. - 18) сума донараховної заробітної плати за період з 01 січня по 31 грудня 2008 р. складає 68184,72 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування. Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного адміністративного суду № 06117 від 29.04.2010 р. (арк. с. - 19) сума донараховної заробітної плати за період з 01 січня по 31 грудня 2009 р. складає 73828,98 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування.

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем в період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2009 року становить 226269,74 грн. (46413,24 грн. + 11668,77 грн. + 26174,03 грн. + 68184,72 грн. 73828,98 грн.) без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування.

Відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій України”, Положення про Державну судову адміністрацію України Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 року здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, при розгляді справи “Кечко проти України”(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення суддям є чинними, не зупинені та не змінені, тому позивач має право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання грошового забезпечення не залежить від наявності бюджетного фінансування, а має безумовний характер.

За таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості у розмірі 226269,74 грн. на користь позивача підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 226269,74 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобовязання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету “Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлені бюджетні видатки за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” на 9500,0 тис. грн.

Стосовно строку звернення до суду, про пропущення якого вказується у запереченні відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то застосуванню підлягають строки звернення до суду, визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 цього Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 11.06.2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 226269,74 грн. (двісті двадцять шість тисяч двісті шістдесят девять грн. 74 коп.) для виплати судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Дадінській Тамарі Вікторівні.

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Дадінської Тамари Вікторівни (вул. Блюхера, 11, кв. 12-А, м. Севастополь, ідентифікаційний номер 2371604365) 226269,74 грн. (двісті двадцять шість тисяч двісті шістдесят девять грн. 74 коп.) заборгованості з щомісячного грошового забезпечення за 2005 -2009 роки.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >