Рішення № 99991795, 09.09.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1015/21

Провадження № 2-а/587/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського УПП в Сумській області інспектора молодшого лейтенанта поліції Єрмоленка Дениса Олеговича, 1 батальйон, 4 рота про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського УПП в Сумській області інспектора молодшого лейтенанта поліції Єрмоленка Дениса Олеговича, 1 батальйон, 4 рота про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що відносно нього поліцейським УПП в Сумській області була винесена постанова за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 25 травня 2021 року, керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту позначеного дз 5.45 Початок населеного пункту, рухався зі швидкістю 82 км/год, що на 32 км/год більше дозволеної швидкості, чим порушив п 12.5 ПДР України. Вважав постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки перед зупинкою, під час руху він спостерігав, як відповідач тримав в руці прилад зовні схожий на прилад для вимірювання швидкості автомобіля, направляючи його в сторону дороги. Після зупинки відповідач показав йому дані з цього приладу, однак не надав інформації на який прилад було здійснено замір швидкості, його технічні характеристики, допустимі похибки при вимірюванні, вимоги до умов вимірювання, документи щодо сертифікації та повірки. Крім того, відомості про прилад фіксації швидкості авто не занесені до Протоколу, як доказ перевищення ним швидкості руху транспортного засобу, протокол не містить жодних посилань на нього, як і на будь які інші докази, крім протоколу позивач не отримав копії жодного документу, передбаченого статтею 251 КУпАП. Тому, не маючи інформації про прилад вимірювання, він не володіє інформацією чи дозволений законодавством пристрій використовував відповідач, чи повірений даний пристрій, яку похибку і в яких умовах може давати. Також позивач зазначив, що відповідач не надав доказів свого перебування в межах дії знаку про здійснення фіксації (дорожній знак «5.70») під час вимірювання швидкості руху автомобіля, яким він керував. Позивач наполягає, що він керував транспортним засобом поза межами населеного пункту, де дозволена швидкість 90 км/год.. Просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що підстав для скасування постанови немає, вона складена відповідно закону, факт вчинення правопорушення зафіксований засобами відеофіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У відповідності з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Судом встановлено, що 25 травня 2021 року відповідачсклав відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої 25 травня 2021 року о 12 год. 32 хв. в м. Суми по вул. Роменська той керував транспортним засобом Рено Меган, д.н. НОМЕР_1 , в межах населеного пункту, позначеного дз 5.45 Початок населеного пункту, рухався зі швидкістю 82 км/год, що на 32 км/год більше дозволеної швидкості, чим порушив п. 12.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв`язку з допущеним позивачем адміністративним правопорушенням працівником органу Національної поліції була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови про адміністративне правопорушення від 25.05.2021 року (а.с.4).

Разом з тим, позивач факт вчинення правопорушення категорично заперечує, пояснюючи, що 25 травня 2021 року, виїхавши з вулиці Роменської він прямував по автодорозі Суми - Київ на автомобілі Рено Меган, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений відповідачем за нібито порушення швидкісного режиму в населеному пункті. Перед зупинкою, під час руху він спостерігав, як відповідач тримав в руці прилад зовні схожий на прилад для вимірювання швидкості автомобіля, направляючи його в сторону дороги. Після зупинки відповідач показав йому дані з цього приладу, однак не надав інформації на який прилад було здійснено замір швидкості, його технічні характеристики, допустимі похибки при вимірюванні, вимоги до умов вимірювання, документи щодо сертифікації та повірки, адже ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу утримування інспектором поліції приладу в руках, він може бути закріпленим на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Крім того, відомості про прилад фіксації швидкості авто не занесені до Протоколу, як доказ перевищення ним швидкості руху транспортного засобу, протокол не містить жодних посилань на нього, як і на будь які інші докази, крім протоколу позивач не отримав копії жодного документу, передбаченого статтею 251 КУпАП. Також відповідач не надав доказів свого перебування в межах дії знаку про здійснення фіксації (дорожній знак «5.70») під час вимірювання швидкості руху автомобіля, яким він керував. Позивач зазначає, що на виїзді з м. Суми та на в`їзді до м. Суми відсутні дорожні знаки 5.45 «Початок населеного пункту» та 5.46 «Кінець населеного пункту», проїхавши разом з відповідачем на вказане ним місце було встановлено, що знак відсутній, але проігнорувавши даний факт, відповідач все одно виніс постанову про адміністративне правопорушення, аргументуючи це тим, що знак колись стояв на тому місці. Позивач наполягає, що він керував транспортним засобом поза межами населеного пункту, де дозволена швидкість 90 км/год., тому правил дорожнього руху не порушував, встановлену швидкість руху не перевищував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з положеннями статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. {Стаття 251 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1369-12від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008}.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідачем суду був наданий відеозапис даного правопорушення, який, на думку суду, з належною достовірністю не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 даного правопорушення, а саме не вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту позначеного дз 5.45 Початок населеного пункту, перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год.

Отже, суду не надано безперечних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , в постанові по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зазначені відомості про вимірювача швидкості транспортних засобів, тому за зазначених обставин постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 254-258, 288 КУпАП України, ст.ст.8,9.17,19,ч.2 72, 159-163,167 КАС України, Рішенням Конституційного Суду від 26.05.2015 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області молодшого лейтенанта поліції Єрмоленка Дениса Олеговича, що полягали у винесенні постанови серії ЕАН № 4257818 від 25 травня 2021 року.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4257818, винесену 25 травня 2021 року інспектором роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області молодшим лейтенантом поліції Єрмоленком Денисом Олеговичем стосовно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя О.А.Степаненко