Ухвала суду № 99990693, 28.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 711/9604/2012

Провадження № 6/307/105/21

УХВАЛА

28 вересня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК ФОРТ» звернулося до суду з вищевказаною заявою.

Посилається на те, що 23.01.2013 Тячівський районний суд ухвалив рішення по справі № 711/9604/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2006/840-МК/78 від 05.10.2006 на користь ПАТ «КБ «Надра».

П`ятого липня дві тисячі двадцять першого року цим же судом було постановлено ухвалу, якою замінено ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ» у цивільній справ № 711/9604/2012 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника відсутні.

Відповідно до частини 4 статті Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби були зобов`язані повернути виконавчий документ стягувачу, однак згідно з актом ПАТ «КБ «Надра» про втрату виконавчих листів, оригінали виконавчих документів втрачені. Таким чином, ПАТ «КБ «Надра» не міг передати ТОВ «ФК ФОРТ» оригінал виконавчого документа.

За таких обставин, місце знаходження оригіналу виконавчого документу невідоме, оскільки такий ні в органі виконавчої служби, ні в розпорядженні кредитора не перебуває.

Разом з тим, стягувачем був пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання через перебування ПАТ «КБ «Надра» в процедурі ліквідації.

Постановою правління Національного Банку України від 10.02.2009 № 59 призначено тимчасову адміністрацію у ВАТ «КБ «Надра» строком на один рік. Постановою правління НБУ за № 30 від 11.02.2011 в ПАТ «КБ «Надра» продовжено тимчасову адміністрацію.

Частиною 6-1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 22.12.2011 був передбачений обов`язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Частина 3-1 статті 49 цього ж Закону в редакції від 28.12.2014 передбачала, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі прийняття Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

4 червня 2015 за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра».

Відповідно до положень п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» банк, в якому запроваджено процедуру ліквідації, не має можливості стягувати заборгованість в порядку пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» унеможливив пред`явлення виконавчого листа до виконання, що й призвело до пропущення процесуальних строків. Поновлення процесуального строку ТОВ «ФК «ФОРТ», що був пропущений через перебування первісного кредитора на стадії ліквідації, де було прийняте рішення про початок процедури тимчасової адміністрації, неможливість пред`явлення виконавчого документа в межах строку, в силу норм Закону України «Про виконавче провадження», що виключає наявність ТОВ «ФК «ФОРТ» як правонаступника банку, є поважною причиною пропуску такого строку, а також є підставою для поновлення такого строку.

Представник заявника просить розглянути заяву в його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, а тому суд розглядає заяву за їх відсутності, так як у відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши вказану заяву суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 23.01.2013 Тячівським районним судом ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість у розмірі 5659.93 долари США, що еквівалентно 45239.82 гривень та 542.40 грн судових витрат.

Рішення набрало законної сили 4.02.2013 року.

Актом складеним між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 04.08.2020 стверджено, що під час ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Надра» виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 був втрачений, у зв`язку з зміною керівництва банку, закриттям територіальних відділень банку та звільнень всіх місцевих співробітників, що здійснювали судовий розгляд кредитних справ.

Із сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що за результатами пошуку, - ОСОБА_1 -, станом на 11.08.2021 виконавчих проваджень не виявлено.

За статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до стст. 15 та ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, стст. 78, 79, ч. 2 ст. 80, чч. 1, 5, 6ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Первісний стягувач ПАТ «КБ «Надра» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 у примусовому порядку 4.02.2013, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до вимог статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Доказів переривання строку пред`явлення виконавчого листа про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 до виконання матеріали справи не містять, а тому до нього застосовується однорічний строк пред`явлення його до виконання, який сплив на початку 2014 року, тобто до початку ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Надра».

Всі наступні нові кредитори (правонаступники), які набули право вимоги за вказаним виконавчим листом несли ризик як виконання рішення суду боржником перед первісним стягувачем, так можливість реалізувати його на власну користь, зокрема ТОВ «ФК Форм».

З початку 2017 року діє автоматизована система виконавчих проваджень, яка надає стягувачам можливість простежити хід виконавчих проваджень щодо поданих до виконавчої служби виконавчих листів.

Також, на момент набуття ТОВ «ФК Форм» права вимоги, останнє могло скористатися й іншими комп`ютерними програми, що забезпечують збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження: Єдиним реєстром боржників (https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), Вебпорталом «Он-лайн будинок юстиції» (https://online.minjust.gov.ua/), сервісом державних послуг «ДІЯ» (https://diia.gov.ua/).

Статтею 433 ч. 2 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підстави пропуску пред`явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 до виконання - початок ліквідаційної процедури первісного стягувача – суд не вважає поважними.

Відповідно до п.17.4. розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявник звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, підстави для поновлення цього строку відсутні, отже відсутні і підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

За таких обставин, керуючись стст. 247, 269, 442, 433 ЦПК України, стст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» відмовити.

Судові витрати покласти на заявника.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а учасником справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 354 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Головуючий В.І. Гримут