Рішення № 99990548, 02.09.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/459/21

Провадження № 2/237/583/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.09.21 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 року позивач звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 02.01.2007 р. по 11.02.2015 р. працювала у Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах медсестри приймального відділення, медсестри палатної опікового відділення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 р. № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 р. № 18, Державна Установа «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк, пр. Ленінський, б.47 до м. Києва, вул. Героїв Севастополя, 30.

На підставі Наказу від 18.06.18 р. № 16-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 № 83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ», позивачку було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 11.02.2015 р., в зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.

Разом з тим, в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» не здійснив з позивачкою розрахунок при звільненні.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Заборгованість із заробітної плати склалась за період листопад 2014 року лютий 2015 року, що складається з заборгованості по заробітній платні, компенсації втрати частини заробітної платні, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про розрахунок, у тому числі 20.12.2018 р.

31.01.2019 року позивачкою було отримано відповідь ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», згідно з якою у ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» відсутня фактична можливість погашення заборгованості по заробітній платі, у зв`язку із відсутністю фінансування.

01.10.2020 року позивачка звернулась до ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» з проханням видати довідку про заборгованість із заробітної плати, що передбачено ч.1 ст.116 КЗпП України, однак, довідку про заборгованість так і не отримала.

Натомість, як зазначає позивач, нею було отримано відповідь ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 16.11.2020 року за № 283, відповідно до якого відповідач не вбачає підстав для надання працівникам,звільненим з підприємства довідок про заборгованість із заробітної плати.

Позивач вказує, що у зв`язку із тим, що відповідач не надав їй довідку позивач самостійно отримала в пенсійному фонді Довідку про застраховану особу Форми ОК-5, згідно даних якої за жовтень та листопад 2014 року відповідно позивачу нараховано заробітну плату – 6749,49 та 3474 гривень.У той же час відомості про нарахову заробітну плату за грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року в реєстрі відсутні.

Таким чином, вважає що заборгованість із заробітної плати складається за період грудень 2014 року та січень-лютий лютий 2015 року в сумі 12126,27 грн.

Позивачку було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 11.02.2015р., в зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст.36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Розмір вихідної допомоги розраховується на підставі Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року«Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Позивачка зазначає, що наказ про її звільнення був виданий 18.06.18 р., тобто ніяких перешкод для нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні у відповідача не існувало.

Згідно змісту ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємництво, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Виходячи з того, що дата звільнення 11.02.2015 року, то останніми календарними місяцями перед звільненням були січень 2015 р. та грудень 2014 року.

У зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив заборгованість із заробітної плати, затримка заборгованості рахується з 22.12.18 р., з дня звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018), відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, по день подання позову і становить 506 робочих днів.

Сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 22.12.18 р. по 31.12.2020 року складає 120311,62 гривень.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Суми компенсації обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати на розмір невиплаченої заробітної плати більш ніж на місяць.

Згідно Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20.12.1997р., компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01.01.1998 р., якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів.

На думку позивачки, вона має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з березня 2015 року по червень 2019 року, оскільки відповідачем було порушено законодавчо встановлені строки виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.4Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КабінетМіністрів Українивід 21лютого 2001року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з березня 2014 року по грудень 2020 року становить 16657 грн. 61 коп., з яких має бути утримано податки та обов`язкові платежі.

Позивачка просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України», на її користь заборгованість по заробітній платі за листопад 2014 року в сумі 3474,96 грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року в сумі 12126, 27 грн., заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України в сумі 4993,17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 120311,62 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у сумі 16657,61 грн., без утримання податків і обов`язкових платежів.Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року позов прийнято до розгляду, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 02.01.2007 р. по 11.02.2015 р. працювала у Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В. К. Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах медсестри приймального відділення, медсестри палатної опікового відділення. Згідно з трудовою книжкою 20.06.2018 звільнена на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення в іншу місцевість з установою з 11.02.2015 року .

Згідно витягу з наказу № 16-к від 18.06.2018 року звільнено сестру медичну палатну ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015р. З наказом ознайомлена 02.07.2018 року.

З копії листа Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» від 07.04.2020 року № 107 вбачається, що на вимогу позивача про розрахунок по сумі заборгованості по заробітній платі ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» відповіло,що чинне законодавство не містить прямого обов`язку роботодавця надавати працівникам або особам, звільненим з підприємства, довідок про заборгованість із заробітної плати на підставі заяви.

Позивачка вважає що заборгованість із заробітної плати складається за період за листопад 2014 року в сумі 3474,96 грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року в сумі 12126, 27 грн.

Позивачку було звільнено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015р., в зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.

Згідност.94 КЗпП України,ст.1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч.1ст.76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2).

У відповідності до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.

Положеннями статей 10 і 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі позивачем надані копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих з Реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), згідно яких ОСОБА_1 було нараховано заробітної для нарахування пенсії під час роботи в ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Академії медичних наук України»: за жовтень 2014 року в сумі 6749,49 грн., за листопад 2014 року 3474,96 грн., грудень 2014 року 0 грн.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-111(далі - Закон № 2050) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до ст.2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить: листопад 2014 3474,96*115,6% = 4017,05 грн.; грудень 2014 5468,71*109,3%=5977,30 грн.; січень 2015 4755,40*103,0%=4898,06 грн.; лютий 2015 1902,16*92,8%=1765,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачаз утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Всього компенсація громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за листопад-грудень 2014 р. та січень-лютий 2015 року становить 16657,61 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частина 1ст.47 КЗпП Українизобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2ст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач у день звільнення не працювала, вимога про розрахунок пред`явлена 20 грудня 2018 року, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбаченаст.117 КЗпП Україниу вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 грудня 2018 року по день подання позову становить 506 робочих днів, середньоденна заробітна плата 237,77 гривень. Сума середнього заробітку складає 120311,62 гривень, що підлягає стягненню з відповідача з утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до абз.3 п.2 розділу П Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995р. № 100(далі - Порядок), у всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч.1ст.44 КЗпП Українипри припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 6 статті 36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Позивач звільнена з роботи на підставі п.6ст.36 КЗпП Україниу зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, у зв`язку з чим має право на виплату їй вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Доказів того, що така допомога була виплачена їй роботодавцем, суду надано не було, у зв`язку з чим права позивача в цій частині підлягають захисту.

Виходячи зі змісту принципу диспозитивної цивільного судочинства, що міститься уст.13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача вихідна допомога в сумі 4993,17 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст.ст.44,47,94,115-117 КЗпП України, ст.ст.1,24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4,19,81,141,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної Академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України», код ЄРДПОУ 25672427, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад 2014 року в сумі 3474,96 грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року в сумі 12126,27 грн., заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України в сумі 4993,17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 120311,62 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у сумі 16657,61 грн.

Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України» код ЄРДПОУ 25672427, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 02.09.21 року