Ухвала суду № 99990394, 06.09.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/431/21

Справа № 226/431/21

Кримінальне провадження № 1-кп/226/120/2021

У Х В А Л А

06 вересня 2021 року м. Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi в складi:

головуючого – суддi Петуніна І. В.,

за участю секретаря Долгої В. В.,

прокурора Реукова С. І.,

захисника Безрука С. В.,

розглядаючи у судовому засіданні обвинувальний акт щодо:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації,

за обвинуваченням за ст.ст. 263 ч. 1, 2583 ч. 1, 15 ч. 3, 113 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Димитровського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 263 ч. 1, 2583 ч. 1, 15 ч. 3, 113 КК України, запобіжний захід якому визначено у вигляді тримання під вартою по 13 вересня 2021 р. У зв`язку зі спливом строку запобіжного заходу прокурором заявлено клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжких злочинів, при цьому ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні зараз, обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_1 до діяльності терористичної організації «ДНР», адже останній мав судимість за ч. 2 ст. 260 КК України за злочин, пов`язаний з діяльністю незаконних збройних формувань на території Донецької області. Також, згідно ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення – є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» також закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного періоду.

Обвинувачений та захисник просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, зокрема, за правилами ст. 199 КПК.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується за ст. 263 ч. 1 КК України, максимальне покарання за якою передбачено 7 років позбавлення волі, а за ст.ст. 2583 ч. 1, 15 ч. 3, 113 КК України – 15 років позбавлення волі, ОСОБА_1 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності. Обвинувачення у скоєнні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а також замаху на вчинення особливо тяжкого злочину, що становлять підвищену суспільну небезпеку на території зони безпеки, прилеглої до району бойових дій, участь в минулому в незаконних збройних формуваннях так званої «ДНР» та обвинувачення по цьому кримінальному провадженні в діяльності, пов`язаної з терористичною діяльністю так званої «ДНР» – все це вказує на соціально небезпечну поведінку обвинуваченого та не виключає можливості ухилитися від суду, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При цьому обґрунтованість обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, які наведені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, дослідження яких буде здійснюватися під час судового розгляду.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, сторонами кримінального провадження не надані.

Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, а також, що ризики та обставини відповідно до ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 2, 5, ст. 178 КПК України, на сьогодні не зменшилися, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 196, 199, ч.ч. 1, 3 ст. 331, 372 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» строком на 60 діб по 05.11.2021 включно з визначеним розміром застави у виді 132 (сто тридцяти двох) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що у грошовому виразі складає 299640 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на рахунок: UA828201720355259003000011792; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код отримувача (МФО): 820172.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Димитровського міського суду Донецької області;

- не відлучатися з міста Мирноград Донецької області, де він мешкає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави вважати з моменту його звільнення з-під варти.

Термін дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 судом обов`язків у разі внесення застави не може перевищувати два місяці з моменту звільнення його з-під варти.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, для особи, яка утримується під вартою – з моменту вручення їй ухвали суду.

Суддя І. В. Петунін