Ухвала суду № 99989431, 23.09.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/721/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію в сумі 7155,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У судове засідання сторони та представники е з`явились.

До початку розгляду справи по суті директор ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» Близнюк О.І. надав до суду заяву про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 повністю сплатила борг, тому просив прийняти відмову від позову, провадження у справі закрити та вирішити питання про повернення судового збору в розмірі 2270, 00 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши заяву позивача та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц роз`яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Ураховуючи те, що сама по собі сплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги мала місце після звернення позивача до суду із даним позовом, що підтверджується наданими до справи відомостями (а.с.59), що не може свідчити про те, що між сторонами відсутній був спір на час звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи встановлені судом обставини, фактично має місце відмова позивача від позову внаслідок задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Ураховуючи те, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд і це є її безумовним правом, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права сторін, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі, оскільки це відповідає вимогам ст. 13, 49, 255 ЦПК України.

Вирішуючи вимоги позивача про повернення судового збору, суд встановив, що при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн., відповідно до платіжних документів (а.с.1, 2).

Відповідно до частини першої, третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи те, що відповідач задовольнила вимоги позивача саме після пред`явлення позову про стягнення заборгованості, після відкриття провадження по справі , позивач відмовився від позову та його відмова прийнята судом, оскільки як було доведено вище за обставин встановлених у справі не доведено відсутність предмета спору на час звернення до суду із ним, отож суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави визначені ст.7 Закону України «Про судовий збір» для повернення судового збору.

Керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір» , ст. 142, 255, 258-260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача про відмову від позову - задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» від позову до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію в сумі 7155,46 грн., а провадження у справі закрити.

В частині повернення судового збору у розмірі 2270 гривнь 00 копійок, сплаченого за подачу позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію в сумі 7155,46 грн., - відмовити.

Роз`яснити, що наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15-ти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні уразі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя С.В. Шпортун