Рішення № 99989225, 20.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6189/21

Провадження № 2/638/4061/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лябах Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа - Перша Харківська міська нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа - Перша Харківська міська нотаріальна контора, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_3 , що проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина. За життя спадкодавця ним не був складений заповіт. За відсутності заповіту має місце спадкування за законом. Враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом, а також відсутність спадкоємців за законом першої та другої черги, позивачка зазначає, що є спадкоємцем третьої черги за правом представлення.

Маючи намір прийняти спадщину позивач звернулася із заявою до Першої Харківської міської нотаріальної контори. Також, заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що прийняла спадщину відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, крім цього звернулася до державного нотаріуса Першої Харківської міської нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини.

Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини позивачка звернулася до державного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовила у оформленні права на спадщину, вказавши, що документів, які надано для одержання свідоцтва про право на спадщину недостатньо та роз`яснила процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, а також повідомила про іншого спадкоємця ОСОБА_2 та її данні, яка також подала заяву про прийняття спадщини у строк до шести місяців, документи, шо підтверджують родинні відносини із спадкодавцем до нотаріальної контори ОСОБА_2 не надала.

З моменту відкриття спадщини пройшло понад шість місяців, але позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на спадщину на квартиру, оскільки було винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії від 02 квітня 2021 року.

Вказана квартира належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 липня 1993 року ХМЦПДЖФ реєстровий №1-93-16363, шо підтверджується довідкою №1080688 від 15.05.2020 року, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації ХМР», та договору дарування 12 липня 1994 року. реєстровий №7-102.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, в письмовій заяві, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позов визнала в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, представник позивача надав суду заяву про проведення судового засідання за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено обставини про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 липня 1993 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, реєстровий №1-93-16363, на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Зазначена обставина підтверджується довідкою №1080688 від 15 травня 2020 року, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації ХМР».

Відповідно до договору дарування від 12 липня 1994 року, реєстровий №5-3792, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві особистої власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом, що має силу оригіналу договору дарування від 12 липня 1994 року.

ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і двоюрідною сестрою її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рішенням Майкопського міського суду Республіки Адигея Російської Федерації від 20 липня 2018 року по справі №2-2502/2018 та ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/1215/19 від 21 травня 2019 року про визнання на території України рішення Майкопського міського суду Республіки Адигея Російської Федерації від 20 липня 2018 року по справі №2- 2502/2018.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим на підставі заяви ОСОБА_1 04 травня 2018 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №62370739.

Постановою державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевої О.Ю. від 02 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного брата довірителя ОСОБА_3 . Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стало те, що заявником не подані документи на нерухоме майно, що стверджують належність майна спадкодавцю на праві власності, а саме: свідоцтво про право власності на житло, видане 12.07.1993 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду р.№ 1-93-16363.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа складає 31,2 кв.м., складається з 1) коридору площею 4,0 кв.м, 2) вбудованої шафи площею 0,4 кв.м., 3) вбудованої шафи площею 0,4 кв.м., 4) санвузла площею 2,6 кв.м., 5) кухні площею 5,8 кв.м., 6) житлової кімнати площею 17,1 кв.м.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Нормативні акти до 01 січня 2013 року не містили положень про те, що право власності на нерухоме майно залежало від державної реєстрації.

Отже, право власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З відповіді завідувача Першої Харківської міської державної нотаріальної контори №21114/0116 від 19 липня 2021 року вбачається, що спадкова справа була відкрита на підставі заяви двоюрідної сестри померлого ОСОБА_1 . 31 липня 2018 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , заяву зареєстровано за №1061. 25 травня 2020 року ОСОБА_2 заявою за вхідним номером №1046/02-14 повідомила, що вищезазначена заява нею була подана помилково та просила її не брати до уваги, оскільки підстави закликання до спадкоємства у неї відсутні.

За запитом суду Перша Харківська міська державна нотаріальна контора повідомила, що в матеріалах спадкової справи наявна Інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0004882-2018 від 14 травня 2018 року про осіб, місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20 лютого 2018 року та довідка КП «Жилкомсервіс» №9547/2/07-05 від 17 травня 2018 року про реєстрацію померлого та зареєстрованих за вказаною адресою.

З копій зазначених довідок встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , осіб, які були зареєстровані разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1 , немає.

Враховуючи відсутність осіб, які відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 , а також відсутність заповіту, спадкування майна померлого здійснюється в порядку, передбаченому главою 86 «Спадкування за законом» ЦК України.

Як зазначалось вище, із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, до нотаріуса звернулася двоюрідна сестра спадкодавця ОСОБА_1 .

Факт родинних відносин ОСОБА_1 із спадкодавцем підтверджується рішенням Майкопського міського суду Республіки Адигея Російської Федерації від 20 липня 2018 року по справі №2-2502/2018 про встановлення факту, що має юридичне значення, яким встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і двоюрідною сестрою її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/1215/19 від 21 травня 2019 року про визнання на території України рішення Майкопського міського суду Республіки Адигея Російської Федерації від 20 липня 2018 року по справі №2- 2502/2018.

В силу положень ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Згідно ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями ст. 1266 ЦК України, частою 4 якої передбачено, що двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить про те, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Зазначене тлумачення викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц, провадження № 61-6924св18.

Таким чином, за матеріалами справи доказаним є факт того, що позивачка - єдиний спадкоємець ОСОБА_3 за законом, спадкує за правом представлення, та звернулась із заявою про прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1. ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч. 1. ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач як спадкоємець п`ятої черги за законом та третьої черги за правом представлення свого двоюрідного брата має право на отримання у спадщину спірного майна, що належало йому на праві власності, та даний факт підтверджено належними та допустимими доказами по справі, тому, встановивши факт належності спадкодавцю на праві власності спірного майна, ураховуючи відсутність спадкоємця, який прийняв в управління спадкове майно, та інших спадкоємців попередніх черг на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а також ту обставину, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем третьої черги за законом право власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_3 , яке складається із квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа - Перша Харківська міська нотаріальна контора, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 30 вересня 2021 року.

Суддя І.П. Латка