Рішення № 99984965, 27.09.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/10758/21

Провадження № 2/686/3968/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Сисак Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення упущеної вигоди в розмірі 294 108,53 грн.

Позов мотивує тим, що з лютого 2011 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області йому призначена довічна пенсія у розмірі 4 028,40 грн. На підставі оновленого грошового атестату №1 від 20.07.2018 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до оновленого грошового атестату починаючи з 01.09.2018 року та нарахувати та виплатити різницю в пенсії за 12 місяців, починаючи з 01.09.2017 року. Позивач вважає, що якби відповідач на час його звільнення в 2011 році видав грошовий атестат про грошове забезпечення, яке враховується для розрахунку пенсії, за розмірами складових, вказаних в оновленому грошовому атестаті від 20.07.2018 року, то ОСОБА_1 отримував би значно більшу пенсію в розмірі 8 057,03 грн. Позивач стверджує, що саме з вини управління Державного департаменту України з питання виконання покарань в Хмельницькій області, яке було реформовано в управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, протягом тривалого часу з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2018 року він отримував пенсію у розмірі значно меншому ніж гарантований пенсійним законодавством. Ця матеріальна шкода є збитком, і на його переконання за змістом є втраченою вигодою, і позивач має право у відповідності до законів Україні на їх відшкодування за рахунок відповідача. Вважає, що отримані ним збитки у вигляді недоотриманої пенсійної виплати за період з 01.02.2011 року по 01.09.2017 року становлять 294 108,53 грн. У зв`язку із неведеним ОСОБА_1 змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задоволити із наведених підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а твердження позивача такими, що не відповідають дійсності.

12.05.2021 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.

02.07.2021 року представником відповідача надано відзив на позов, який разом із додатками долучено до матеріалів справи.

05.07.2021 року справу призначено до слухання по суті.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як на підставу позову посилається на те, що міжрегіональне управління, як відповідач у справі, після його звільнення зі служби, з посади начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу ДКВС України, видав грошовий атестат із заниженими сумами грошового забезпечення, що призвело до нарахування йому пенсії в меншому розмірі, внаслідок чого він недоотримав 294 108,53 грн.

В той же час позивач у своїй позовній заяві зазначає, що оновлений грошовий атестат на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року у справі № 822/1187/17 йому видав саме Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу ДКВС України, який позивач очолював впродовж 2008-2011 років.

Зазначене підтверджується і копією оновленого грошового атестату, виданого Хмельницьким центром 20.07.2018 на виконання зобов`язання за судовим рішенням.

Таким чином, позивач формуючи позовні вимоги, безпідставно визначив відповідачем міжрегіональне управління, яке не видавало грошовий атестат.

Хмельницький центр, який впродовж років очолював позивач, не був структурним підрозділом ні управління Державного Департаменту України з питань виконання кримінальних покарань в Хмельницькій області, ні управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області.

Зазначене підтверджується положенням про управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, що затверджене Наказом ДПТС України 30.12.2011 року, статутними документами Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу ДКВС України починаючи з 2002 року, яке в 2016 році перейменоване в Хмельницький центр, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Хмельницький центр, створений у 2002 році центральним органом виконавчої влади в системі виконання кримінальних покарань - Державним департаментом України з питань виконання покарань, як Хмельницьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників кримінально-виконавчої системи, є окремою юридичною особою із самостійним балансом.

В подальшому, у зв`язку з перейменуванням у 2008 році на Хмельницьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України були оновленні статутні документи.

У зв`язку з реорганізацією Державного департаменту з питань виконання кримінальних покарань у Державну пенітенціарну службу України Хмельницьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України оновило Статут у 2011 році.

В подальшому, зі зміною центрального органу управління на Міністерство юстиції України була прийнята нова редакція Статуту і училище перейменовано в Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу ДКВС України.

Таким чином, починаючи з 2002 року, в тому числі і впродовж 2008-2011 років Хмельницький центр, який очолював ОСОБА_1 , був окремою юридичною особою, мав свою печатку, вів самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба України, ідент. кодом та своїм найменуванням.

Зазначене підтверджується Статутом в редакції 2008 року, затвердженим Заступником Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від липня 2008 року, де п. 1.3 визначено, що училище підпорядковується Державному Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.

Пунктом 4.1 зазначеного Статуту встановлено, що начальник училища призначається на посаду Головою Департаменту.

Звільнявся з посади начальника училища ОСОБА_1 згідно Наказу Начальника Державної пенітенціарної служби України №11/ос від 03.02.2011 року.

Таким чином, вищезазначене спростовує твердження позивача, що Хмельницьке училище було структурним підрозділом управління Державного Департаменту України з питань виконання кримінальних покарань в Хмельницькій області, чи управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, правонаступником якого є міжрегіональне управління.

Грошове забезпечення у 2008-2011 роках начальнику Хмельницького училища нараховувалось самим училищем.

Тому і Хмельницький окружний адміністративний суд у рішенні від 14.11.2017 року по справі № 822/1187/17 зобов`язував саме Хмельницький центр видати позивачу оновлений грошовий атестат.

Разом з тим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій військовослужбовцям врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 1 вказаного Порядку визначено, що документи для призначення пенсій подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи різних міністерств та відомств, в тому числі Державної пенітенціарної служби.

З метою упорядкування подання документів для призначення (перерахунку) пенсії підготовка таких документів особам рядового начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України, які проходили службу в навчальних закладах ДКВС України, здійснювалось обласними управліннями Державного департаменту чи Державної пенітенціарної служби в юрисдикції яких знаходились території, де розташовані ці заклади.

На сьогоднішній день, згідно листа Міністерства юстиції України від 23.05.2017, таким структурним підрозділом є міжрегіональне управління.

Таким чином, уповноважений структурний підрозділ, лише формує пакет необхідних документів, які визначені Порядком 3-1, а фінансові документи, такі як грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців, що передують місяцю звільнення (документи на підставі яких розраховується пенсійна виплата) - подаються юридичною особою, де проходив службу майбутній пенсіонер.

Останні 24 місяці, що передували місяцю звільнення, ОСОБА_1 проходив службу в Хмельницькому центрі на посаді начальника, відтак всі необхідні документи були підготовлені цією юридичною особою.

Крім того, оновлений грошовий атестат, виданий на підставі рішення суду, згідно якого був проведений перерахунок пенсії позивачу, надавався і Хмельницьким центром позивачу, який самостійно передавав його до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що підтверджується рішенням суду від 03.04.2019 у справі № 560/577/19.

Так, цивільно-правова відповідальність за видачу підприємствами та організаціями для оформлення пенсій недостовірних даних і документів встановлюється у статті 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди; вина завдавана шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Суд вважає, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не довів неправомірність поведінки відповідача, що полягала у видачі грошового атестату із заниженими сумами грошового забезпечення, так як останні 24 місяці, що передували місяцю звільнення, ОСОБА_1 проходив службу в Хмельницькому центрі на посаді начальника, відтак всі необхідні документи були підготовлені саме цією юридичною особою, а не Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Також позивачем не було доведено, що шкода йому була завдана саме з вини відповідача, а тому і відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності.

А, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до міжрегіонального управління є безпідставними та необгунтованими, а тому в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на його користь 294 108,53 грн. упущеної вигоди, слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 200, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 623 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (21100. м. Вінниця. вул. Брацлавська 2-А, код ЄДРПОУ 40867306, тел. 27 93 96) про стягнення упущеної вигоди в сумі 294 108 грн. 53 коп. - залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 29.09.2021 року.

Суддя: