Рішення № 99983949, 30.08.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40096/20

Провадження № 2/761/3327/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Корнійчук Є.Т.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,

від відповідача: представник Сидоренко Д.О. ,

від третьої особи 2: представник Слуговін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ: 38727770, юридична адреса: 01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14; фактична адреса: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство інфраструктури України (код ЄДРПОУ: 4362830, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка персоналу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ: 436282, місцезнаходження: 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, к. 43),

предмет позову: визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»), згідно з яким просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ДП «АМПУ» від 04.11.2020 року №678-к «Про звільнення»; 2) визнати недійсним запис №25 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 13.09.1989 року; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектора рекрутингу та розвитку персоналу управління з розвитку персоналу та соціальної політики департаменту кадрової політики апарату управління ДП «АМПУ» з 05.11.2020 року; 4) стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 5) стягнути з ДП «АМПУ» на його користь невиплачену заробітну плату - премію за підсумками роботи; 6) стягнути з ДП «АМПУ» на його користь моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні позивача з посади начальника сектора рекрутингу та розвитку персоналу управління з розвитку персоналу та соціальної політики департаменту кадрової політики апарату управління ДП «АМПУ», відповідачем було порушено вимоги, встановлені положеннями КЗпП України. Вказує, що не був ознайомлений під підпис з наказом від 26.05.2020 року №132/10 про зміну в організації виробництва та праці шляхом зміни місць роботи певної кількості працівників, які визначені за адресами: м.Київ, Контрактова площа, буд.10А, та м.Київ, пр-т Перемоги, буд.14, на інше місце роботи за адресою: АДРЕСА_2 . 28.05.2020 року, на підставі наказу від 26.05.2020 року №132/10, відповідачем було складено повідомлення про наступну зміну істотних умов праці позивачу, з яким останній ознайомився 03.08.2020 року. 14.09.2020 року відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 11.09.2020 року №608-к Департамент по роботі з персоналом управління ДП «АМПУ» перейменовано на Департамент кадрової політики апарату управління ДП «АМПУ». 29.09.2020 року відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 24.09.2020 року №621-к, його, як начальника сектору рекрутингу та розвитку персоналу управління з розвитку персоналу та соціальної політики Департаменту переміщено на нове робоче місце за адресою: м.Київ, вул.Електриків, 16. З вищевказаними наказами був особисто ознайомлений під підпис 28.09.2020 року. 15.10.2020 року відповідачем було надіслано Професійній спілці персоналу ДП «АМПУ», головою якої є позивач, подання вих. №3646/10-01-12/Вих від 15.10.2020 року, про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

30.10.2020 року на зборах членів Профспілки розглянуто вищевказане подання та 83,3% від кількості голосів прийнято обґрунтоване рішення про відмову у наданні Профспілкою своєї згоди на звільнення позивача.

Однак, 05.11.2020 року наказом ДП «АМПУ» від 04.11.2020 року №678-к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади та ознайомлено останнього з яким 05.11.2020 року.

Ухвалою від 14.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду.

05.01.2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків та виконання вимог вказаних в ухвалі від 14.12.2020 року

Ухвалою від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

24.02.2021 року від третьої особи-2 - Професійної спілки персоналу «ДП «АМПУ» на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо даної позовної заяви.

02.03.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що звільнення позивача з займаної посади було здійснено у відповідності з трудовим законодавством. При цьому, зазначає, що позивач письмово був повідомлений про майбутні істотні зміни умови праці по відношенню до ОСОБА_1 за 2 місяці, отже, були дотримані вимоги ч.3 ст.32 КЗпП України, що також підтверджується тим, що з моменту винесення Наказу №132/10 і до моменту фактичного звільнення 05.10.2020 року істотні умови праці, які були визначені у повідомленні, не були по факту введені по відношенню до позивача, а цей строк складав з 03.08.2020 року по 03.10.2020 року. Також, в тексті повідомлення від 28.05.2020 року про наступну зміну істотних умов праці, ОСОБА_1 у спеціальній графі зазначено - «Не згоден» та проставлено підпис та дату від 05.10.2020 року. Зазначив, що надання незгоди позивача від продовження роботи в нових умовах праці, мало наслідком його законне звільнення в силу приписів ч.4 ст.32 та п.6 ст.36 КЗпП України.

02.03.2021 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з ДП «АМПУ» на користь позивача невиплаченої заробітної плати - премії за підсумками роботи.

11.03.2021 року від третьої особи-2 - Професійної спілки персоналу «ДП «АМПУ» на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

16.03.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

22.03.2021 року від третьої особи-2 - Міністерства інфраструктури України, до суду надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви.

06.04.2021 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача.

31.05.2021 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача на пояснення третьої особи-2 - Міністерства інфраструктури України.

Позивач та його представник - адвокат Хомич О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити із викладених в позові підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість та підтримав заперечення, наведені у відзиві.

Представник третьої особи-2 - Слуговін О.І. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі посилаючись на подані до суду письмові пояснення.

Представник третьої особи-1 - у судове засідання не направив свого представника, повідомлений належним чином про розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу від 12.03.2019 № 109-к був прийнятий на роботу в ДП «АМПУ» з визначенням місця роботи - місто Київ.

Наказом від 20.01.2020 року № 74-к ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника сектору рекрутингу та розвитку персоналу управління з розвитку персоналу та соціальної політики департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 26.05.2020 № 132/10 «Про зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці» запроваджено з 05.08.2020 в апараті управління ДП «АМПУ» зміни в організації виробництва і праці шляхом зміни місць роботи працівників апарату управління ДП «АМПУ», які визначені за адресами: м. Київ, Контрактова площа, 10а, та м. Київ, просп. Перемоги, 14, на інше місце роботи за адресою: АДРЕСА_2 .

28.05.2020 року ДП «АМПУ» було складено повідомлення про наступну зміну істотних умов праці, адресованого ОСОБА_1 , згідно якого позивач повідомлявся у відповідності до ст. 32 КЗпП України про наступну зміну істотних умов праці. Одночасно ОСОБА_1 повідомлялось, що протягом двох місяців він має надати свою згоду або незгоду на продовження роботи з новими умовами праці.

ОСОБА_1 з 20.05.2020 по 31.07.2020 був відсутній на роботі з причини тимчасової непрацездатності, що підтверджується копіями листів непрацездатності серії АДШ №351986, серії АДШ №391700, серії АДШ №518754, серії АДШ №933536.

03.08.2020 ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 132/10 та повідомленням від 28.05.2020, про що складено відповідний акт у зв`язку з його відмовою від проставлення підпису про ознайомлення.

Наказом ДП «АМПУ» від 24.09.2020 № 621-к ОСОБА_1 переміщено на інше робоче місце в цій же місцевості за адресою: АДРЕСА_3 .

05.10.2020 року ОСОБА_1 надав свою незгоду на продовження роботи в змінених умовах праці, які запроваджувались наказом № 132/10, яку висловив шляхом проставлення відповідного напису та підпису на повідомленні від 28.05.2020 року.

Як вбачається з копії подання від 15.10.2020 року ДП «АМПУ» звернулось до Професійної спілки персоналу ДП «АМПУ» з метою отримання попереднього погодження на звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до копії листа від 30.10.2020 року №69 Професійна спілка персоналу ДП «АМПУ» повідомила, що надасть згоду на звільнення ОСОБА_1 виключно у разі виплати йому вихідної допомоги у розмірі п`ятимісячного середнього заробітку.

Згідно копії листа-заяви від 30.10.2020 року ОСОБА_1 повідомив ДП «АМПУ», що він 05.10.2020 року відмовився від продовження роботи в нових умовах у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Одночасно позивач не заперечував проти припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України, але з умовою виплати йому вихідної допомоги у розмірі 5 місячного середнього заробітку.

Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 04.11.2020 року № 678-к ОСОБА_1 було звільнено 05.11.2020 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України, через його відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині поновлення його на роботі, посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 32, 36 КЗпП України при його звільненні.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

За змістом ст. 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці є одним з видів зміни трудового договору, укладеного з конкретним працівником.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього кодексу.

Відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до п. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно статуту ДП «АМПУ» визначено, що управління підприємством здійснює голова підприємства, який підзвітний наглядовій раді підприємства.

Згідно з п. 7.4. Статуту ДП «АМПУ» голова підприємства самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством України та/або цим Статутом до компетенції наглядової ради підприємства та/або уповноваженого органу управління.

Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 20.03.2019 по справі № 317/4223/16-ц, проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 756/10727/16 та від 07.08.2019 року у справі № 367/3870/16-ц.

Звертаючись до суду із вказаним позовними вимогами, позивач, як на одну із підстав для поновлення на посаді, посилався на ту обставину, що відповідачем насправді не вносилося жодних змін в організацію виробництва і праці на вказаному підприємстві.

Однак, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що всупереч твердженням позивача, роботодавцем дійсно були проведені заходи щодо зміни організації виробництва і праці, що у подальшому мало наслідком зміни істотних умов праці працівників, зокрема позивача, а останнього було належним чином повідомлено про такі зміни з дотриманням приписів ч.3 ст. 32 КЗпП України.

Також, позивач зазначає, що його звільнення відбулось без попередньої згоди Професійної спілки персоналу державного підприємства «Адміністрація морських портів України», головою якої є позивач, чим порушено приписи ч. 3 ст.252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Подібний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20.06.19 у справі № 226/1664/18, де зазначив, що: "Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

На думку суду умова третьої особи 2 на згоду на звільнення ОСОБА_1 у разі виплати йому вихідної допомоги у розмірі п`ятимісячного середнього заробітку є такою, що не грунтується на вимогах законодаства, а отже відмова є необгрунтованою, а тому відповідач мав право звільнити позивача без згоди виборного органу профспілки.

Вимоги про стягнення премії за 2019-2020 за підсумками роботи, на думку суду є також необгрунтованими, оскільки, відповідно до положень колективного договору відповідача, виплати щодо премій проводяться залежно від фінансової можливостей ДП "АМПУ", а також слід зазначити, що виплата премій є правом, а не обов`язком відповідача, і відповідно виключно йому належать дискреційні повноваження щодо їх нарахування та визначення розміру.

Вимоги про визнання недійсним запису в трудовій книжці, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди також не підлягає до задоволення, оскільки, є похідними від вимог про визнанняпротиправним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Враховуючи вищезазначене, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади на підставі ч.6 ст.36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення та визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення позивача на посаді у ДП «АМПУ», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплачену заробітну плату та моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство інфраструктури України, Професійна спілка персоналу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: