Рішення № 99983547, 30.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39076/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.

секретар судового засідання: Сеньковська В.Я.,

справа №757/39076/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач-1: ОСОБА_2

відповідач-2: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,-

представник позивача - ОСОБА_3 ,

представник відповідача 1 - ОСОБА_4,

представник відповідача 2 - Мельниченко А.В.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з останніх 213 542,94 грн матеріальної шкоди, 360 000 грн моральної шкоди, 7 000 грн за складання звіту та 5 735,43 грн судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Квартира утримується відповідачем - Фірма «Т.М.М.» - ТОВ.

09.09.2017 року ним було виявлено намокання стіни санвузла своєї квартири, про що він повідомив Фірму «Т.М.М»-ТОВ.

29.09.2017 року комісією у складі: керуючої ЖК «Тріумф», інженера-енергетика, слюсаря-сантехніка після обстеження квартири АДРЕСА_2 та розташованих вище квартир АДРЕСА_3 (23-ий поверх), № 148-149 (24-ий поверх), № АДРЕСА_5 (25-ий поверх) складено Акт про залиття його квартири.

В Акті зафіксовано факт намокання стіни санвузла його квартири біля каналізаційного стояка Ст. К1-2.

Після обстеження інших, розташованих вище квартир на АДРЕСА_4 та 24 поверхах будинку комісією виявлено стікання води.

На 25-ому поверсі в шахті, де проходить каналізаційний стояк виявлено самовільно прокладені власником квартири АДРЕСА_5 труби внутрішньоквартирної розводки води.

Виявлені комісією труби, а саме труба холодної води, містила пошкодження, з якого і стікала вода.

Комісія також встановила, що в загальному коридорі на загальнобудинковому стояку холодної води, по якому холодна вода через лічильник подається до квартири АДРЕСА_6 , встановлено шаровий кран Ду 20 мм, який з січня 2017 року і на момент затоплення квартири АДРЕСА_2 перебував у положенні «закрито».

26.09.2017 року комісією було обстежено квартиру АДРЕСА_5 (25-ий поверх) та виявлено тріщину на різьбовому з`єднанні для змішувача душової кабіни.

За результатами обстеження, комісія у складі: керуючої ЖК «Тріумф» ОСОБА_8, інженера-енергетика ОСОБА_5 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 в його (позивача) присутності та присутності власниці квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 дійшла висновку, що причиною залиття квартири стало пошкодження різьбового з`єднання внутрішньоквартирної розводки холодної води квартири АДРЕСА_5 (зона відповідальності власника квартири).

Актом підтверджено, що через залиття його квартира зазнала суттєвих пошкоджень, а саме: розмокання гіпсокартонної стіни, набухання паркетної дошки підлоги близько 5-6 кв.м., відшарування облицювальної плитки близько 6 кв. м., вихід з ладу електричної рушникосушки та електричної частини унітазу.

Пошкодження потребували усунення, а саме - заміни паркетної дошки, заміни облицювальної плитки, заміни гіпсокартонної стіни та пов`язаних з такою заміною робіт.

Загальна вартість відновлювального ремонту складає 213 542,94 грн, з них:

42 400, 90 грн та 60 792,04 грн. - заміна паркетної дошки;

62 400, 00 грн - заміна облицювальної плитки;

47 950, 00 грн - заміна гіпсокартонної стіни та пов`язаних з такою заміною робіт.

Крім того вважає, що діями відповідачів йому завдано також моральної шкоди, яку він оцінює у 360 000 грн. Обґрунтовуючи саме таку суму зазначив, що виходив із середнього розміру орендних платежів за винаймання аналогічного житла впродовж дев`яти місяців, коли він не мав змоги користуватись своїм житлом.

Посилаючись на вказані обставини, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2018 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

15.11.2018 від відповідача - Фірма «Т.М.М.»-ТОВ надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив позовні вимоги та просив відмовити у позові ОСОБА_1 до Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, посилаючись на відсутність своєї вини. Винною особою у залитті квартири позивача, що сталось 09.08.2017 вважає відповідача ОСОБА_2 , оскільки згідно Акта комісії таке сталось в результаті пошкодження різьбового з`єднання внутрішньоквартирної розводки холодної води в квартирі АДРЕСА_5 .

Від відповідача ОСОБА_2 відзив у строк, передбачений ст. 178 ЦПК України не надходив.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

16.11.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Крім того, відповідач просила поновити їй строк на подання доказів у справі із посиланням на поважність причини пропуску, зокрема зазначила, що з 2012 року постійно проживає за межами Києва, що підтверджується відповідною довідкою СТ «Берегиня» від 12.11.2020, а тому судові повістки не отримувала, відповідно не знала про наявність спору в суді.

Враховуючи наведені обставини, суд з метою всебічного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання доказів у справі, якими є: заява до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про проведення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи від 02.09.2020; копія висновку експерта №22035/20-43 від 12.11.2020, акт демонтажу сантехнічного обладнання від 23.09.2020, заява до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про проведення комплексної трасологічної та криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів від 23.09.2020, копія висновку експерта №24202/20-31/24203/20-31 від 05.11.2020, довідка про місце проживання.

Разом з тим, строк на подання відзиву (подані відповідачем ОСОБА_2 пояснення, викладені саме у формі відзиву) відповідач поновити не просить, а тому суд позбавлений можливості взяти його до уваги. До того ж відзив не був направлений іншим учасникам справи, як то передбачено ч. 4 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

В судовому засіданні 23.06.2021 року представники сторін надали свої пояснення, в подальшому направили до суду свої письмові промови та виступи в дебатах, які долучені до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фірма «Т.М.М.»-ТОВ є забудовником та організацією, що надає житлово-комунальні послуги в багатоквартирних житлових будинках, введених в експлуатацію після будівництва.

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_7 введений в експлуатацію Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого розпорядженням Печерської РДА від 27.06.2008 року № 881 (а.с. 133-138 т. 1).

Фірма «Т.М.М.»-ТОВ фактично надає послуги з технічного обслуговування будинку та санітарного обслуговування прибудинкової території.

09.08.2017 року в квартирі АДРЕСА_8 сталось залиття.

За фактом залиття, 29.09.2017 комісією у складі керуючої ЖК «Тріумф» ОСОБА_8, інженера-енергетика ОСОБА_5 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 , складено Акт про залиття квартири (а.с. 11 т. 1).

Причиною залиття, згідно Акта, стало пошкодження різьбового з`єднання внутрішньоквартирної розводки холодної води квартири АДРЕСА_5 цього ж будинку.

Окрім цього, комісією за допомогою відеопристрою через шахту було встановлено, що мало місце самовільне прокладення труби внутрішньоквартирної розводки води № АДРЕСА_5, а на трубі холодної води виявлено пошкодження, з якого стікала вода.

Комісією також встановлено, що в загальному коридорі на загальнобудинковому стояку холодної води по якому холодна вода через лічильник подається до квартири АДРЕСА_6 встановлено шаровий кран Ду 20 мм., який з січня 2017 року і на момент затоплення квартири АДРЕСА_2 перебував у положенні «закрито».

Квартира АДРЕСА_9 належить на праві власності ОСОБА_7 .

З квітня 2012 року ОСОБА_7 постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_10 , про що свідчить довідка СТ «Берегиня» (а.с. 68 т. 2).

Як стверджує ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_5 , станом на момент залиття ніхто не проживав. З 2017 року водопостачання до квартири перекрите шляхом закриття шарових кранів подачі холодної та гарячої води, які встановленні у шахті коридору загального користування на відгалуженні стояків холодної та гарячої води до квартири.

Факт перекриття водопостачання до квартири АДРЕСА_5 саме з січня 2017 року зафіксовано комісією при складанні Акта про залиття від 29.09.2017 (а.с. 11 т. 1).

Статтею 10 ЖК Української РСР, передбачено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Згідно ст. 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями», які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 із змінами і доповненнями встановлено, що власники житлових приміщень зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до пп. 2, 6 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини, дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм.

Згідно із п.п. 1.4.1.-1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 р. з наступними змінами, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити тільки після одержання відповідного дозволу.

Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів, тощо.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 отримувався дозвіл на переобладнання внутрішньобудинкових інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно п.11.2. Договору №176ж/3в 59-17 від 26.11.2017 р., укладеного між Фірма «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_2 , споживач зобов`язаний своєчасно інформувати Виконавця про виявлення несправностей в інженерних мережах, конструктивних елементах належного йому приміщення, а також у відповідності із п.11.8. зобов`язаний дотримуватися вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення ремонту, реконструкції та переобладнання приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 14.1,14.4 цього ж Договору споживач несе відповідальність згідно із законом за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та порушення вимог житлового і містобудівного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Тобто на власника покладається відповідальність у разі завдання шкоди третім особам, що завдана належним йому майном, а також у зв`язку із експлуатацією технічного/інженерного оснащення, по утриманню якого він також несе тягар (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до Акта про залиття від 29.09.2017 в квартирі АДРЕСА_5 виявлено тріщину на різьбовому з`єднанні, в яке був вкручений змішувач душової кабіни, що на думку комісії і стало причиною залиття.

В якості відсутності своєї вини у залитті, відповідач ОСОБА_2 додала копію висновку експерта № 24202/20-31/24203/20-31 від 05.11.2020 за результатами проведення судової трасологічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_2 щодо дослідження планки монтажної з водорозетками, встановлені наявні дефекти її цілісності, а саме наскрізна тріщина в корпусі однієї з наданих водорозеток. Пошкодження не має ознак деградаційних змін матеріалу, які могли б утворитися з плином часу, а також під впливом експлуатаційних факторів, ймовірно могло утворитись під час виготовлення водорозетки - тобто є виробничим браком.

За таких обставин, ОСОБА_2 доведено відсутність її вини у залитті квартири позивача.

Що стосується відповідальності відповідача Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку експерта № 22035/20-43 від 12.11.2020 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_2 :

- згідно документальних даних (Акта про залиття квартири АДРЕСА_8 від 29.09.2017 року) причиною залиття квартири АДРЕСА_2 , яке було виявлено 09.08.2017 (задокументовано Актом від 29.09.2017), є пошкодження різьбового з`єднання внутрішньо квартирного розведення холодної води квартири АДРЕСА_5 .

- за умови належного виконання запірною арматурою (шаровим краном) на відгалуженні трубопроводу холодного водопостачання до квартири АДРЕСА_5 в коридорі загального користування своїх функцій (повне вимикання подачі води в положенні «закрито»), залиття квартири АДРЕСА_8 09.08.2017 року не відбулося б.

При комісійному обстеженні 29.09.2017 встановлено, що на горизонтальному відгалуженні від загальнобудинкового стояку холодної води, по якому холодна вода через лічильник подається до квартири АДРЕСА_5 , встановлений шаровий кран Ду 20. В Акті зафіксовано, що кран з січня 2017 року та на момент складання акта знаходиться у положенні «закрито» (а.с. 11 т. 1).

Однак при «закритому» положенні даного крану з тріщини на різьбовому з`єднанні, в яке був вкручений змішувач душової кабіни у квартирі АДРЕСА_5 стікала вода, в результаті чого і сталось залиття.

За таких обставин, слід дійти висновку, що шаровий кран пропускав воду, тобто був несправний.

Відповідно до п. 2.3. Договору про надання послуг 199ж/3659-09 від 01.12.2009, укладеного між Фірма «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 підприємство зобов`язується забезпечувати утримання житлового будинку, обладнання та систем комунікацій (т. 1 а.с. 31 зворот).

Згідно п. п. 13.3., 13.9. Договору №176ж/3859-17 від 26.11.2017, укладеного між ОСОБА_2 та Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, виконавець зобов`язаний утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації. Здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків, квартир, приміщень (а.с. 160 т. 1).

Актом про залиття від 29.09.2017 зафіксовано несправність шарового крану, який встановлено у коридорі загального користування в будинку, де розташовані квартири позивача та відповідача ( ОСОБА_2 ). Несправність крану є очевидною, оскільки будучи у положенні «закрито» кран пропускав воду до квартири АДРЕСА_5 , а звідти (враховуючи наявність тріщини на різьбовому з`єднанні) вода потрапляла на стіну, в результаті чого відбулось залиття квартири АДРЕСА_2 .

Коридор загального користування будинку є зоною відповідальності Фірми «Т.М.М.»-ТОВ.

Отже, враховуючи наведене, судом встановлено, що шкода була завдана позивачу з вини відповідача 2, а тому останній повинен нести відповідальність.

Загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна позивача складає 213 542,94 грн, з них: 42 400,90 грн та 60 792,04 гри - заміна паркетної дошки; 62 400 грн - заміна облицювальної плитки; 47 950 грн - заміна гіпсокартонної стіни та пов`язаних з такою заміною робіт, що підтверджується копіями: договору підряду № 1/1605 на виконання робіт від 16.05.2018 року з додатком № 1 від 16.05.2018 року до Договору підряду № 1/1605 на виконання робіт від 16.05.2018 року, акта № ОУ-0000005 здачі-прийняггя робіт від 29.05.2018 року, додатком № 1 до акту № ОУ-0000005, квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1049741654.1 від 31.05.2018 року, договору № 12/01 від 12.01.2018 року, додатком № 1 від 12.01.2018 року, товарним чеком № 4 від 12.01.2018 року, товарним чеком№4/1 від 08.02.2018 року, замовлення 4720 від 05.10.2017 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 05.10.2017 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 07.12.2017 року, договору № 263/12 від 26.11.2017 року, додатку № 1 до договору № 263/12 від 26.11.2017 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 141 від 26.11.2018 року, актом № 0014 приймання-передачі робіт.

Суд відкидає аргументи відповідача ОСОБА_2 про невідповідність розміру пошкоджених площ з фактично відремонтованими, оскільки ліквідація наслідків залиття в приміщенні подекуди передбачає повну заміну елементу, і може не передбачати можливість реставрації якоїсь окремої (пошкодженої/зіпсованої) частини.

Слід відзначити, що ОСОБА_2 , заявлялось клопотання про проведення комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи (а.с. 207-208 т. 1), проте дане клопотання в судовому засіданні підтримано не було.

Проведена з власної ініціативи ОСОБА_2 судова будівельно-технічна експертиза не містить інформації про вартість ремонтно-відновлювальних робіт (вартість матеріальної шкоди).

Відповідач 2 також не надав суду своїх розрахунків вартості матеріальної шкоди, спричиненої позивачу.

За таких обставин суд бере до уваги розрахунок позивача та вважає його вірним.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, інші докази.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, в даному випадку законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Положеннями ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так ч. 1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже судом встановлені обставини залиття квартири позивача, відповідальних осіб та розмір шкоди, а тому є всі підстави для задоволення позову в цій частині позову.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, не зрозуміло з чого виходив позивач, розраховуючи суму моральної шкоди, прив`язуючи її до середнього розміру орендних платежів за винаймання аналогічного житла впродовж дев`яти місяців, коли він не мав можливості користуватись своєю власністю.

Позивачем не надано доказів винаймання такого житла, не доведено факт неможливості користуватись своєю власністю (з урахуванням, що пошкоджено було частину санвузла квартири, а не житлового приміщення в цілому).

За таких обставин ця вимога позивача задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 213 542,94 грн матеріальної шкоди.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 7 000 грн витрат на проведення оцінки майна.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 5 735,43 грн судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_11 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_12 .

Відповідач-2: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, ЄДРПОУ 14073675, адреса: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3.

Суддя Г.О.Матійчук