Рішення № 99982980, 14.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7323/21

Провадження №2/523/3522/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"14" вересня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя Далеко К.О.,

за участю секретаря Сирф Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №17 в м. Одесі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що 24.12.2020р. між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №601/26, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 40000грн. із сплатою процентів у розмірі 56% річних, які відповідач зобов`язується повертати рівними частинами щомісячно, на строк 60 місяців з остаточною датою повернення 23.12.2024р.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого станом на 24.03.2021 утворилася заборгованість у розмірі 35583,77рн, з яких: 29906,96грн. -заборгованість за кредитом; 5042,66грн. - проценти за користування кредитом; 130,34грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 41,00грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 322,41грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу; 140,40грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, АТ «Державний ощадний банк України» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором №601/26 від 24.12.2020р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України. Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду остання не подавала.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, яка причини неявки не повідомила, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Суд установив, що 24.12.2020р. між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №601/26, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 40000грн. із сплатою процентів у розмірі 56% річних, які відповідач зобов`язується повертати рівними частинами щомісячно, на строк 60 місяців з остаточною датою повернення 23.12.2024р.

Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 не належним чином сплачує щомісячні платежі за вказаним вище кредитним договором та в неї утворилася заборгованість станом на 24.03.2021р у розмірі 35583,77рн, з яких: 29906,96грн. -заборгованість за кредитом; 5042,66грн. - проценти за користування кредитом; 130,34грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 41,00грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 322,41грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу; 140,40грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Надання коштів відповідачу підтверджується випискою з особистих рахунків останнього, яка відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідач не належним чином сплачує щомісячні платежі за кредитом, суд доходить висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України з дострокового повернення суми кредиту та процентів за користування ним.

При дослідженні боргових обов`язків відповідача, суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку.

Докази спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитом - 29906,96грн та процентів за користування ним - 5042,66грн, всього 34949,62грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 3% відсотків річних та втрат від інфляції згідно ст.625 ЦК України суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату(проценти) в розмірі 56% річних. Проценти нараховуються банком щомісячно на фактичний залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення не пізніше 23.12.2024р.

Пунктом 3.3.3. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами щомісячно.

Судом установлено, що у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, Банк скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України правом вимоги дострокового виконання зобов`язань за договором, та 20.04.2021 звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимогу банку про сплату процентів від суми позики, передбаченої частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України до дня звернення позивача із позовом про дострокове стягнення усієї суми кредиту - 20.04.2021, оскільки саме з моменту пред`явлення вказаного позову припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та, відповідно, виникло право на нарахування врегульованої приписами статті 625 Цивільного кодексу України плати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, суд доходить висновку про безпідставність нарахування позивачем плати за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ст.625 ЦК України станом на 24.03.2021, тобто до звернення до суду з цим позовом, оскільки це право виникло в нього тільки після такого звернення, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

До вищенаведених висновків суд дійшов із урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 03.11.2020р по справі № 921/315/18, необхідність застосування якої передбачена частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із п.36 цієї постанови вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою).

За таких обставин, ураховуючи, що судом задоволено 98,22% від суми позовних вимог, то на відповідача покладається 98,22% від суми сплаченого судового збору, а саме 2229,55грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141,263,264,265,268,280,281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09328601, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-г) заборгованість за договором №601/26 від 24.12.2020р в сумі 34949,62грн, з яких: 29906,96грн. -заборгованість за кредитом; 5042,66грн. - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 2229,55грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.09.2021.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: