Рішення № 99981354, 29.09.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.09.2021

Справа № 937/2291/21

2/937/2037/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«29» вересня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення боргу кредитором спадкодавця, у якому просить стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 15673,48 за кредитним договором № б/н від 09.02.2011 року, зазначивши, що ОСОБА_3 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 09.02.2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємці мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 16.11.2018 року по 16.05.2019 року. Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.07.2020 року позивач направив претензію кредитора до Мелітопольської державної нотаріальної контори, після чого 30.07.2020 року ним була отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавали та спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». 09.10.2020 року позивач направив лист-претензію на адресу відповідачів, згідно якого пред`явив свої вимоги, проте відповідачами ніяких дій виконане не було. Станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість перед позивачем складала 15673,48 грн., яка складається з наступного: 6284,34 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9389,14 грн. – нарахована пеня, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 29 вересня 2021 року о 10.30 годин не з`явився, від нього в матеріалах справи мається заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання, призначене на 29 вересня 2021 року о 10.30 годину не з`явились з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, конверти з судовими повістками та іншими документами, надіслані за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх проживання: АДРЕСА_1 , повернулись до суду, причина повернення «адресати відсутні за вказаною адресою».

У відповідності до ч.10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказі за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися в судове засідання без поважних причин та не повідомили про причини неявки, відзив на позовну заяву не подавали, позивач не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення, тому суд, з урахуванням вимог ст. 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та у зв`язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, матеріали цивільної справи, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Як вбачається з вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 09.02.2011 року, що підтверджується копією анкети-заяви /а.с.16/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія актового запису про смерть №337 від 21.11.2018 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Звертаючи до суду з позовною заявою та заявляючи вимоги про стягнення зі спадкодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості, позивач посилається на ч.3 ст. 1268 ЦК України, зазначаючи, що оскільки, останні на час відкриття спадщини постійно проживали разом зі спадкодавцем, що підтверджується копіями паспортів, у встановлений ст. 1270 ЦК України, строк, не заявили про відмову від неї, вони вважаються таким, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно були зареєстровані на момент смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними були зареєстровані інші особи, які є неповнолітніми, що підтверджується відповіддю відділу реєстрації місця проживання Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.05.2021 року.

Згідно довідки №153 від 24.06.2021 року, виданої головою квартального комітету №18, ОСОБА_2 , 1999 року народження станом на 2018 рік та теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та має склад родини ОСОБА_1 , 1973 року народження, а також ОСОБА_4 , 2008 року народження, ОСОБА_2 , 2014 року народження та ОСОБА_5 , 2014 року народження, які є неповнолітніми особами.

З копії спадкової справи №130/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що 24.07.2020 року Мелітопольською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2020 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з заявами ні про прийняття спадщини, ні про відмову від спадщини не заявляли.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Приймаючи до уваги положення чинного цивільного законодавства, згідно з яким спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця в межах вартості майна, одержаного в спадщину, а при відсутності чи недостатності спадкового майна кредитне зобов`язання припиняється неможливістю виконання чи недостатністю спадкового майна, а також, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, підтверджуючих родинні зв?язки відповідачів з померлою, відсутності доказів щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті, його обсягу та вартості, суд позбавлений можливості визначити тим самим межі відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Клопотань про витребування таких доказів, позивачем заявлено не було, а суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у цивільних справах, з урахування вимог ст. 13 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, в постанові ВС/КЦС у справі №587/381/15-ц від 04.02.2021 зазначено, що, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

З урахуванням наведеного вище, оскільки в позовній заяві, окрім вищевказаних підстав, з яких позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором зі спадкодавця кредитора, інших підстав не наведено, жодних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог судом не встановлено, а передбачені діючим законодавством підстави для покладення відповідальності на спадкоємців за кредитними зобов`язаннями спадкодавця відсутні, тому суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1231, 1268, 1269, 1270, 1281-1282 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 282-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області : А.В. Сметаніна