Ухвала суду № 99980253, 29.09.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/101724/18

Номер провадження №2/243/18/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю секретаря Прилуцької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Харченко Оксани Олексіївни про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення неповнолітніх дітей до республіки Казахстан та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення неповнолітніх дітей до республіки Казахстан та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року вказана позовна заява була прийнята до провадження, судове засідання у справі було призначено на 28 вересня 2021 року.

07 вересня 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Дюміної Н.О. та справу було передано до канцелярії Слов`янського міськрайонного суду Донецької області для визначення іншого судді, в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання щодо заявленого відводу.

Ухвалою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Харченко О.О. про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення неповнолітніх дітей до республіки Казахстан та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України.

28 вересня 2021 року від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшла заява про відвід головуючої судді у справі у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 працює секретарем в суді, з 19 жовтня 2018 року, справа неодноразово передавалася від одного судді до іншого. Суддя Мінаєв І.М. заявив собі самовідвід від розгляду вказаної справи, оскільки він є близьким другом батька відповідачки, судді Старовецький В.І., Сидоренко І.О. та Пронін С.Г. задовольнили свої самовідводи від розгляду вказаної справи, оскільки відповідачка працює секретарем в суді. Головною підставою для відводу вказує, те, що головуючий суддя у справі – Дюміна Н.О. є головою суду, а Бочарова М.П. є її співробітницею та знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні голови суду, а тому є підстави сумніватися в неупередженості головуючого судді у вказаній справі.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому, відповідно до вимог ч. 8 ст.40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до ст. 48 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини .

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Суб`єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб`єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов`язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Так, у вказаній справі мною не було заявлено самовідвід від участі в розгляді справи, сумнівів у винесенні об`єктивного рішення у справі не виникало. Доводи представника первісного позивача ОСОБА_3 вважаю необґрунтованими та таким, що не підлягають до задоволення, оскільки, секретар судового засідання Бочарова М.П. з моменту влаштування до суду працює постійно з іншим суддею, питання прийняття на посаду та звільнення вирішується керівником апарату суду, до складу суду під моїм головуванням ніколи не входила, не співпрацювала зі мною, у підпорядкуванні не перебувала.

Посилання адвоката Харченко О.О. як на підставу для відводу, оскільки я є головою суду та відповідачка ОСОБА_2 перебуває у моєму безпосередньому підпорядкуванні вважаю необґрунтованими.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

Голова суду наділяється, «владними повноваженнями» щодо організації спільної праці всіх працівників суду (включаючи суддів). Голова суду виконує внутрішньоорганізаційну діяльність управлінського характеру. Діяльність голови суду є допоміжною щодо основної і спрямована на забезпечення умов для нормального здійснення головою певного суду і підлеглими йому суддями здійснення правосуддя. Змістом організаційно-управлінських відносин є не сама праця (процес праці), а його організація (в тому числі встановлення умов праці), або ж керівництво трудовим колективом.

Організаційно-управлінські відносини голови суду відносно підлеглих визначається тим, що вони складаються всередині (в рамках) трудового колективу певного роботодавця і покликані організовувати передусім саме трудові, а не будь-які інші суспільні відносини.

Таким чином, мною, як головою суду виконується внутрішньоорганізаційна діяльність працівників суду, та не здійснюються будь – які інші суспільні відносини, тому приходжу до висновку, що моя діяльність як голови суду жодним чином не може впливати ні на діяльність у якості судді, ні на рішення суду.

У зв`язку з наведеним відповідно до положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід має здійснити суддя, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначений у порядку, встановленому ч.1 ст.33 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 37, 39, 40, 252, 253, 260ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заявлений відвід судді Дюміній Н.О. вважати необґрунтованим.

Заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Харченко Оксани Олексіївни про відвід головуючого судді Дюміної Н.О. передати до канцелярії Слов`янського міськрайонного суду Донецької області для визначення іншого судді, в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання щодо заявленого відводу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна