Постанова № 9997707, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.06.10Справа №2а-12105/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Котаревої Г.М

при секретарі судового засідання Суконновій Г.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»

до відповідача Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників:

позивача Гаффаров Ельдар Енверович, за довіреністю від 11.01.2010р. № 21

відповідача Нечаєва Наталя Олександрівна, довіреність №3/10-0 від 13.01.10 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» (далі позивач, ТОВ «СімСітіТранс») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в м. Сімферополі (далі відповідач) від 02.10.2009 року № 0020202303, винесене на підставі акту перевірки від 17.09.2009 р. № 002346/1343/01/09/23/31898522, яким стосовно позивача застосовано штрафні санкції на суму 3400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави проведення перевірки 17.09.2009 року не відповідають Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Указу Президента України "Про деякі заходи із перегулювання підприємницької діяльності", у звязку чим акт, складений під час ії проведення не може вважатись належним доказом порушення встановленого порядку здійснення розрахункових операцій. Позивач також зазначив, що за таких причин оскаржуване рішення про застосування фінансових санкції в розмірі 3440 грн. також є протиправним. Позивач також зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія), а дії відповідача не є пропорційним характеру вчиненого позивачем порушення. Позивач також вважає, що відповідач двічі притягає його до юридичної відповідальності за одне і те ж правопорушення, оскільки склав протокол без № про адміністративне правопорушення від 17.09.2009 року за порушення положень ст. 3 ч. 1, 2 Закону України № 265 яким притягає позивача до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 ч. 1 КУпАП та на підставі акту перевірки від 17.09.2009 р. № 002346/1343/01/09/23/31898522 рішенням від 02.10 2009 року № 0020202303 застосовує штрафні (фінансові) санкції на суму 3440,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.10.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті спору. Крім того, в судовому засіданні 25.02.2010 року представник позивача уточнив підстави позову, відповідно до яких обґрунтував свою позицію тим, що під час проведення розрахункових операцій при перевезенні пасажирів на автомобільному транспорті відповідно до п.4 ст.9 Закону № 265 суб'єкт господарювання звільнений від обовязку застосовувати реєстратор розрахункових операцій або розрахункову книжку. Крім того, позивач вважає, що водій транспортного засобу позивача, на якому проводилась перевірка 17.09.2009 року працівниками відповідача, не мав можливості видати квіток через встановлену Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 заборону продавати квитки під час руху автобуса.

Представник відповідача в засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях (вих. № 330/9/10(а.с. 15 - 16), вважає, що за умови встановлення при проведенні перевірки порушень п. п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі якого винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0020202303 від 02.10.2009 року на суму 3440,00 грн. та на те, що перевірка проведена у межах повноважень, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В судовому засіданні були допитані в у якості свідка ОСОБА_7. - водій ТОВ "СімСітіТранс", та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 працівники ДПА в АР Крим, які проводили перевірку.

В судовому засіданні 07.04.2010 року представник позивача збільшив позовні вимоги, виклавши їх наступним чином:

-Визнати протиправним дії відповідача по складанню та винесенню акту перевірки від 17.09.2009 року №002346/1343/01/09/23/31898522 та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі (далі відповідач) від 02.10.2009 року № 0020202303, винесене на підставі акту перевірки від 17.09.2009 р. № 002346/1343/01/09/23/31898522, яким стосовно позивача застосовано штрафні санкції на суму 3400 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2009 року на підставі направлень № 2965/23-3 від 17.09.2009 року посадовими особами ДПА в АР Крим проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме проведена перевірка маршрутного таксі № АК 4382АА у м. Сімферополі "ул. Центральна (Лозовое), яке належить позивачу.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2009 року № 002346 (а.с. 7 - 8), згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункової операції здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) про наданні послуг перевезення одній особі , не забезпечено відповідність суми і готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу по розрахунковим квитанціям, виданим з початку робочого дня (сума невідповідності - 620,00 грн.)

На підставі вказано акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.10.2009 року №0020202303(а.с. 9), в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 3440,00 грн.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” органам податкової служби надано право здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обовязкових платежів ), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

У ст. 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у вказаній статті Закону. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а у разі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в України” посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

У відповідності до ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”вказано, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, а в інших випадках за рішенням суду.

Порядок складення плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

Судом встановлено, що складення зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” 265/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем в направленнях на перевірку № 37/23-3 та № 38/23-3 від 27.11.09 року зазначений вид перевірки планова перевірка.

Однак за характером перевірки, яку провів відповідач, вона не є плановою перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провів відповідач, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509, а отже повідомляти перевіряєму особу про проведення такої перевірки податкові органи не зобов'язані.

Матеріали справи свідчать про те, що перевірка позивача проводилась відповідачем відповідно до плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на вересень 2009 р., який затверджений заступником голови ДПА в АР Крим, водію ОСОБА_7 для ознайомлення були надані направлення на перевірку та службові посвідчення інспекторів, після ознайомлення з ними, останній підписав направлення та отримала їх другі екземпляри. Крім того, акт перевірки від 17.09.2009 р. був підписаний ОСОБА_7., що у судовому засіданні сам ОСОБА_7 підтвердив.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача підчас проведення перевірки та складання Акту № 002346/1343/01/09/23/31898522.

Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п.1 ст.3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пунктів 2, 5 та 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, позивач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки у розмірі 340,0 грн. (17 грн. (неоподатковуваний мінімумів доходів громадян) х 20 (розмір фінансової санкції) та 3100,00 грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях (620,00 грн. (сума невідповідності сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом2статті 3 Законупро РРО встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00р. №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01р. за №105/5296, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону про РРО, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд дійшов до висновку, що ДПІ в м.Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірного рішення у частині застосування штрафних санкцій в сумі 340грн., відповідачем суду не надано. Суд вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 340грн. рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 02.10.2009 року № 0020202303.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій на суму 3100,00 грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях, судом встановлено наступне.

Відповідно до квітково-касового листа серії УВГ № 446123, виписаного на транспортний засіб «Ізотойол», державний номер № 4382, маршрут № 16 (а.с. 31), в день проведення перевірки 17.09.2009 року початковий номер квитка до початку роботи був виписаний - № 422847. Протягом робочого дня було продано 163 квитки на загальну суму 326,00 грн. Перевірка відповідачем була проведена о 15-30.

Проте відповідно до акту перевірки, номер квитка на квитковій стрічці при перевірці був 420414. Отже жодний квиток ані протягом 17.09.2009 року, ані протягом декількох днів раніше не було видано.

Під час судового розгляду, зазначені обставини не було спростовано.

При проведені перерахунку суми коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, сума коштів склала 620,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що посилання представника на те, що ці кошти були власними коштами водія, не підтверджуються матеріалами справи та показаннями свідків.

Згідно з п.13 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення відповідачем п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка складає 900,00 (180,00 грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Отже, суд встановлено, що за порушення пункту 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідачем вірно застосовані фінансові санкції на суму 3100,00 грн. (620,00 грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Допитаний в якості свідка водій ТОВ "СімСітіТранс" ОСОБА_7 пояснив, що під час надання послуг з перевезення він приймає грошові кошти за перевезення, а квитки пасажири відривають самостійно, оскільки котушка з квитками розміщена у доступному для самообслуговуванню місті.

Пояснення водія ТОВ "СімСітіТранс" про те, що 620,00 грн. були його особистою власністю, суд також не може прийняти до уваги, оскільки взагалі на місті розрахунків не повинно знаходитись інших коштів, ніж ті, що отримані за продані товари ( п. 13 ст. 3 Закону України № 265).

З акту перевірки від 17.09.2009 р. № 002346/1343/01/09/23/31898522 вбачається що перевірка здійснена у присутності водій, якій підписався в акті, заперечень на акт перевірки не надав.

Посилання представника позивача на те, що відповідач двічі притягає його до юридичної відповідальності за одне і те ж правопорушення, оскільки складає протокол без № про адміністративне правопорушення від 17.09.2009 року за порушення положень ст. 3 п. 2, 5 Закону України яким притягає позивача до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 ч. 1 КУпАП та на підставі акту перевірки від 17.09.2009р. № 002346/1343/01/09/23/31898522 рішенням від 02.10 2009 року № 0020202303 застосовує штрафні (фінансові) санкції на суму 3440,00 грн. є хибним, з огляду на наступне. Так, штраф за порушення законодавства повязаного з застосуванням реєстраторів розрахункових операції є фінансово-господарською санкцією, яка застосовується до субєкта господарювання, в даному випадку до ТОВ "СімСітіТранс", яке реалізує право на заняття підприємницькою діяльністю у рамках діючого законодавства та допустив певні порушення. У свою чергу накладення адміністративного стягнення на водія є мірою відповідальністю за скоєне саме ним правопорушення і ніяким чином не може бути розцінене, як подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 02.10.2009 року № 0020202303 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині застосування до ТОВ "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 3100,00 грн. за порушення п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то в цій частині рішення є таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним, визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 02.10.2009 року № 0020202303 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору за нематеріальну вимогу, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено 14.06.10 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 02.10.2009 року № 0020202303 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" (95493, м. Сімферополь, вул. Мамеди Емир-Усина,б.14, ідентифікаційний номер 31898522) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Суддя Котарева Г.М.