Постанова № 9997680, 27.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.10Справа №2а-5185/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Дубініній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю Кройтор І.В.

від відповідача представник за довіреністю Дедік В.В.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 Державної податкової інспекції у м. Ялті, від 12 квітня 2010 року, про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон» податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дане рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства по неповно зясованим обставинам, оскільки зроблені за результатом перевірки висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що він виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами, тарифи на які врегульовано органом місцевого самоврядування, отже має право користуватися при формуванні ПДВ положеннями п.п.5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято правомірно. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 42-43), де відповідач зазначив, що положення п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюються на позивача, оскільки немає рішення органу місцевого самоврядування, яким би були врегульовані тарифи на перевезення. Відповідач вказав, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 не може вважатися таким, що регулює тарифи на перевезення з тих підстав, що цим рішенням позивачу були погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах.

У судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_3, яка, на час проведення перевірки позивача, перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ. ОСОБА_3 дала свідчення щодо проведення перевірки позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 11.06.1993р. як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа (ЄДРПОУ 20684259) (а.с.21-22).

Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.2007р. по 38.02.2010р., за результатом якої був складений акт перевірки №1004/15-2/20684259 від 01 квітня 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 від 12 квітня 2010 року (а.с.23), яким визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн., що складається з основного платежу 1486293 грн. та штрафних санкцій 3715733 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Ратон» занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 1486293грн.

Такий висновок, відповідно до акту перевірки (а.с.29, оборот а.с.29), зроблений відповідачем виходячи з того, що позивачем було задекларовано у період з березня 2007р. по лютий 2010р. операції, які звільнені від оподаткування (п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість») у сумі 7620283грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст.35 Закону України «Про автомобільний транспорт» та положення п.п. «а» п.2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування України» зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі» підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ТОВ «Ратон» погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджується на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Отже, на думку відповідача товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон» такі тарифи не встановлені, а тільки погоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюється на товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон».

Однак такий висновок ДПІ є необґрунтованим у звязку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» - є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.36).

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: «С 01.08.08 согласовать единый тарифы 2-00грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).»

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що поняття слова «регулювання», застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що перевіркою охоплений період з 01.03.07р. по 28.02.2010р., за який позивачу була нарахована сума ПДВ у звязку з встановленням неправомірного застосування ним норми закону, яка передбачає звільнення від оподаткування.

При цьому відповідачем у ході перевірки досліджено та надано оцінку тільки рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655, відповідно до змісту пункту 1 якого, тарифи узгоджуються з 01.08.08р.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на наявність або відсутність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень з цього питання.

Позивачем було надано рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 19.11.07р. №2349 відповідно до п. 1 якого виконкомом було узгоджено тарифи на проїзд на міських автобусних маршрутах, працюючих в режимі маршрутного таксі 21.11.07р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не досліджено та не надано оцінку наявності або відсутності рішень про регулювання органом місцевого самоврядування тарифів на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом за період що не охоплений рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона перебуваючи на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ приймала участь у проведенні перевірки позивача та складанні акту перевірки. Свідок вказала, що інші рішення органу місцевого самоврядування не досліджувались, при цьому причин не проведення такого дослідження не вказала.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 01.06.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 Державної податкової інспекції у м. Ялті, від 12 квітня 2010 року, про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон» податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн., у тому числі з основного платежу 1486293грн., штрафних санкцій 3715733грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон» (98600, АР Крим, м. Ялта, с. Гаспра, вул. Горького, 4, кв. 18) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана,постанова набуває законної сили через 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може буті подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.