Рішення № 9997624, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р. Справа № 38/96

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Вільшани, Дергачівський р-н, Харківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД”, м.Макіївка, Донецька область

про стягнення суми неповернутої попередньої оплати у розмірі 68 000,00грн., суми відсотків відповідно до умов Договору у розмірі 46 354,58грн., суми завданих збитків у розмірі 49 376,02грн., а всього 163730,60грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть справи:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, смт.Вільшани, Дергачівський р-н, Харківська область , звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД”, м.Макіївка, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 68000,00грн., суми відсотків відповідно до умов Договору у розмірі 46354,58грн., суми завданих збитків у розмірі 49376,02грн., а всього 163730,60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №1/03 від 06.03.2007р., специфікацію №1 від 06.03.2007р. до договору, кредитний договір №9/05 від 04.05.2005р., договори про зміни до кредитного договору №9/05 від 04.05.2005р., лист від 22.03.2007р., копії банківських виписок, невиконання відповідачем своїх зобовязань, правовстановлюючі документи тощо.

21.04.2010р. позивач надав суду супровідний лист, у якому просить суд долучити до матеріалів справи витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД” (ідентифікаційний код 33858502) розташоване за адресою: 86141, Донецька область, м.Макіївка, Советський р-н, пл.Трестівська. Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

21.04.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання, в якому просить суд провести розгляд справи з аудіо записом, але у судовому засіданні 21.04.2010р. повідомив суду, що у звязку з неявкою відповідача відмовляється від проведення аудіо запису.

22.04.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1989 від 14.04.2010р., з якого вбачається, що станом на 14.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД” (ідентифікаційний код 33858502) розташоване за адресою: 86141, Донецька область, м.Макіївка, Советський р-н, пл.Трестівська. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

17.05.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи. Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

18.05.2010р. на адресу господарського суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви від 07.04.2010р., відповідно до ст.22 ГПК України, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 163 730,60грн., які складаються з суми неповернутої попередньої оплати 68000грн., суми відсотків відповідно до умов договору 46 354,58грн. та суми завданих збитків 49 376,02грн. До доповнень позивач надав копію поштової квитанції про відправку доповнень відповідачу.

Доповнення до позовної заяви судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але на адресу господарського суду повернулись конверти, направлені відповідачу за адресою: 86141, Донецька область, м.Макіївка, Советський р-н, пл.Трестівська з відміткою “даної організації не має”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши уповноваженого представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД” (за договором постачальник, далі відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( за договором покупець, далі позивач) було укладено договір поставки № 1/03, пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар по номенклатурі, кількості і по цінам, зазначеним у специфікації, яка є невідємною частиною діючого договору.

Розділом 2 договору сторони визначили умови і строки поставки.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару при умові отримання коштів на свій розрахунковий рахунок у строки і обємах обумовлених у специфікації і письмового замовлення покупця.

Замовлення вважається дійсним, якщо воно направлено постачальнику поштою, факсом, телеграфом або електронними засобами звязку (п.2.3).

Розділ 3 договору передбачає ціну та порядок розрахунків.

Ціна товару зазначається у специфікації, яка є невідємною частиною діючого договору ( п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачені порядок і форма розрахунків: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, обумовлених у специфікації.

Розділом 5 сторони визначили відповідальність сторін.

Так, за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі 21,5% річних від суми передплати з моменту повернення її надходження на розрахунковий рахунок постачальника і до моменту повернення передплати покупцю або виконання зобовязань постачальником (п.5.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2007р. (п.8.1).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір №1/03 від 06.03.2007р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Специфікацією №1 від 06.03.2007р. до договору №1/03 від 06.03.2007р. сторони визначили найменування та описання товару. Одиницю виміру, кількість, ціну з ПДВ, суму з ПДВ в гривнях.

Так, загальна вартість товару з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу складає 229 120,00грн., товар - паливо дизельне зимове марки ЕН 590-2004, кількість-64 М тон, умови оплати часткова передплата 157 000,00грн. по виставленому рахунку і кінцевий розрахунок при представленні номеру вагону та точної ваги відповідно до рахунку. Ціна 3580,00грн. за одну тону, в тому числі з ПДВ. Умови поставки залізничним транспортом. Строк поставки - протягом 10 робочих днів з дати надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника. Сума до передплати 157000,00грн.

Специфікація №1 від 06.03.2007р. до договору №1/03 від 06.03.2007р. є невідємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Як зазначає позивач, для виконання умов договору поставки №1/03 від 06.03.2007р., 04.05.2005р. між Акціонерним банком “Таврика” (за договором банк) та Субєктом підприємницької діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( за договором позичальник, далі позивач) було укладено кредитний договір №9/05, пунктом 1.1 якого визначено, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 500000,00грн. строком з 04 травня 2005р. по 28 квітня 2006р.

Кредит надається зі сплатою 25% відсотків річних від суми наданого кредиту (п.1.2).

Мета кредитування: поповнення обігових коштів для здійснення підприємницької діяльності (п.1.3).

Четвертим розділом договору зазначений порядок розрахунків.

Так, пунктом 4.1 договору зазначено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий йому позичковий рахунок №206255003697 в ХФ АБ “Таврика”, МФО 351953.

Нарахування відсотків починається з дня перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку Банку і закінчується датою зарахування суми кредиту на позичковий рахунок Банку, причому день видачі кредитних коштів та їх повернення вважається одним днем. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, з 25 числа попереднього місяця до 24 числа включно, поточного місяця. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, що дорівнює календарній кількості днів, та рік, що дорівнює 365 дням (підпункт 1 п.4.1 договору).

Відсотки за користування кредитними коштами в поточному календарному місяці позичальник щомісячно сплачує на рахунок №206815003697 в ХФ АБ “Таврика”, МФО з 25 числа поточного місяця до останнього робочого дня поточного місяця (п.4.2).

Погашення кредиту та відсотків за користування ним здійснюється позичальником самостійно шляхом внесення готівки в касу Банку або перерахуванням коштів з поточного рахунку позичальника, а також іншими способами, що передбачені чинним законодавством та цим договором (п.4.3).

Погашення кредиту та відсотків за користування ним здійснюється в гривнях (п.4.4).

При здійсненні платежів, позичальник п першу чергу сплачує відсотки за користування кредитними коштами, потім заборгованість за кредитом, в останню чергу погашаються нараховані штрафи та пеня ( разі виникнення) (п.4.5).

Договорами про зміни до кредитного договору №9/05 від 04.05.2005р. сторони змінювали строк дії договору та відсотки річних від суми наданого кредиту.

На виконання умов договору поставки №1/03 від 06.03.2007р. позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 157 000,00грн., що підтверджено банківською випискою, що містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару при умові отримання коштів на свій розрахунковий рахунок у строки і обємах обумовлених у специфікації і письмового замовлення покупця. Замовлення вважається дійсним, якщо воно направлено постачальнику поштою, факсом, телеграфом або електронними засобами звязку (п.2.3).

Як зазначає позивач, відповідно до п. 2.3 договору, він факсом направив на адресу відповідача замовлення на постачання товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 06.03.2007р. строк поставки - протягом 10 робочих днів з дати надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника. Сума до передплати 157000,00грн.

Відповідач зобовязання з поставки товару згідно п.2 договору та специфікації №1 до договору не виконав.

19.03.2007р. відповідач повернув на поточний рахунок позивача частину попередньої оплати по договору №1/03 від 06.03.2010р. в розмірі 12000,00грн., що підтверджено банківською випискою, яка міститься у матеріалах справи.

23.03.2007р. позивач звернувся до відповідача з листом, якій пропонував останньому повернути передплату у розмірі 145 000,00грн. згідно рахунку №1/03 від 06.03.2007р., у звязку з невиконанням умов договору №1/03 від 06.03.2007р. (строків поставки), зазначених у специфікації №1 до договору, а також понесені збитки у розмірі 21,5% річних (згідно кредитного договору №09/05 від 04.05.2005р.) з моменту отримання відповідачем передплати.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 23.03.2007р., що підтверджено підписом директора та печаткою підприємства відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснив повернення позивачу суми попередньої оплати по договору №1/03 від 06.03.2007р.: 28.03.2007р. 6 000,00грн., 02.04.2007р.- 23 000,00грн., 03.04.2007р. 9 000,00грн., 11.04.2007р. 10000,00грн., 13.04.2007р. 9000,00грн., 18.04.2007р. 5 000,00грн., 24.04.2007р. 5 000,00грн., 07.05.2007р. 10000,00грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, відповідач в період з 19.03.2007р. по 07.05.2007р. повернув позивачу суму попередньої оплати по договору №1/03 від 06.03.2007р. в розмірі 89 000,00грн.

Неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 68000,00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми відсотків у розмірі 46 354,58грн. згідно п.5.2 договору та суми завданих збитків у розмірі 49 376,02 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір поставки №1/03 від 06.03.2007р., специфікацію №1 від 06.03.2007р. до договору, кредитний договір №9/05 від 04.05.2005р., договори про зміни до кредитного договору №9/05 від 04.05.2005р., лист від 22.03.2007р., копії банківських виписок, невиконання відповідачем своїх зобовязань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач в судові засідання не зявився, жодних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором в силу приписів п. 2 ст. 193 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з договору, або інших підстав, які зазначені у ст. 11 ЦК України.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться в силу ст. 526 ЦК України.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до умов договору (п.2.2), постачальник здійснює поставку товару при умові отримання коштів на свій розрахунковий рахунок у строки і обємах обумовлених у специфікації і письмового замовлення покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 157000,00грн., що підтверджено банківською випискою (платіжним дорученням №699 від 06.03.2007р.).

Специфікацією №1 до договору №1/03 від 06.03.2007р. зазначені умови оплати: часткова передплата 157000,00грн. по виставленому рахунку і кінцевий розрахунок при представленні номеру вагону та точної ваги відповідно до рахунку.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з листом, яким вимагав повернути суму попередньої оплати, у звязку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №1/03 від 06.03.2007р. та специфікації №1 до вказаного договору.

Відповідач частково здійснив повернення попередньої оплати в період з 19.03.2007р. по 07.05.2007р. в розмірі 89 000,00грн., у звязку з чим не повернутою залишилась попередня оплата в розмірі 68000,00грн.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 68000,00грн. є обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі 21,5% річних від суми передплати з моменту її надходження на розрахунковий рахунок постачальника і до моменту повернення передплати покупцю або виконання зобовязань постачальником.

Позивач з посиланням на п.5.2 договору просить стягнути з відповідача суму відсотків в розмірі 46354,58грн., що не суперечить чинному законодавству.

Суд перевіривши розрахунок неустойки, дійшов висновку, що нарахування та розмір неустойки відповідають умовам договору та підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги у частині стягнення суми завданих збитків 49 376,02грн., суд виходить з наступного.

Позивач в обґрунтування зазначеної вимоги посилається на те, що 04.05.2005р. між Акціонерним банком “Таврика” та Субєктом підприємницької діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивач було укладено кредитний договір №9/05, пунктом 1.1 якого визначено, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 500000,00грн. строком з 04 травня 2005р. по 28 квітня 2006р. Кредит надається зі сплатою 25% відсотків річних від суми наданого кредиту (п.1.2). Мета кредитування: поповнення обігових коштів для здійснення підприємницької діяльності (п.1.3).

Для внесення попередньої оплати по договору №1/03 від 06.03.2007р. позивач використовував кредитні кошти, за користування якими, згідно кредитного договору №9/05 від 04.05.2005р., сплачував відсотки.

Як зазначено позивачем, через невиконання зобов`язань з боку відповідача та часткове повернення суми попередньої оплати, позивачу було завдано збитки у вигляді необхідності сплати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 49376,02грн.

За приписом ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України до збитків віднесені: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічно, стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім того, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно п.1.3 кредитного договору №9/05 від 04.05.2005р. мета кредитування: поповнення обігових коштів для здійснення підприємницької діяльності.

Тобто, позивачем не доведено, що відповідна сума кредиту була надана саме для виконання договірних зобов`язань за договором поставки №1/03 від 06.03.2007р.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в даному випадку сплата банківській установі відсотків за користування кредитними коштами не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

Втім, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї з умов є підставою для відмови щодо відшкодування збитків.

Суд вважає, що між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача відсутній причинний зв`язок, оскільки сплата відсотків повинна здійснюватись позивачем незалежно від того, чи своєчасно виконано відповідачем зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення збитків в розмірі 49376,02грн. є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.193, 216-218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 509, 526, 530, 549, 554, 611, 627, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Вільшани, Дергачівський р-н, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД”, м.Макіївка, Донецька область про стягнення суми неповернутої попередньої оплати у розмірі 68 000,00грн., суми відсотків відповідно до умов Договору у розмірі 46 354,58грн., суми завданих збитків у розмірі 49 376,02грн., а всього 163730,60грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглеводень ЛТД”, м.Макіївка, Донецька область (86141, м.Макіївка, пл.Трестівська, ЄДРПОУ 33858502) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Вільшани, Дергачівський р-н, Харківська область (62360, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму неповернутої попередньої оплати у розмірі 68 000,00грн., суми відсотків відповідно до умов Договору у розмірі 46 354,58грн., держмито у розмірі 1143,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 164,83 грн.

В іншій частини позову відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 31.05.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя