Рішення № 99973375, 28.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м. Київ № 640/761/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВійськової частини А0351провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Військової частина А0351 (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації;

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби, індексації, врахувавши виплачені суми.

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не включено в розмір грошової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

04 лютого 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того що законодавством чітко встановлено порядок нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, винагорода, отримана позивачем на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, носить тимчасовий характер і не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. З огляду на зазначене, вважає, що підстави для здійснення позивачу перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0351 та перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини А0351.

Відповідно до наказу Міністра оборони України №490 від 19.07.2017 року позивача було звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту «Б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

22 вересня 2017 року наказом командира військової частини А 0351 (по стройовій частині) №186 позивача виключено із списку особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Одночасно, 22 вересня 2017 року, Військовою частиною А 0351 вручено грошовий атестат відповідно до якого відповідачем розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

18 листопада 2019 року позивач звернувся до Військової частини А 0351 з заявою, у якій просив останнього здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням у складі щомісячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення і індексації, які отримував під час проходження військової служби та виплатити своєчасно невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням у складі щомісячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення і індексації, які отримував позивач під час проходження військової служби.

Листом від 18 грудня 2019 року №3525 відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку з огляду на відсутність правових підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди до сум одноразової грошової допомоги при звільненні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи що не включення зазначених вище видів грошового забезпечення при обчислені одноразової грошової допомоги при звільненні є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини врегульовано приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон - № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294), постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889).

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з п. 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 п. 1 Постанови № 889 установлено, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З матеріалів справи видно, що позивача звільнено з військової служби за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

У той же час, сторонами не оспорюється, що на момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ.

Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260.

Суд зазначає, що оскільки, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Також суд зазначає, що під час розгляду цієї справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, відповідно до яких, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункові величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідно до довідки військової частини А 0351 від 27.10.2017 року № 2183 про всі види виплат грошового забезпечення за останні 24 місяці, позивач отримував додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась останньому щомісяця у розмірі 60% від посадового окладу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.

А тому, за вказаних обставин, вимога позивача про визнання протиправними дії Військової частини А0351 щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Військову частину А0351 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації, врахувавши виплачені суми, суд зазначає таке.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 за № 2017-ІІІ (надалі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно із частиною 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за №1282-ХІІ (надалі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Так як індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також враховуючи обставину врегулювання здійснення індексації окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-XII містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, однак які натомість не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється і одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 522/9655/16-а та у постанові від 23.04.2019 у справі № 345/3722/16-а.

Таким чином, оскільки позивачу було протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Військову частину А0351 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби, індексації, врахувавши виплачені суми шляхом зобов`язання Військову частину А0351 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, враховуючи раніше виплачені суми.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Військової частини А0351 (03168, проспект Повітрофлотський 6, місто Київ, код ЄДРПОУ 09965650) щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації.

3. Зобов`язати Військову частину А 0351 (03168, проспект Повітрофлотський 6, місто Київ, код ЄДРПОУ 09965650) провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, враховуючи раніше виплачені суми.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін