Рішення № 99973321, 28.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м. Київ № 640/24774/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що 09.07.2020 вона отримала від відповідача податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суду податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2019 рік у сумі 12 619,15 грн. Разом з цим податковим повідомленням-рішенням позивачці надійшов заповнений бланк квитанції з реквізитами для сплату податку, що містив відомості про наявність у ОСОБА_1 крім того боргу з названого податку в сумі 11 258,35 грн. З правомірністю таких дій та рішення відповідача позивачка не погоджується з огляду на наступне: податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки не містить відомостей про підстави для нарахування суми податку (тобто, посилання на відповідне рішення сільської ради про призначення названого місцевого податку), та до нього не доданий розрахунок податкового зобов`язання; станом на 19.05.2020 у ДПС та його територіальних органів були відсутні законні повноваження на прийняття податкових повідомлень-рішень; Державна податкова служба України за наслідками отримання скарги позивачки не надіслала упродовж 20-ти днів одного з передбачених Податковим кодексом України рішення, а тому в силу абз. 2 і 3 п. 56.9 ст. 56 зазначеного Кодексу, скарга ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення вважається задоволеною повністю. Водночас рішення ДПС України від 29.09.2020 вих. №4262/Б/99-00-06-02-04-09, що надійшло на адресу ОСОБА_1 з порушенням 20-денного терміну, було невмотивованим і формальним за змістом. Крім того, позивачка зазначила про відсутність у неї в межах територіальних громад Києво-Святошинського району Київської області об`єкта оподаткування відповідним податком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/24774/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, разом додатковими матеріалами (зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану станом на 27.10.2020 відносно ОСОБА_1 , розрахунком податкового зобов`язання). Свої заперечення відповідач мотивував наступним: за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ГУ ДПС у м. Києві було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості (садовий будинок), загальною площею 422,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись нормами п. 58.1 ст. 58, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві здійснило обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що його позивачка мала сплатити за 2019 рік, та прийняло податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651. Дане податкове повідомлення-рішення було надіслано поштою на адресу реєстрації платника (позивачки): АДРЕСА_2 разом з рекомендованим листом №0101126440090 з повідомленням про вручення, та було вручене адресату 09.07.2020.

Також представник відповідача прокоментував зауваження позивачки щодо дефектності оспорюваного рішення, відсутності компетенції на його прийняття та щодо прострочення строку розгляду скарги платника податку наступним чином: 1) текст податкового повідомлення-рішення містить відомості про підставу для нарахування податку, - а саме посилання на відповідні норми Податкового кодексу України. Що стосується доводу позивачки про не отримання нею розрахунку суми нарахованого податкового зобов`язання, то на даний час форма і порядок надіслання платнику розрахунку податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ДПС України не затверджені. Водночас представник позивача додав до свого відзиву розрахунок спірної суми податку за 2019 рік; 2) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», наказу Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», було створено як юридичну особу Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесений відповідний реєстраційний запис. На виконання вимог постанови Уряду від 19.06.2019 №537 та з урахуванням листа ДПС України від 28.08.2019 №533/7/99-00-01-01-02 щодо погодження здійснення покладених на Головне управління ДПС у м. Києві функцій, Головне управлінням ДПС у м. Києві розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у м. Києві, яке реорганізовується шляхом приєднання до ГУ ДПС у м. Києві. Таким чином, станом 19.05.2020 мало всі повноваження для прийняття податкових повідомлень-рішень; 3) на момент подання ОСОБА_1 скарги про скасування податкового повідомлення-рішення діяли норми Податкового кодексу України (п. 52 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення») в редакції Закону України від 13.05.2020 №591, що передбачали зупинення перебігу строків, встановлених ст. 56 Податкового кодексу України. Таким чином, строк розгляду скарги платника податку (позивачки) під час процедури адміністративного (досудового) оскарження не був пропущений.

У свою чергу позивачка подала через канцелярію суду відповідь на відзив, у тексті якої виклала зауваження до доводів відповідача та повторно наголосила на своїй правовій позиції.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до поданих сторонами до матеріалів справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - інформаційні довідки №229812893 від 27.10.2020, №231935585 від 10.11.2020) за позивачкою, як за власником рахуються об`єкт житлової нерухомості - садовий будинок, загальною площею 422,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дата реєстрації права власності на вказаний - 10.01.2018.

19.05.2020 ГУ ДПС у м. Києві згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 цього Кодексу прийняло оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0183755-33-14-2651, яким визначило позивачці суму зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 12 619,15 грн.

За змістом долученого представником відповідача до відзиву розрахунку суми податку, податкове зобов`язання у розмірі 12 619,15 грн. було обраховане щодо об`єкта нерухомого майна - садовий будинок, загальною площею 422,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дата реєстрації права власності 10.01.2018. При обрахунку суми податку ГУ ДПС у м. Києві використані наступні дані: загальна площа об`єкта - 422,40 кв.м., ставка податку - 1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, що складає 41,73 грн., пільга у вигляді зменшення бази оподаткування - 120 кв.м. Таким чином, сума податку була обрахована наступним чином: 422,40 кв.м - 120 кв.м. х 41,73 грн. = 12 619,15 грн. Сума податку за кожен місяць 2019 року становила 1 051,60 грн. (12 619,15/12).

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням від 19.05.2020 ОСОБА_1 20.07.2020 надіслала на поштову адресу Державної податкової служби України (далі - ДПС України) скаргу разом з цінним листом з описом вкладення №0829201482148. Вказана скарга була отримана ДПС України 28.07.2020, про що свідчить надана позивачкою копія відповідного рекомендованого повідомлення №0829201482148 про вручення поштового відправлення.

29.09.2020 ДПС України надіслало на поштову адресу ОСОБА_1 рішення вих. №262/б/99-00-06-02-04-09 від 29.09.2020 про результати розгляду скарги, за змістом якого вирішила: залишило без задоволення скаргу платника (позивачки), а податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651 - без змін. Дане рішення ДПС України позивачка отримала 01.10.2020.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651 таким, що прийняте протиправно, в порушення законних прав та інтересів позивачки, остання звернулася із цим позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

За змістом п. 6.1. ст 6 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.4.2 п. 2666.4 пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Суд встановив, що належний ОСОБА_1 садовий будинок (об`єкт житлової нерухомості), площею 422,4 кв.м. у період 2019 року знаходився на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362177).

У свою чергу рішенням Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.06.2018 №816 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Шпитьківської сільської ради на 2019 рік» (текст якого розміщений на офіційному сайті сільради за наступним посиланням: http://shpytky.rada.arhiv.org.ua/) було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, п.п. 2.1 - 2.5 розд. ІІ цього Положення визначено, що платниками податку є в т.ч. фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової/нежитлової нерухомості.

До об`єктів оподаткування відносяться серед іншого садові будинки.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в т.ч. його часток.

Пільга зі сплати податку для житлового будинку /будинків незалежно від їх кількості, була визначена шляхом зменшення бази оподаткування за кожний базовий податковий (звітний) період на 120 кв.м.

Ставка податку із 01.01.2019 за 1 кв.м. бази оподаткування для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становила 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

За змістом пп. 266.7.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Згідно п.п. 266.9, 266.10 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що обчислення та нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта житлової нерухомості, що належить на праві власності фізичній особі, та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення здійснюється контролюючим органом за місцем проживання (реєстрації) платника податку (фізичної особи-власника об`єкта).

Наявні у матеріалах справи Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про те, що позивачка у період 2019 року була власницею об`єкта житлової нерухомості (садового будинку), місцезнаходженням якого є територія Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Таким чином, в розумінні наведених вище норм ПК України та Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.06.2018 №816 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Шпитьківської сільської ради на 2019 рік», ОСОБА_1 у період 2019 року була платником названого податку з об`єкта оподаткування - садовий будинок, площею 422,40 кв.м.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданого представником відповідача розрахунку спірної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік суд дійшов висновку, що обчислення такого податку здійснено відповідачем у відповідності до норм ПК України та Положення.

Надаючи оцінку доводам позивачки на відсутність у ГУ ДПС у м. Києві законних повноважень на прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення та дефектність такого рішення, суд зазначає наступне.

За змістом норми п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19 -1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Новостворена Державна податкова служба України за змістом вказаної постанови Уряду була визначена правонаступником прав та обов`язків Державної фіскальної служби України у відповідних сферах.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», Уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження Положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС України.

У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанови:

- від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», якою затвердив Положення про Державну податкову службу України. Зокрема, за змістом п. 1 і 7 цього Положення, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами;

- від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», якою вирішено утворити Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як юридичну особу публічного права та територіальний орган Державної податкової служби України. Водночас Урядом було вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби України, шляхом їх приєднання до відповідних органів ДПС. Зокрема, відповідно до п. 4 Постанови№537, територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2019 відбулася державна реєстрація юридичної особи - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), а 01.08.2019 - державна реєстрація рішення засновників (учасників) Головного управління ДФС у м. Києві щодо припинення такого як юридичної особи в результаті реорганізації.

Наказом ДПС України від 12.07.2019 №14 було затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, за змістом п.п. 1, 4 і 7 якого визначено, що ГУ ДПС у м. Києві, як територіальний орган ДПС, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Київ, та водночас є правонаступником майна прав та обов`язків ГУ ДФС у м. Києві у відповідних сферах діяльності. Зокрема, ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, здійснює адміністрування податків і зборів. Крім того, ГУ ДПС визначене таким, що має статус контролюючого органу.

29.08.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ за №43 про початок виконання Головним управлінням ДПС у м. Києві покладених на нього Положенням про Головне управління ДПС функцій і повноважень Головного управління ДФС у м. Києві, яке реорганізується шляхом приєднання.

Наведе вище у сукупності свідчить про те, що функції і повноваження Головного управління ДФС у м. Києві, як контролюючого органу, передані Головному управлінню ДПС у м. Києві. Таким чином, станом на 19.05.2020 (дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) ГУ ДПС у м. Києві, як контролюючий орган, мало всі передбачені ПК України повноваження на прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування сум податків і зборів (в т.ч. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

За змістом норм п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, - а саме наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Зокрема, п. 1 і 2 розд. ІІ цього Порядку визначено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, в т.ч. якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У наведеному випадку відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

За змістом наведеної в додатку 1 зазначеного Порядку форми податкового повідомлення-рішення «Ф» в тексті такого рішення контролюючого органу вказується інформація про підставу для здійснення нарахування податкового зобов`язання - посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно з яким зроблено розрахунок або перерахунок податкових зобов`язань.

Проаналізувавши зміст оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651 суд встановив, що таке рішення відповідно до норм п. 58.1 ст. 58 ПК України та відповідного Порядку містить посилання на належну норму ПК України, якою визначені підстави для нарахування контролюючим органам платникам-фізичним особам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Що стосується зауваження позивачки щодо не надсилання контролюючим органом (відповідачем) на її адресу розрахунку нарахованої суми податку за 2019 рік, то наведений недолік в діях відповідача не вплинув на правильність обрахунку суми податку та водночас не спростовує наведених вище висновків суду про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилань представника позивача на те, що Державною податковою службою України при розгляді скарги було порушено порядок та строки її розгляду, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка оскаржила податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 №0183755-3314-2651 в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скарга позивачки вручена ДПС України 28.07.2020, проте рішення №262/б/99-00-06-02-04-09 за результатами її розгляду прийнято 29.09.2020.

З підстав недотримання ДПС України 20-денного строку надсилання рішення за скаргою, позивачка вважає таку свою скаргу задоволеною, а спірне податкове повідомлення-рішення - відповідно нечинним.

Наведену позицію позивачки суд визнає помилковою, як таку, що ґрунтуються на неврахуванні актуальних приписів чинного законодавства.

Так, згідно з нормами ст. 56 Кодексу, які регламентують порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56).

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом норм п. 56.8 і 56.9 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Між тим, 29.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-19)» від 13.05.2020 №591-IX, яким внесено зміни до п. 528 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню та території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст.56 цього Кодексу.

З урахуванням внесених до ПК України змін слід констатувати, що ДПС України не була зобов`язана додатково надсилати платнику лист/повідомлення про зупинення перебігу строків для прийняття рішення за скаргою.

Таким чином, судом не виявлено недотримання контролюючим органом (ДПС) процедури адміністративного оскарження, з огляду на що суд визнає безпідставними твердження позивачки щодо недотримання ДПС України вимог п. 56.9 ст. 56 ПК України та, відповідно, безпідставними її судження з приводу «задоволення» скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок