Рішення № 99972386, 28.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/498/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 09 жовтня 2020 року №1457 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 21 жовтня 2020 року №336 о/с "Про особовий склад", в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області з 22 жовтня 2020 року;

- в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області рішення суду звернути до негайного виконання;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області Герасимчука Р.В. від 09.10.2020 №1457 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області" за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337, статей 12, 18 Закону України від 02.07.2015 №580 "Про Національну поліцію", статті 14 Закону України "Про дорожній рух", пункту 2.5 розділу II, пункту 9.2 розділу IX Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Присяги поліцейського, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області Герасимчука Р.В. від 21.10.2020 №336о/с "Про особовий склад", з яким позивача було ознайомлено 08.12.2020, з метою виконання пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", на підставі наказу від 09.10.2020 №1457, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Позивач вважає, що службове розслідування, на підставі матеріалів якого були прийняті спірні накази, було проведено не об`єктивно та не повно. Звертає увагу на те, що не здійснював керування транспортним засобом.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що службове розслідування було проведено відповідно до норм чинного законодавства, а викладені у ньому обставини та подані до суду матеріали службового розслідування у повному обсязі підтверджують правові підстави для застосування до позивача заходів впливу у вигляді звільнення з посади.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

До суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 витребувано в відповідача додаткові документи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 з 16.12.2019 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу ГУНП в Хмельницькій області.

Відносно позивача 03.10.2020 складено протокол серії ДПР 18 №486327 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, а також постанову про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП (проїзд перехрестя без подачі сигналу покажчика повороту) серії БАА 18 №265584.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 04.10.2020 №1423 "Про призначення службового розслідування за ознаками порушень службової дисципліни в діях оперуповноваженого СКП Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та окремих працівників поліції ГУНП в Хмельницькій області і внесення відомостей до ЄРДР №12020245070000235 від 04.10.2020, за частиною 1 статті 358 КК України" призначено службове розслідування за ознаками порушень службової дисципліни, зокрема, позивача.

Відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 09.10.2020 №1457 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області" за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, ст. ст. 12, 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", п. 2.5 розділу ІІ, п. 9.2 розділу ІХ ПДР, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306, Присяги поліцейського, а саме вчинення дій, що підривають авторитет поліції, нещирість під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, надання неправдивих пояснень з метою уникнення дисциплінарної та адміністративної відповідальності, відмову від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, спроби залишити місце складання адміністративних матеріалів та повідомлення працівникам поліції неправдивих персональних даних, застосовано до оперуповноваженого СКП Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Згідно з витягом з наказу від 21.10.2020 №336о/с "Про особовий склад" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП, звільнено з 21.10.2020 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Позивач, не погоджуючись з вказаними наказами в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення, оскаржив їх до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII).

Приписами частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини 1 - 4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як встановив суд, підставою для проведення службового розслідування щодо позивача слугувало подання начальника Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки про вжиття заходів реагування. У ньому зазначено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ДПР 18 №486327 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, та винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (проїзд перехрестя без подачі сигналу покажчика повороту) серії БАА 18 №265584, а також виявлено ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яким керував позивач.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Приписами частини 1 статті 64 Закону №580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Положеннями пункту 2.9 "б" визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зміст наведених норм свідчить про те, що вони стосуються саме водія. При цьому, згідно з пунктом 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Натомість, як зазначає позивач, він не керував транспортним засобом.

Щодо цих доводів, суд зазначає наступне.

Згідно з висновком службового розслідування №130/2020 від 09.10.2020 під час службового розслідування встановлено, що 03.10.2020, близько 23.17 в ході здійснення профілактичного відпрацювання м. Кам`янець-Подільському, за порушення правил дорожнього руху п. 9.2а ПДР (проїзд перехрестя без подачі сигналу покажчика повороту) зупинено автомобіль марки "Ауді А-6", номерний знак НОМЕР_2 під керуванням оперуповноваженого СКП Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта Чорного Д.В

Під час перевірки документів за зовнішніми ознаками у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 спостерігались явно виражені ознаки алкогольного сп`яніння. Працівниками поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти тест на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу алкотестер "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, однак останній в присутності двох свідків відмовився.

Відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено протокол серії ДПР 18 №486327 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП та постанову про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП (проїзд перехрестя без подачі сигналу покажчика повороту) серії БАА 18 №265584.

Крім того, під час перевірки документів на право керування транспортним засобом, виявлено ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яким керував старший лейтенант поліції ОСОБА_1 .

При цьому, постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.01.2021 у справі №676/5585/20, яка набрала законної сили 02.02.2021, провадження по справі про адміністративну відповідальність відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.01.2021 провадження №2-а/676/21/21, яке набрало законної сили 08.02.2021, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА 18 №265584 від 04.10.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП. У цьому рішенні, зокрема, зазначено, що "Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Судом не встановлено, що фотовідеофіксація вказаного правопорушення проводилась відповідачем. Таким чином, оскільки відсутні належні та допустимі докази вчиненого позивачем адміністративного правопорушення...".

Разом з тим, адміністративний суд, вирішуючи цю адміністративну справу по суті, не надає оцінку обставинам в рамках застосування приписів КУпАП, оскільки наведене знаходиться поза межами юрисдикції суду у цій справі.

Суд зазначає, що відсутність складу адміністративного правопорушення не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яким у цій справі, серед іншого, установлено, що позивач вчиняв дії, що підривають авторитет поліції, був нещирим під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, надавав неправдиві пояснення з метою уникнення дисциплінарної та адміністративної відповідальності, відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, пробував залишити місце складання адміністративних матеріалів та повідомив працівникам поліції неправдиві персональні дані.

При цьому позивач вважає відсутнім дисциплінарний проступок, оскільки він не керував транспортним засобом.

Загальні принципи щодо права зберігати мовчання, не свідчити проти себе, мати доступ до захисника та зв`язок цих прав із загальною справедливістю судового розгляду у судовому аспекті статті 6 Конвенції містяться у справі Beuze v. Belgium.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №9901/855/18 зазначено, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту "поза розумним сумнівом" перед стандартом "баланс ймовірностей".

Це означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Підґрунтям стандарту "поза розумним сумнівом" є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2012 у справі "Гриненко проти України" зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд зазвичай застосовує стандарт доведення "поза всяким розумним сумнівом". Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу IІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за №28/32999 (далі - Інструкція), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з пунктом 6 Інструкції під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Таким чином, перед заступанням на службу поліцейські зобов`язані отримувати портативні відео реєстратори та з моменту початку виконання службових обов`язків й до їх закінченні вести безперервну відеозйомку.

Разом з тим, підпунктами 1 та 2 пункту 1 Розділу VІІ Інструкції визначено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Згідно з пунктом 2 розділу VII вказаної Інструкції поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що працівники відповідача під час несення служби, зокрема, під час зупинки транспортного засобу, яким, на їх думку керував позивач, здійснювали безперервну відеофіксацію на портативний відео реєстратор. Також докази повідомлення вказаними посадовими особами керівництва про несправність чи перебування у неналежному стані портативного відео регістратора, матеріали справи не містять та не надавались відповідачем ні під час службової перевірки, ні під час розгляду справи у суді.

Крім того, згідно з поясненнями поліцейського ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах службового розслідування, "...після цього ми підійшли ближче до автомобіля та побачили, що п-нк поліції ОСОБА_3 через приопущене бокове скло спілкується з громадянином, який знаходиться всередині автомобіля та неодноразово ставить вимогу йому вийти з автомобіля та пройти огляд на стан сп`яніння, але останній близько 10 хвилин не виходив з авто, після чого вийшов з переднього правого пасажирського місця...".

Суд зазначає, що наданий відповідачем відеозапис, фіксує лише фрагментарно спілкування з позивачем, проте не містить відомостей про його здійснення працівниками відповідача. Крім того, з наданого відеозапису неможливо відстежити весь період часу, який пройшов з моменту зупинки транспортного запису, та, як наслідок, однозначно та беззаперечно ствердити, що саме позивач перебував за кермом.

Під час службового розслідування відповідач не вчинив дій з метою дослідження розбіжностей у зібраних матеріалах.

Сама по собі інформація про те, що позивач був нещирим під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, надавав неправдиві пояснення з метою уникнення дисциплінарної та адміністративної відповідальності, відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, пробував залишити місце складання адміністративних матеріалів та повідомив працівникам поліції неправдиві персональні дані, за відсутності в нього, як в особи, перебування якої за кермом автомобіля не доведене беззаперечними доказами, не підриває авторитет поліції. Так, не є встановленим фактом вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, у тому числі й у підробці свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_1 . Тобто, позивач, як пасажир, не зобов`язаний був приймати участь в оформленні матеріалів щодо імовірного адміністративного правопорушення.

Викладене у своїй сукупності свідчить, що висновок службового розслідування безпосередньо відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим, складеним без належного дослідження і обґрунтування обставин, які, по своїй суті, не узгоджуються з зібраними матеріалами службового розслідування, або взагалі не виявлені саме відносно позивача під час його проведення. Висновок службового розслідування безпосередньо відносно позивача є необгунтованим і не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Належних, допустимих та неспростовних доказів того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок та порушив службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та до суду не надано. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем не підтверджується, як матеріалами самого службового розслідування, так і матеріалами справи.

Суд враховує, що за висновками Європейського суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Суд з прав людини неодноразово зазначав, що замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад. Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача.

Проте, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, відповідачем не враховані положення статей 13, 19 Дисциплінарного статуту, зокрема, що позивач не має дисциплінарних стягнень, а отже, безпідставно застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність спірного дисциплінарного стягнення та звільнення позивача.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

Відповідача не обґрунтував правомірність звільнення позивача з посади в органах Національної поліції належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачем доводи судом визнані необґрунтованими.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваних рішень суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14.09.2006 №137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" та якої не дотримався відповідач.

Так, Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п.2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п.4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 "Право на працю".

Згідно з статтею 24 "Право на захист у випадках звільнення" з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Здебільшого положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) відповідають вимогам положень конвенцій Міжнародної організації праці, у решті випадків - поліпшують їх зміст або врегульовують питання, неврегульовані конвенціями.

Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною 1 статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З огляду на встановлені обставини, правове регулювання спірних відносин, підстави позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 09.10.2020 №1457 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Оскільки наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 21.10.2020 №336 о/с "Про особовий склад", в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" прийнято з метою реалізації наказу від 09.10.2020 №1457, він також є протиправним та його слід скасувати.

Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Нормами Закону №580-VIII не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом протиправним, тому, суд згідно з положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було протиправно звільнено, а саме оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. Оскільки 21.10.2020 було останнім робочим днем позивача перед звільненням, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді з 22.10.2020.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Здійснюючи розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №206 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку №206 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №206, який є спеціальним для вирішення цих спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який належить присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення не робочих, а календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Суд вважає за необхідне розраховувати розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останні два місяці, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення, застосовуючи правила, передбачені пунктом 8 Порядку №100, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би встановлював правила такого обрахунку, на теперішній час не існує.

День звільнення позивача 21.10.2020 вважається останнім днем служби.

Згідно з довідкою від 20.09.2021 №471 грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби складає: за серпень 2020 року (31 календарний день) 14094,38 грн, а за вересень 2020 року (30 календарних днів) 14135,03 грн.

Середньоденне грошове забезпечення складає: (14094,38 грн + 14135,03 грн) : 61 календарний день за два місяці = 462,78 грн.

Період нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 22.10.2020 по 28.09.2021 та становить 341 календарний день.

Середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, яке належить стягнути на користь позивача, складає 157807,98 грн (462,78 грн х 341 календарних дні).

Аналогічна позиція щодо застосування норм спеціального нормативно-правового акту (Порядку №260) та розрахунку грошового забезпечення міститься в постанові Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №805/1110/17-а.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Так, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню (30 календарних днів х 462,78 грн = 13883,40 грн).

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 09.10.2020 №1457 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РВнП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області", в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 21.10.2020 №336 о/с "Про особовий склад" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 22.10.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 157807 (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот сім) грн 98 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та стягнення середного заробітку за один місяць у розмірі 13883 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 40108824) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк