Рішення № 9997234, 15.11.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.06р.Справа № 39/330-06 За позовом Української державної іноваційної компанії, м.Київ

до Підприємства з іноземеими інвестиціями "Станхарт КФТ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 257 580, 00 грн.

За зустрічним позовом Підприємства з іноземеими інвестиціями "Станхарт КФТ", м.Дніпропетровськ

до Української державної іноваційної компанії, м.Київ

про визнання договору недійсним

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача - Спірідонов О.О., предст., дов. від 08.06.06р.

від відповідача - Олексюк Д.М., предст., дов. №55 від 05.09.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Українська державні інноваційна компанія звернулася з позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями „Стандарт КФТ” про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 257580 грн. 00 коп., в тому числі 253263 грн. 95 коп. заборгованість за лізинговими платежами, 3691 грн. 00 коп. пеня, 42 грн. 21 коп. збитки від інфляційних процесів, 582 грн. 85 коп. три проценти річних.

Відповідач проти позову заперечує подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним укладеного між сторонами договору фінансового лізингу. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю спірного договору вимогам Закону України „Про фінансовий лізинг”, в зв’язку з чим, на думку позивача за зустрічним позовом, договір повинен бути визнаний недійсним, окрім того, як на підставу своїх вимог ПІІ „Стандарт КФТ” посилається на положення ст. 230 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину під впливом обману) при цьому позивач вказує, що Української державної інноваційної компанії під час укладання спірного договору ввела його в оману, не повідомивши, що замовлене обладнання вже було у використанні і має експлуатаційний знос 60-90 %.

Української державної інноваційної компанії, проти зустрічного позову заперечує, вважає доводи позивача щодо введення його в оману через неповідомлення, що обладнання, яке виступає предметом лізингу вже було в експлуатації, безпідставними оскільки в жодному документі не було зазначено про його обов’язок поставити ПІІ „СтанхартКФТ” виключно нове обладнання. Також відповідач за зустрічним позовом не погоджується із твердженнями позивача щодо невідповідності умов спірного договору вимогам Закону України „Про фінансовий лізинг”, в зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 15.11.2006 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

15.10.2004 року між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № 15-36/15/10/04, відповідно до якого Лізингодавець (Позивач) передає Лізингоотримувач (відповідач) в платне користування деревообробне обладнання для випуску індустріального паркету вартістю 3350006,66 грн. строком до 15.10.2008 із правом викупу вказаного обладнання за договором купівлі-продажу за ціною 184250,36 грн., у тому числі ПДВ –30708,39 грн., строк викупу 16.10.2008.

На виконання умов договору на підставі акту приймання-передачі від 15.10.04 Українською державною інноваційною компанією передано позивачу деревообробне обладнання та видано податкову накладну № 22 на загальну вартість 3350006,44 грн., у тому числі ПДВ 558334,44 грн.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувач специфікацій та умов і передати її у користування лізингоотримувач на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В залежності від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний.

Правове регулювання лізингу в України здійснюється відповідно до вимог ГК України, ЦК України та інших законів.

За змістом п. 1.18.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” фінансовим лізингом (орендою) являється господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Згідно доданих до матеріалів справи висновку експерта Сумської торгово-промислової палати та розрахунку амортизації обладнання отриманого ПІІ „СтанхартКФТ” за спірним договором фінансового лізингу, зазначене майно має амортизаційний знос 60-90 %.

Отже у лізинг було передано майно, яке у своєму складі у більшості має амортизаційний знос, що перевищує межі, визначені Законом, у зв’язку з цим договір фінансового лізингу не можна визнати таким, що укладений на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації.

Посилання Української державної інноваційної компанії на те, що первісна вартість має визначатися на момент передачі майна від лізингодавця лізингоотримувачу, суд вважає необґрунтованим, оскільки за змістом Законодавства, що регулює лізингові відносини, амортизація це перенесення вартості предмета лізингу, що поступово зношується, на вартість продукції, що виробляється, тобто амортизація майна має бути врахована з моменту виробництва об’єкту лізингу.

За вищенаведених обставин, укладений між сторонами договір № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004 року не відповідає вимогам законодавства України, що визначає особливості здійснення операції з фінансового лізингу, а відтак не може вважатися договором фінансового лізингу.

Оскільки в наданих до матеріалів справи документах щодо замовлення обладнання, та його передачі від лізингодавця лізингоотримувачу відсутні дані щодо зносу обладнання, слід дійти висновку, що лізингоотримувач розраховував на отримання нового обладнання.

З документами, що підтверджують факт поставки обладнання, яке було в використанні (висновок експерта Сумської торгово-промислової палати), ПІІ „Стандарт КФТ” мало можливість ознайомитися лише під час розгляду справи № А37/182 про відшкодування ПДВ, що не спростовано відповідачем за зустрічним позовом.

Таким чином дії Української державної інноваційної компанії щодо закупівлі та передачі лізингоотримувачу обладнання, із значним експлуатаційним зносом 60-90%, слід класифікувати як обман.

З огляду на вище встановлені обставини, суд убачає, що ПІІ „Стандарт КФТ”, як лізингоотримувач за спірним договором був введений в оману щодо властивостей і якості отриманого обладнання, які значною мірою знижують його цінність, оскільки ПІІ „Стандарт КФТ” розраховувало на отримання нового обладнання, а фактично отримало обладнання із значним експлуатаційним зносом 60-90 % про, що лізінгодавець вчасно, до укладення спірного договору, але після отримання замовлення на придбання майбутнього об’єкту лізингу, не повідомив сторону.

Окрім того замовчування обставин щодо властивостей і якості одержаного лізингоотримувачем обладнання, а саме щодо його експлуатаційного зносу 60-90 %, призвело до введення ПІІ „Стандарт КФТ” в оману щодо природи спірного договору, адже лізингоотримувач розраховував на укладання саме договору фінансового лізингу, об’єктом якого, як вище встановлено не може бути обладнання, яке фактично було закуплено Українською державною інноваційною компанією, для передачі ПІІ „Стандарт КФТ”.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання договорів недійсними” № 3 від 28.04.1978, під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно доданого до матеріалів справи реєстру платіжних доручень, на виконання умов договору № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004 ПІІ „Стандарт КФТ” перерахувало на користь Української державної інноваційної компанії 307695 грн. 42 коп..

За вищенаведених умов суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину, шляхом зобов’язання ПІІ „Стандарт КФТ” повернути Українській державній інноваційній компанії обладнання одержане за договором № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004, та стягнути з Української державної інноваційної компанії на користь ПІІ „Стандарт КФТ” 307695 грн. 42 коп. одержаних стороною за недійсним право чином.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 216, 229, 230 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 60, 66, 67, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 15-36/10/10/04 від 15.10.2004, укладений між Українською державною інноваційною компанією (код ЄДРПОУ 00041467) та Підприємством з іноземними інвестиціями „Стандарт КФТ” (код ЄДРПОУ 25003407)

Зобов’язати Підприємством з іноземними інвестиціями „Стандарт КФТ” (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 38а, код ЄДРПОУ 25003407) повернути Українській

державній інноваційній компанії (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65б, код ЄДРПОУ 25003407) обладнання одержане за договором № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004.

Стягнути з Української державної інноваційної компанії (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького , 65б, р/р 26508012819142 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25003407) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями „Стандарт КФТ” (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 38а, р/р 26009114643001 в Південному відділенні КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 25003407) 307695 грн. 42 коп. одержаних за договором № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004, 3076 грн. 95 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

СуддяО.В. Ліпинський Рішення підписано 24.11.2006р.