Рішення № 99972005, 27.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27 вересня 2021 р. справа № 520/13274/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (враховуючи, що позов було подано з зазначенням місця знаходження та коду ЄДРПОУ відокремленого підрозділу ДПС України, суд вважає, що правильним найменуванням відповідача є - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , суму податкового боргу в розмірі 35484,29 гривень.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2019-2020 роки, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 01.10.2019 р. №403000-5205-2016, №402998-5205-2016 та від 30.04.2020 №3655117-5208-2016, №3655120-5205-2016, які пройшли процедуру узгодження. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ОСОБА_1 (далі за текстом - платник, боржник, ОСОБА_1 ), з заявленими позовними вимогами не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що не є платником земельного податку в розумінні ст.269 КАС України, позаяк не є власником чи землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , відтак зобов`язання щодо сплати земельного податку у нього також відсутні.

Період відпустки з 20.09.2021р. по 26.09.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 27.09.2021р.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок з офіційного з`ясування обставин спору, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно ідентифікаційних даних контролюючого органу, відповідач у період з 28.10.1992 по 16.10.2020 року здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець.

Відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») за адресою: АДРЕСА_2 .

На реалізацію владних управлінських функцій за дотриманням податкової дисципліни в частині сплати платежів по земельному податку, контролюючим органом було вчинено владне управлінське волевиявлення у спосіб самостійного визначення грошового зобов`язання боржника з земельного податку шляхом винесення податкових повідомлень-рішень:від 01.10.2019 р. №403000-5205-2016 на суму 17634,27 грн. за податковий період - 2019 рік, від 01.10.2019 р. №402998-5205-2016 на суму 92,42 грн. за податковий період - 2019 рік, від 30.04.2020р. №3655117-5208-2016 на суму 17634,27 грн за податковий період - 2020 рік, від 30.04.2020 р. №3655120-5205-2016 на суму 92,42 грн. за податковий період - 2020 рік та нарахованої відповідно до ст.129 ПКУ пені у сумі 30,91 грн.

Згадані податкові повідомлення-рішення надсилалися владним суб`єктом на податкову адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак, були повернуті податковому органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Також, 26.11.2018р. контролюючим органом була складена і направлена податкова вимога №57852-52 на загальну суму 54156,65 грн., яка одержана боржником 06.12.2018 р. У зв`язку з існуванням непогашеного податкового боргу нова податкова вимога не виносилась та боржнику не надсилалась.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ініціювання платником податку процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги, у зв`язку з чим суд вважає зазначені рішення владного суб`єкта узгодженими та чинними.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Стосовно заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів суд зазначає, що визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Між тим, стосовно земельного податку до спірних правовідносин в частині визначення строку оплати підлягає застосуванню спеціальна норма права - п.п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України, де зазначено, що плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за податковим повідомленням - рішенням виник податковий борг.

26.11.2018 р. ГУ ДПС у Харківській області була винесена податкова вимога №5752-52 на суму 54156,65 грн.

У ході розгляду справи підтверджені обставини постійного і безперервного існування податкового боргу відповідача.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов`язку.

За приписами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків - боржникові.

У спірних правовідносинах податкова вимога була направлена платнику 04.12.2018 р., з цієї дати податковий борг існував безперервно, а відтак, реалізація повноваження контролю за своєчасністю розрахунків у спосіб заявлення вимоги про стягнення здійснена владним суб`єктом у даному випадку обґрунтовано.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасність розрахунків Головним управлінням дотримана.

Доводи відповідача про відсутності з його боку податкового обов`язку щодо сплати земельного податку з підстав існування рішення Сахновщинського районного суду від 14.01.2021 р. у справі №634/873/20, суд відзначає, що дане судове рішення не відміняє рішення владного суб`єкта, якими нараховані податкові зобов`язання.

Стосовно відсутності оформлених прав відповідача на вказану земельну ділянку, суд зазначає, що відносини з приводу справляння плати за землю у формі земельного податку регламентовані, насамперед, приписами ст.ст.269-289 ПК України.

Так, п.п.286.1 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У порядку ч.1 ст.78 КАС України учасниками справи визнані обставини відсутності у державному земельному кадастрі відомостей про реєстрацію за заявником речових прав на вищезазначену земельну ділянку.

Водночас із цим, за змістом ст.ст.120, 206 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України обставини відсутності у державному земельному кадастрі даних про земельну ділянку під належними заявнику об`єктами нерухомого майна у даному конкретному випадку не можуть бути сприйняті судом як підстава для звільнення від виконання податкового обов`язку за вказану вище земельну ділянку, нарахування податку за яку є співмірним до загальної площі нежитлових приміщень відповідача, що, в свою чергу, ним не заперечується .

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №826/9715/17 з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду; фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; указані позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/11633/16 та від 14.05.2019р. у справі №826/13773/16, від 17.03.2020 року у справі №815/4644/14.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає наведений правовий висновок Верховного суду цілком застосовним до даного спору.

На підставі встановленого, з урахуванням нормативного регулювання, суд вважає, що належність відповідачу об`єкту нерухомого майна спричиняє настання події фактичного користування земельною ділянкою під ним та покладає на нього обов`язок зі сплати земельного податку саме з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов`язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч. 2ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов`язаної особи з фактом виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб`єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов`язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення владним суб`єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб`єктом процедури примусового виконання публічного обов`язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов`язку.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, стягнення сплаченого судового збору з відповідача не здійснюється, а доказів понесення суб`єктом владних повноважень витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз до суду не надано.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , суму податкового боргу в розмірі 35484 (тридцять п`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 29 копійок.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева