Ухвала суду № 99971992, 28.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 вересня 2021 року справа № 520/5788/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про стягнення судового збору у справ за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - Центр) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 року основного розміру пенсії; 2) зобов`язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» а з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії. Копію цієї довідки прошу мене надіслати на мою адресу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021р. у справі №520/5788/21 сформульовані заявником вимоги було залишено без задоволення, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі довідки про розмір грошового забезпечення саме дружини померлого військовослужбовця, яка станом на 01.01.2018р. (дата з якої було проведено перерахунок пенсії), 01.03.2018р. (дата набрання чинності постановою КМУ №704 про збільшення винагороди за службу), 05.03.2019р. (дата втрати чинності постановою КМУ №103 з приводу обмежень складових грошового забезпечення як розрахункової бази для обчислення розміру раніше призначеної пенсії у процедурі перерахунку у зв`язку з підвищенням винагороди за службу) військової служби не проходила, а відтак, права на грошове забезпечення не мала.

Проте у порядку ч.2 ст.9 КАС України суд здійснив вихід за межі позову і застосував спосіб захисту суб`єктивного права приватної особи, сформульований у резолютивній частині даного судового акту, а саме зобов`язав адміністративний орган видати довідку відносно посади, яку обіймав чоловік заявника перед звільненням з військової служби у контексті реально виплачених складових елементів винагороди діючого військовослужбовця або аналогічної чи прирівняної посади за штатом органу військового управління (штатом суб`єкта права, де відбувалось проходження служби, фактичного компетенційного правонаступника, юридичного правонаступника тощо).

Також у тексті рішення судом зазначено, що розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", що з огляду на результат вирішення спору слід розуміти як відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених судових витрат.

16.09.2021р. до суду позивача надійшла заява про стягнення з владного субєкта на її користь 908,00 грн. сплаченого судового збору, де заявник стверджує, що рішення ухвалено на її користь, а судові витрати судом не розподілені.

Також у вказаній заяві позивач стверджує, що звертається до суду повторно, оскільки 26.08.2021 р. вже зверталася із заявою про повернення судового збору, утім, у матеріалах справи, а також в автоматизованій системі документообігу суду відомостей щодо наявності такої заяви немає.

Вирішуючи подану заяву по суті, суд зазначає, що порядок та підстави ухвалення додаткового судового рішення встановлені у ст. 252 КАС України, де визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У спірних правовідносинах судом не встановлено наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Так, питання щодо судових витрат по даній справі судом вирішено, про що зазначено у тексті судового рішення.

Оскільки усі сформульовані позивачем вимоги залишені судом без задоволення, то передбачених ст. 139 КАС України випадків для стягнення на користь позивача судового збору у спірних правовідносинах не виявлено.

Стягнення на користь позивача сплаченого судового збору у разі застосування судом у порядку ч. 2 ст. 9 КАС України інституту виходу за межі позовних вимог для захисту суб`єктивного права приватної особи, у спосіб, сформульований судом вказаною нормою не передбачено.

Отже, подану заяву належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 132-139, 143, 241-243, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1.Заяву позивача від 16.09.2021 р. - залишити без задоволення.

2.Відмовити в ухваленні додаткового судового рішення по справі №520/5788/21.

3.Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Сліденко А.В.