Рішення № 99971886, 29.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4603/21

29 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснювати з 01.01.2020 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713), без обмеження її максимальним розміром, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), з врахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

ОСОБА_1 зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 2797-2857/Р-02/8-1900/21 від 04.06.2021 повідомлено про те, розмір його пенсії, починаючи з 01.01.2020 виплачується із застосуванням обмеження граничного розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та стверджує, що відповідно до внесених змін у законодавство, обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. При цьому покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17, та вказує на наявність підстав для здійснення перерахунку належної йому пенсії без обмеження максимальним розміром, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.08.2021 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримав 03.08.2021, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с.16).

08.09.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з пропущенням строку, встановленого судом для подання відзиву (а.с.17-20), у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказує, що з 01.10.2011 набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), за нормами якого призначені пенсії, починаючи з 01.10.2011 обмежуються максимальною величиною десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що узгоджується із частиною третьою статті 85 Закону №1788-XII.

Повідомляє, що позивач отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом №1058-ІV та з врахуванням Закону №1788-XII.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2020 року в розмірі 1638,00 грн, з 1 липня 2020 року - 1712,00 грн, з 1 грудня 2020 року - 1769,00 грн. Таким чином, максимальний розмір пенсії з 01.01.2020 не може перевищувати 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн та з 01.12.2020 - 17690,00 грн. Відтак пенсію позивача обмежено вищевказаним максимальним розміром.

Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, представник відповідача стверджує, що перерахунок і виплата пенсії з обмеженням граничного розміру пенсії є законними і обґрунтованими та не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову повністю.

До відзиву відповідачем долучено матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.25-112).

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 27.02.1993 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації відповідно до Закону №1058-ІV та з урахуванням Закону №1788-XII (а.с.33).

Як встановлено судом, з 01.01.2020 розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Так, з 01.01.2020 позивачу пенсія виплачувалася у сумі 16380,00 грн, з 01.07.2020 в сумі 17120,00 грн, з 01.12.2020 пенсія позивачу виплачується в сумі 17690,00 грн, що вбачається з довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.24).

На свою заяву з приводу розміру пенсії ОСОБА_1 (а.с.7) отримав листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 2797-2857/Р-02/8-1900/21 від 04.06.2021, у якому вказано, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2020 року в розмірі 1638,00 грн, з 1 липня 2020 року - 1712,00 грн, з 1 грудня 2020 року - 1769,00 грн.

Таким чином, максимальний розмір пенсії з 01.01.2020 не може перевищувати 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн та з 01.12.2020 - 17690,00 грн.

З 01.01.2020 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 19730,90 грн, який обмежено максимальним розміром та пенсія виплачувалася у сумі 16380,00 грн; з 01.03.2020 розмір пенсії становив 23363,95 грн, який обмежено максимальним розміром та пенсія виплачувалася у сумі 16380,00 грн; з 01.07.2020 в сумі 17120,00 грн; з 01.12.2020 розмір пенсії становив 26242,05 грн, який обмежено максимальним розміром та пенсія виплачувалася у сумі 17690,00 грн; з 01.03.2021 розмір пенсії становить 28977,78 грн, який обмежено максимальним розміром та пенсія виплачується у сумі 17690,00 грн (а.с.8).

Застосування вказаного у листі відповідача від 04.06.2021 обмеження пенсії позивача максимальних розміром підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.105-106, 108-109, 111).

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом №1058-VI та Законом № 1788-XII.

Відповідно до статті 51 Закону від 05.11.1991 №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною третьою статті 53 Закону № 1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі статтею 54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418.

Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2015 № 529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Проте відповідачем виплачувалася пенсія із обмеженням її розміру, оскільки розмір пенсії після проведеного перерахунку перевищив максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.

За правилами статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно абзацу 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/234/19, предметом спору в якій було зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713) з 01.03.2017 і провести належні позивачу виплати з урахуванням вже виплачених сум без обмеження граничним розміром.

У цій постанові Верховний Суд дійшов переконання про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №360/1428/17, на яку покликається позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, та звернув увагу, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону 1788-ХІІ.

Відтак на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 280/5154/19, від 17.09.2020 у справі № 826/11471/18, від 24.09.2020 № 640/5854/19, від 10.12.2020 у справі №580/492/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що починаючи з 01.01.2020 внаслідок перерахунку пенсії позивачу її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону 1788-ХІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування відповідачем.

З огляду на вказане дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування при розрахунку пенсії позивача обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.